Плейліст української маршрутки
Karabas LIVE уявив, що слухав би громадський транспорт, якби був живою істотою
Привіт! Я – українська маршрутка. Ви бачитеся зі мною щодня, але навіть не здогадуєтеся, що я маю душу. І музичний смак. Зараз я розповім вам про свої улюблені українські пісні.
***
Першу з них присвячую своєму водієві, який любить «пібікати». Хоч сама вона зовсім не про це.
А взагалі шкода, що у мене за кермом не Славко Вакарчук. Буває, увімкну радіо, а він і досі частенько зізнається мені в коханні.
Цікаво, куди прямують мої пасажири? Напевно, їх уже зачекалися. Тоді в мене для них погана новина: ми потрапили в затор.
До речі, у заторах я зазвичай слухаю цю пісню. Як я розумію Діму Монатіка: стою тут годинами, а довкола мене кружляє весь світ.
Людей в салон напхалося стільки, що ніде й яблуку впасти. Любити їх в такій ситуації, звісно, важко. Але Андрій Хливнюк наполягає.
Передаємо за проїзд! Пільги діють тільки для ось цих із гітарами та трубами. У них поважна причина.
Мужчина, ви куди зібралися? А за проїзд заплатити?! Ну то купіть собі «Ламборджіні» та й катайтеся безкоштовно!
Диви, як жене! І де тільки ці шумахери мізки свої позалишали? Показала б я їм, якби мала мигалки!
Втомилася я від такого життя. От якби була розкішним чорним кадилаком!
Але час повертатися до депо. Слухатиму всю ніч Кузьму – таку гарну пісню мені присвятив! Поплачу в подушку, поки ніхто не бачить.
Колаж: Ганна Соловей
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Саундтрек до державного бюджету на 2019 рік