Працівники музею фольклору слухають ONUKA, «ДахаБраха», YUKO та інших

Karabas Live поставив працівникам Музею Івана Гончара пісні сучасних українських фольк-музикантів і дізнався, що вони про це думають

З кожним роком дедалі більше сучасних українських музикантів звертаються до фольклорної творчості, надаючи їй актуального звучання. Колись такий прийом був забавкою для поодиноких експериментаторів, нині ж є трендом.

Але як до інтерпретації народної творчості в сучасній музиці ставляться ті, хто знає наш фольклор від А до Я? Аби перевірити це, ми завітали в гості до Музею Івана Гончара – одного з найкращих і найпрогресивніших осередків народної культури в Україні. І поставили п`ятьом працівникам закладу різного віку та посад найцікавіші українські композиції, в яких сплелися традиції та сучасність.

Музей

Музей Івана Гончара існує в Києві від 1993 року. Його відкрили на базі колекції старожитностей ХVІ–ХХ століть, зібраних українським художником та скульптором. Вона налічує понад 20 тисяч пам`яток. Серед них – одяг, вишивки, рушники, посуд, писанки, музичні інструменти, книги та картини.

Сьогодні музей проводить виставки, мистецькі заходи, фольклорні фестивалі, заняття із дітьми у тематичних гуртках та організовує дослідницькі експедиції.

Герої — працівники музею

Юлія Остроушко, фотограф

Захоплюється фотозйомкою, етнографією та подорожами.

Слухає українську та французьку музику.

Олеся Собкович, організаторка виставок

Не відділяє хобі від роботи.

Слухає джаз, класичну та українську музику.

Володимир Рак, реставратор

Захоплюється фотографією, подорожами та вивченням мов.

Слухає фольклорну музику.

Надія Магерамова, екскурсовод

Захоплюється українськими народними танцями.

Слухає танцювальну музику.

Мирослава Вертюк, заступниця директора з нематеріальної культурної спадщини

Захоплюється співом, подорожами та спілкуванням із дітьми.

Слухає джаз, хорову українську, сучасну та експериментальну музику.

Музика

ONUKA – GOLOS

Надія: Я знайома із творчістю ONUKA. Не сказала б, що мені особливо подобаються її пісні. Як на мене, у них забагато електроніки.

Мирослава: Для себе я поділяю музику на живу і неживу. Мені важко пояснити, де саме проходить межа – я відчуваю це скоріше на підсвідомому рівні. Електронна музика на зразок ONUKA не є для мене живою. Хоча я ходжу на її концерти, з великою повагою ставлюся до цієї артистки і до її інтерпретацій фольку. Вірю їй.

Сопілки та інші народні інструменти в її піснях – творчий спадок від її дідуся. Я на мене, це те “живе”, що є в творчості Нати. Воно безцінне.

Олеся: Мені подобається, що ONUKA вводить в електронну музику звучання традиційних інструментів.

Юлія: Мене ONUKA дуже надихає. Буває, прокидаюся вранці і відчуваю, що день “не мій”. А потім вмикаю її пісні і оживаю, насичуюся енергією.

Володимир: Я шаную ризики, на які іде ONUKA. Поєднувати фольк із електронікою – завжди ризик. Думаю, в майбутньому ця артистка досягне великих успіхів.

YUKO – Mak

Мирослава: В основі цієї пісні лежить українська веснянка. Але я впізнала її не одразу. Інтерпретація досить далека від її первинної форми та суті.

Володимир: Погоджуюся. Давайте далі.

Ярослав Джусь та Марина Круть – Time (O.Torvald Cover)

Юлія: У дівчини дуже приємний тембр. Нехай мені пробачить Женя Галич, але у неї вийшло заспівати краще (сміється)

Надія: Ця пісня не викликає в мене асоціацій із народною творчістю. Вона нагадує скоріше саундтрек до голівудської казки.

Олеся: А мені здається, що бандуру тут дуже органічно поєднано із фортепіано.

Володимир: Так, але фортепіано відіграє у пісні головну роль, а бандура звучить на тлі. Мені хотілося б, аби було навпаки.

Мирослава: Українські струнні інструменти добре звучать майже в будь-якому жанрі. Тому не дивно, що бандура часто використовується в сучасній українській музиці, зокрема – у піснях Ярослава Джуся. Хоча в цій пісні я не чую фольку. Мені вона схожа на колискову.

Alina Pash – Bitanga

Юлія: Я чудово пам`ятаю кліп на цю пісню. Це одне із найкращих відео від українських музикантів, яке я бачила за останній час. Але коли його дивлюся, виникає бажання вимкнути звук. Мені здається, Аліна ще не достатньо добре резонує із тим автентичним антуражем, який собі обрала. Вона ніби сама поки не дуже розуміє, що саме співає, натомість хоче подобатися всім.

Олеся: Я не відчула тут закарпатської естетики. Добре, що дівчина співає на місцевому діалекті, але музиці не вистачає автентики.

Мирослава: Сюди б якоїсь закарпатської скрипочки додати! А взагалі мені ця пісня схожа на коломийку. А ще нагадує фольк-експерименти, якими займається «ДахаБраха».

Володимир: Я відчуваю в цій співачці фольклорний стрижень і потяг до автентичної культури. Мені здається, дівчині не вистачає наставника, який допоміг би розкритися їй в цьому напрямі.

Antonina Project – Сірії гуси

Надія: Ой, це ж на початку ліра звучить? Гарно! Це інструмент з неймовірною енергетикою, тому дуже гарно доповнює і збагачує цю пісню. І голос у дівчини приємний – слухати і слухати!

Мирослава: «Сірії гуси» — ще одна відома українська веснянка. Її часто співають на Житомирщині, звідки походить рід Тоні Матвієнко та її видатної мати, Ніни Матвієнко. Знову ж таки, через сучасне аранжування пісня втрачає первісну енергетику. Автентичним у цій пісні є тембр Тоні, він має глибинний зв’язок із минулим.

Юлія: Голос співачки органічно поєднується із музикою. Я навіть не помітила, що тут є якась електроніка.

ДахаБраха – Карпатський реп

Володимир: Це дуже талановиті музиканти. Вони самі пережили те, про що співають, тому народна музика йде в них зсередини. А ще вона викликає яскраві візуальні асоціації. Слухаю пісню і ніби бачу виконавців перед собою.

Олеся: Мені подобається, як «ДахаБраха» вибудовують структуру пісні. Вони вводять слухача у неї поступово. Текст ніби повторюється, але в музиці кожної миті з`являється якась нова деталь, інструмент.

Мирослава: Музиканти, яких ми слухали до цього, інтерпретують фольк на поверхневому, експериментальному рівні. Як на мене, такі експерименти багато в чому звучать не переконливо. Натомість музиканти, які вдаються до інтерпретацій із знанням традицій та контексту, мають більше шансів відтворити народну творчість красиво і правдоподібно одночасно. І у піснях «ДахаБраха» автентика не набута, а пережита.

Надія: У цих музикантів є розуміння того, що до них цей текст співало та інтерпретувало не одне покоління. Для цього важливо вивчити традицію та зрозуміти її. Народні пісні можна співати хоч як реп, але при цьому треба усвідомлювати, що ти торкаєшся віковічних джерел.

Підсумки

Наскільки вдало музиканти поєднують традицію та сучасність у піснях, які ми послухали? Що вам сподобалося? Над чим, на вашу думку, їм ще варто працювати?

Олеся: Добре, що з`являється дедалі більше українських артистів, яким цікаво поєднувати сучасне та фольклорне звучання. В когось це виходить краще, в когось гірше, але загалом тенденція не може не тішити.

Надія: Такі експерименти – спосіб достукатися до сучасної української молоді ХХІ століття, яка хоче бути модною, але часто забуває про традиції.

Олеся: Частина виконавців, яких ми прослухали, проходять етап становлення, шукають себе. Можливо, за кілька років ми почуємо від них цікавий, вже остаточно сформований творчий продукт. Однак імпонує те, що музиканти по-різному працюють з традицією.

Володимир: Усім їм треба формувати себе як особистостей. Читати літературу, захоплюватися живописом. Адже недарма кажуть, що живопис – це застигла музика.

Мирослава: Головна місія Музею Івана Гончара – повернути українців до своїх джерел. Таким самим шляхом ідуть ці музиканти, і це для нас цінно. Традиції – наша основа. Їх потрібно вивчати. Але чимало сучасних українських артистів схоплюють нерв часу і на хвилі натхнення починають працювати із народною спадщиною, не вивчивши її глибоко. Раджу їм занурюватися у традиційний матеріал глибше. І бажаю всім артистам творчих успіхів!

Фото: Сергій Тимофєєв

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бандура – це модно. Історія найпопулярніших кобзарів ХХІ століття