Повернення Криму: метод Джамали

2 890

Співачка випустила альбом QIRIM, який за своєю суттю є культурним та громадянським маніфестом

Питання “Чий Крим?” за останні дев’ять років ставили публічно так часто, що воно перетворилося майже на медійний мем. Для тих, хто не відчуває кримську рану на тілі України як щось особисте, ця формула вже майже окамініла і вони оперують нею без відчуття сакральності.

А є інші — ті, для кого це щоденний біль та горе. І для кого воз’єднання з цією землею буде поверненням до джерела життєвої сили. Тому вони не можуть про це без надриву говорити, кричати, волати. Співати.

Джамала — з тих, кому дуже болить. Бо там місця предків, там дитинство, там пісні її народу, розкидані, як перлини з намиста, по всьому півострові. Саме тому вона їх все своє життя вивчала, збирала та укладала з них у своєму серці невидиму мапу Криму. Ту, що звучить.

Тепер ця мапа є прикрасою її офіційного сайту у розділі, присвяченому альбому QIRIM, що вийшов 5 травня. Коли будете слухати цей джамалів “КРИМ”, дуже раджу паралельно тримати відкритим той лінк. Там під кожен трек коротенька анотація, історична справка про місце, де була знайдена пісня, фотоілюстрація і переклад українською її тексту (якщо не знаєте кримськотатарської, це дуже важливо). Оформлено красиво і лаконічно. З любов’ю.

14 народних творів, які дожили до 2023 року, не зважаючи на той жах, кров, і сльози, які зливами накривали життя носіїв цих пісень. “Наші пращури зберегли ці пісні, а через них зберегли нас”, — каже Джамала. Для неї особисто це точно не образний вислів, а наріжний камінь на перетині життя та смерті. Маловирогідно, що вона відбулася б як співачка, якби не ці пісні — частина її етно-коду.

Є якась велика правда у тому, що QIRIM вийшов лише зараз, після початку повномасштабної війни (хоча записаний у вересні 2021-го). Це час, коли мільйони українців знаходять для себе енергію жити і боротися в тому, що є найближчим до них, в тих, хто з ними поруч. В побратимах, з якими ділять окоп. В рідних, яких рятують від ракет. В фотках близьких, які носять в кишені біля серця. В найтепліших спогадах, які дарують сили крокувати у майбутнє.

Джамала, серед іншого, знаходить цю енергію у піснях свого народу. В них її відчуття дому, грунт, за який тримаєшся, коли збиває з ніг вітром. Вона й раніше знайомила нас з цією спадщиною, але дуже обережно — по одній пісні на перших двох альбомах (2011 та 2013 років). Але зараз ділитися цим з нами для неї критично важливо, це як потреба в кисні для дихання.

Цей меседж передається і через запис, але ще більш вражаючим він виглядав 5 травня у залі Національної опери імені Т. Г. Шевченка у Києві, де Джамала презентувала концертну прем’єру QIRIM. У залі Мустафа Джемілєв, Рефат Чубаров, Дмитро Шуров та інші відомі люди, загалом приблизно 450 глядачів. За її плечима — Національний симфонічний оркестр з диригентом Володимиром Сіренком.

І вона — у шаленому кримьскотатарському вбранні, зворушена, натхненна, святкова. Так, це було свято (яке не зіпсувала навіть повітряна тривога, яку відмінили за 10 хвилин до офіційного початку). Джамала наполягла на тому, що перше виконання QIRIM має бути саме в Україні. Хоча BBC Philharmonic Orchestra, з яким вона співатиме 11 травня у Ліверпулі, дуже хотів мати право першої презентації. Вона переконала, що це право має бути в її країни.

І ось там, на сцені Нацопери ввечері 5 травня, можна було побачити особливу Джамалу. Не ту звичну, що шукає себе у фанку, соулі та джазі, з якими теж дуже близька багато років, — але як з іншою культурою. А ту, яка дихає музикою, що є частиною її кровоносної системи з самого дня приходу у цей світ. Джамалу, яку неможливо уявити окремо від цієї музики, бо вона пов’язана з нею тілесно — через низку поколінь свого народу. Не випадково вона акцентовано називає ці пісні “щоденниками” — для неї це звукові відлуння днів, прожитих конкретними людьми (наприклад, її татом, з яким вона разом заспівала на концерті пісню Alim). Та й не лише людьми, а й птахами, травами, квітами, горами, деревами, яких було так багато на екранах Нацопери під час концерту.

А ще, саме QIRIM допомагає зрозуміти, звідки в неї у голосі той тембр, який багатьом здається “плачем” та “стражданням”. Це і плач, і страждання, і радість, і тріумф, і легкість, і молитва. Бо ця інтонація є у всіх 14 піснях, а вони дуже різні за настроєм і темами — від думок про самогубство до зухвалих танців степовиків-ногаїв. Це росток, який проріс з її етно-коріння, і залишає міцним зв’язок Джамали з цим фундаментом. Росток, що іноді рветься у небеса величезним деревом, як у пісні “1944”.

Що таке QIRIM Джамали? Все, написане вище, було довгою відповіддю на це питання. Але є і коротка версія.

Це її особисте повернення Криму — через історію, мелодії, сюжети пісень, голоси. Уявіть собі людину, яка заплющує очі, починає співати і бачить прямо перед собою гори, море, рослини, тварин, батьківський дім і свій народ, який повертається до рідної землі. Людина щаслива. Людина вдома.