«РоздІловІ Наживо»: навіщо знімали фільм-концерт про відомий арт-проект?

2 646

Автори одного з українських фільмів осені розповідають, яку мету вони собі ставили під час роботи над ним

Осінь 2019 року подарує нам незвичну українську кінопрем’єру. Наприкінці листопаду на екрани країни вийде фільм-концерт “РоздІловІ Наживо”. Ця стрічка стане художнім втіленням однойменного мультижанрового проекту, який існує з 2012 року.

“РоздІловІ” — це перформанс, де зустрілися візуальні ідеї художниці Олі Михайлюк, поетично-артистичний талант Сергія Жадана, музичне натхнення білоруса Олексія Ворсоби і поляка Томека Сікори та яскраві знахідки віджея Сергія Пілявця.

Режисером, який об’єднав ці творчі прояви у єдине полотно фільму, став Вадим Ільков — головний оператор «Вулкану» Романа Бондарчука та режисер стрічки-переможниці останнього Одеського кінофесту «Тато — мамин брат».

17 вересня було презетовано перший постер фільму “РоздІловІ Наживо”, у жовтні ми побачимо трейлер картини. А поки триває підготовка до прем’єри, ми запитали у авторів проекту, яку мету вони собі ставили під час роботи над цим кіно.

Одне питання до всіх: «Які основні задачі ви ставили перед собою у процесі роботи над фільмом?» І ось такі відповіді.

Оля Міхайлюк, художниця, перфомерка:

Сергій говорить, що “РоздІловІ” – це щось таке, що не піддається визначенню, знаходиться між розламів. Мені здається, що і фільм, який робить Вадим, теж десь поміж розламів. Це страшенно дискомфортно й страшенно цікаво. Він же постановчий насправді. Є декорації, світло, грим. Але і документальний, бо ніхто не видав нам ролі, ми були вільні робити все що завгодно – могли палити реквізит, цілуватися, кричати, зіграти зовсім не ту програму, промовчати півтори години. Натомість нам важливо було щось інше — потрапити в спільний потік, поділитися тишею, інтонаціями, жестами, відчути паузи — відчути роздІловІ.

Сергій Жадан, письменник:

Залишитись самими собою.

Олексій Ворсоба, композитор, акордеонист:

Безумовно, концертний виступ й запис відрізняються. На концерті важливий процес, в запису може бути зроблено кілька дублів. Помилка у першому випадку невиправна, в іншому — переписується. Мені було важливо, щоб в процесі зйомок я був в ситуації концерту. Коли на тебе націлено 11 кінокамер, не хочеться грати роль, удавати, зображати, вдавати щось, що сам зараз не відчуваєш, не любиш. Мені здається, це був гарний виступ.

Сергій Пілявець (Глов), VJ:

Головне було потрапити в зону спільного існування, знаходитись там, чути, бачити один одного і разом потрапляти у невидимий ритм. Це, скоріше, відчуття, а не звуки, зображення чи дії. Якесь максимально суб’єктивне переживання, що є у кожного і це помітно, коли воно стається у всіх одночасно.

Томек Сікора, музикант, композитор:

Оскільки завжди потрібно пробувати осягнути неосяжне, хочеться згадати інші концерти-екранізації, що є видатними музичними фільмами. Talking Heads і Stop Making Sense Джонатана Демме, One More Time with Feeling Ніка Кейва чи Last Waltz Мартіна Скорсезе. Але це стосується безпосередньо виступів, коли до диспозиції лише музиканти і камери. «РоздІловІ» мають свою візуалізацію, декламацію письменником власних творів — це розширює поняття звичайного виступу. І це додатковий виклик для знімальної групи на чолі з Вадимом Ільковим.

Я брав участь у схожому проєкті — The Table. Movie гурту Karbido. І тоді вдалося — фільм був показаний у Каннах і здобув визнання самого Іггі Попа. Під час зйомок «Розділових Наживо» я бачив подібне залучення й професіоналізм усіх учасників процесу. Як виконавці, ми мали максимально зосередитися і виступити на найвищому рівні. І маю надію, що це буде видно у фільмі.