Репер Ницо Потворно: «Людей лякає СНІД, а туберкульозники в метро не турбують»

6 456

Екс-фронтмен гурту "Леді Джанк" Сергій Гусак – про "Морфій" Булгакова, роботу на «швидкій» та пошуки себе

У 2014-му житомирець Сергій Гусак зібрав у Києві гурт «Леді Джанк». Музиканти грали шорсткий інді-рок, що за звучанням нагадував творчість Maroon 5, яких закрили в гаражі. Випустивши кілька міні-альбомів, тріо по-тихому розбіглося в минулому році. Фронтмен не розгубився і наприкінці 2018-го презентував сольний проект – Ницо Потворно. Навряд хтось чекав від Гусака, що він почне читати реп.

Минулого тижня у Ницо Потворно вийшов дебютний ЕР «Револьвер 13». У трьох треках відчутний вплив гурту Death Grips та похмура атмосфера шизофренії. Сам музикант має досвід роботи на «швидкій допомозі», тому добре розуміє, про що співає.

Що надихнуло тебе взятися за сольний проект після «Леді Джанк»?

Гурт «Леді Джанк» закінчився, але потреба займатися музикою в мене не зникла. Персонаж Ницо Потворно народився в голові давно, тому рішення про сольний проект було лише питанням часу. Тим більше, похмурі тексти я почав писати ще до сольного проекту – те, що не римувалося з «Леді Джанк», збиралося в нотатках на телефоні.

Про долю «ЛД» не можу сказати нічого. Можливо, колись ми станемо успішними у власних проектах, і нам захочеться зібратися знову як Wu-Tang Clan. Міша Бурлаков зараз теж має сольний проект misha propal, Іллюша Случанко грає в гурті «Фіолет». Цих засранців я знаю давно, від них можна чекати чого завгодно.

У Ницо Потворно ти покінчив з інді-роком і почав робити абстрактний хіп-хоп. Як ти ним зацікавився?

В останньому альбомі «Леді Джанк» «Я хочу, щоб грав комп`ютер» ми втікали від інді-року, як могли. Нарешті до мене дійшло, що можна не таскатися з гітарою репетиційними базами, а сидіти вдома і, розкинувши копита, писати музику на компі.

У Ницо Потворно я грався з бітами, як вмів. Конкретних задач перед собою не ставив – це була пісочниця. Хотілося створити атмосферу правдивості, бруду та темряви.

Що таке «Револьвер 13»?

Револьвер – талісман Ницо Потворно. Він символізує межу між життям і смертю, адже ніколи не знаєш, чи барабан заряджений. А число 13 підкреслює все зле, що є в цьому міні-альбомі. Деякі люди бояться і уникають його: в певних країнах у будинках навіть немає 13-го поверху.

За аналогією деяких людей також уникають, гидують ними. Хтось думає, що ВІЛ передається контактно-побутовим шляхом і боїться цього, але при цьому кожен день ми їдемо в метро поряд із людьми, хворими на туберкульоз, і це нікого не турбує. Я бачив пацієнтів, які виглядають, як янголята, але вже 5-10 років сидять на антиретровірусній терапії (метод лікування від ВІЛ/СНІД, що полягає у використанні декількох медичних препаратів – ред.)

Ти порівнюєш «Револьвер 13» із оповіданням Михайла Булгакова «Морфій». Як твоя лікарська практика вплинула на настрій альбому?

Ці пісні є моїми спогадами про роботу на «швидкій допомозі». Як героя «Морфію» відправили у провінцію на відпрацювання, так і я після навчання змушений був повернутися на практику в рідний Житомир, з якого втік у 16 років. Після 6 років навчання на медика я думав, що знаю про цю галузь багато, але, опинившись на «швидкій», зрозумів, що не знаю нічого. Там я і побачив «темний бік» людей на власні очі. І бачив його кожен день.

«Або вийшов би цей альбом, або виліз би в мене рак», — так ти прокоментував вихід альбому на Soundcloud. Що ти маєш на увазі?

Ця фраза означає тільки те, що я не міг не зробити «Револьвер 13». Так само, як не можу не говорити коханій людині, що люблю її. Тримати емоції всередині себе – складно і шкідливо, тим більше, якщо вони негативні.

Усвідомлення своєї неповноцінності – перший крок до видужання. Заповнити порожнечу, обрізати зайве – те, чим займається мій герой

Трек «Такі самі як ти» присвячений «хворому» суспільству. Що треба робити, щоб його вилікувати?

Моє невелике коло знайомих справляє враження, що все нормально. Тим часом на соціальному дні діють зовсім інші правила життя. Так, суспільство хворе, але в піснях я говорив про окремих людей, яких поглинула темрява. Узагальнювати – марна справа… Що робити? Пилососити в квартирі.

Пісня «Хто я?» — про пошуки себе. Як відбуваються ці пошуки для тебе і як в цьому допомагає музика?

«Хто з них я?» — запитання до самого себе. Воно зачіпає звичну проблему самоідентифікації. Музика для мене – власний щоденник, в якому з`явився персонаж на ім`я Ницо. Усвідомлення своєї неповноцінності – перший крок до його видужання. Заповнити порожнечу, обрізати зайве – те, чим займається мій герой.

«Самий страшний сон — безсоння», — співаєш ти в останньому треці альбому. Як боротися із безсонням і поганими снами?

«Самий страшний сон — безсоння, самий добрий сон — без снів», — цей вислів зрозуміють насамперед люди, залежні від речовин. Абстинентний синдром буває навіть від музики (стан, що виникає в організмі після зменшення кількості або припинення вживання психотропних речовин – ред.). Але мені не спиться. Що з ними, що без них.