LAUD: «Можу написати пісню англійською за півгодини»

7 132

Перспективний поп-співак та підопічний продюсера Джамали – про медитацію, любов до репу, Шопенгауера та повернення на «Євробачення»

Для Владислава Каращука сцена з ранніх років є полем бою. «Крок до зірок», «Слов`янський базар», «Дитяча Нова хвиля», «Дитяче Євробачення» — в юності співак пройшов ледве не через усі найголовніші конкурси країн пострадянського простору. А в шостому сезоні телепроекту «Голос країни» він потрапив до команди Івана Дорна та посів 4 місце.

Зараз Каращук нарешті має змогу створювати свою музику. З минулого року він виступає під псевдонімом LAUD, а просуванням артиста займається продюсер Джамали Ігор Тарнопольський. На початку 2018-го LAUD ще раз випробував долю і взяв участь у нацвідборі на «Євробачення» від України з піснею Waiting, де пройшов до фіналу. Зупинятися на досягнутому музикант не збирається.

Сьогодні, 23 жовтня, LAUD випустив дебютний альбом «Музика». Серед 12 треків українською, російською та англійською знайшлося місце різним проявам поп-музики – електрофанку, неосоулу, R`n`B та навіть фольку. Про перший студійний реліз та багато іншого ми й розпитали співака.

Ти народився в родині музикантів. Розумів із дитинства, ким хочеш стати?

Так і є. У 4 чи 5 років батьки віддали мене в музичну школу вчитися грі на гітарі. У семирічному віці я потрапив до хору і відтоді почав займатися вокалом. Паралельно ходив на єдиноборства та вчив англійську мову. Вже тоді слухав переважно англомовних музикантів – сучасний джаз типу Джорджа Бенсона, ейсід-джаз Jamiroquai. І Майкла Джексона – він був і залишається моїм натхненником.

Ти вивчаєш естрадний вокал в інституті Глієра. Наскільки це є корисним для тебе?

Інститут Глієра — здебільшого консервативний навчальний заклад. Предмети, які ми вивчаємо, пов`язані переважно з класичною музикою. На факультеті джазу далі стандартів Дюка Еллінгтона ніхто не заходить. Якщо чомусь і можна навчитися в музиці, то тільки її слухаючи (сміється).

Якою, на твою думку, може бути сучасна освіта для музикантів?

Відповідь на це запитання я знайшов тоді, коли за часів навчання в коледжі мені до рук потрапила брошура Американської музичної академії, представництво якої було і в Києві. Це був справді сучасний навчальний заклад для музикантів, який працював за системою університету Берклі (один з найавторитетніших навчальних закладів у США та світі – ред.). Отримані там знання підштовхнули мене до написання власної музики.

Директор закладу Влад Дебрянський намагався запровадити цю систему в Україні, навіть звертався в міністерство освіти з пропозиціями, але марно. Академія припинила існування, а сам Влад повернувся до США (Дебрянський – екс-учасник гурту «Клуб шанувальників чаю», який у 90-х емігрував до США і відтоді працював з Кетті Перрі, Донною Саммер та іншими – ред.).

А сам не планував перебратися за кордон і займатися музикою там?

В Америці я маю далеких родичів, тому це було б реально зробити. Але наші викладачі, які приїхали із США, одностайно запевняли: «Не потрібна вам та Америка!» Талановитих музикантів там достатньо, але ринок розваг вже перенасичений, тому стати популярними їм досить важко. Та й в Україні в мене вже були напрацьовані зв`язки і база, з якої можна починати кар`єру.

***

Що тобі дала участь у телепроекті «Голос країни 6»?

Можна сказати, що LAUD не було би без «Голосу». Це був мій перший крок у світі дорослого шоу-бізнесу. Я познайомився з новими людьми, почерпнув багато корисного зі спілкування з Іваном Дорном. Саме після шоу я почав працювати з продюсером Ігорем Тарнопольським і потрапив на Enjoy Recrords.

Чому тебе навчив Дорн як наставник?

Не сказав би, що Ваня дав мені нові знання. Він виступав скоріше в ролі консультанта, щось радив, допомагав у підборі репертуару для ефірів.

На свій лейбл Masterskaya не кликав?

Після проекту я відправляв на лейбл демо-версії моїх перших пісень, але так і не отримав відповіді. Після цього остаточно зрозумів, що у нас із Дорном різні орієнтири у музиці. Йому подобається щось більш викручене, експериментальне.

Як ти познайомився із Ігорем Тарнопольським?

Ми знайомі з Ігорем доволі давно. Колись він зібрав кавер-гурт, що виконував R`n`B та соул-хіти. Я був у ньому одним із трьох вокалістів. Кожного тижня ми виступали в одному з барів на Подолі. Після участі в «Голосі» Ігор запропонував мені попрацювати над сольним проектом. Я надіслав йому ті самі демки, що й Дорну. Коли він почув пісню «Відчуваю», сказав: «У цієї музики є майбутнє». І мав рацію – пісня увійшла до дебютного альбому LAUD.

Тарнопольський також продюсує Джамалу. Які відносини у вас із нею склалися?

Я дуже тісно спілкуюся із Джа та з її чоловіком, Бекіром. Їздили з нею виступати на концерт пам`яті Кузьми Скрябіна у Львів. А минулої неділі разом відзначали мій день народження.

***

Кілька років тому ти розповідав, що не зацікавлений у кар`єрі поп-співака, натомість хочеш рухатися в бік джазу та хіп-хопу. Що змінилося за цей час?

Якщо чесно, в якийсь момент мені набрид джаз (сміється). Коли ти з 5 років слухаєш разом із батьком Пета Метені та Хербі Хенкока, то рано чи пізно втомлюєшся від такої музики. При цьому я намагаюся щороку їздити на Alfa Jazz Fest (з 2018 року Leopolis Jazz Fets – ред.), іноді навіть виступаю на ньому.

Словом, я зацікавився R`n`B-музикою, почав слухати Кріса Брауна, Usher. Але найбільшим переворотом свідомості для мене став Джастін Тімберлейк і його альбом The 20/20 Experience (2013). Виявилося, в поп-музиці можна робити пісні на 8 хвилин, та ще й із симфонічним оркестром!

Як ставишся до того, що критики розтрощили його цьогорічний альбом Man Of The Woods?

Джастін зараз у такому статусі, що йому можна все. Комусь можуть не подобатися його експерименти, але він залишається самобутнім музикантом і ніколи не запише який-небудь треп-альбом, аби лише наслідувати тренди.

Певний час ти співпрацював з реперами. Як це відбувалося?

Під час «Голосу» Іван Дорн познайомив мене з Fame (український репер, бітбоксер – ред.) Я записав вокал для однієї з його пісень, а він потім допоміг мені з моєю. Через Fame я потоваришував із Ярмаком, з яким зробив 3 спільні треки і кілька разів виступив на концертах. У Ярмака велика аудиторія шанувальників, але така музика, як у мене, їх навряд зацікавить.

***

Пісні LAUD схожі на Еда Ширана, Rag`n`Bone Man, The Weeknd. Як ставишся до таких порівнянь?

У Шопенгауера є вислів: «Авторитети та наслідування – вирок для слабких. Самостійністю володіють лише сильні». Мені він подобається, довгий час я вважав так само. Але все ж зрозумів, що від порівнянь та референсів в сучасному світі нікуди не подінешся. Як каже Рома Morphom (Роман Черенов, електронний музикант, саундпродюсер альбому LAUD – ред.): «Вся музика вже написана, залишається повторюватися» (сміється).

Цікавишся філософією?

Починаю цікавитися. І психологією теж. Нещодавно познайомився з людьми, які допомагають мені розвиватися в духовному напрямі. Почав займатися медитацією – це допомагає мені краще розуміти себе.

Як саме?

Багато людей думають, що медитація – це щось із області магії. Але це не так. Вона допомагає заглибитися в себе і розібратися з власними думками. А ще розвиває концентрацію уваги, мислення, емоційні реакції. Так ти стаєш сильнішим і можеш дивитися своєму страху в обличчя.

***

Саундпродюсером альбому «Музика» виступив Morphom, а в написанні текстів до пісень взяла участь Катерина Рогова (INAIA). Як тобі з ними працювалося?

Наша співпраця із Morphom розпочалася із пісні «У цю ніч». Я повністю написав до неї слова та музику, а він вже редагував. З Катею працюємо з пісні «Вигадав». Мені подобається, наскільки осмисленими виходять її тексти. В мене не завжди вдається скласти слова докупи, а потім приходить Катя і якимось дивовижним чином перетворює мої нотатки на цілісну історію.

Ти спокійно ставишся до виконання чужих пісень?

Мені не принципово, чий текст співати. Важливо, щоб я відчував його своїм. Колись був впевнений, що в піснях треба обов`язково розповідати власні історії. А зараз розумію, що вони можуть бути фантазіями, взагалі ніяк не пов`язаними зі мною.

В процесі співпраці з Ромою та Катею суперечок не виникало?

З Morphom у нас виникало чимало спірних моментів. Буває, хочеться зробити якийсь розумний музичний виверт, але Рома зупиняє: «Тут і так забагато інструментів. Давай простіше, люди не зрозуміють».

Чи є в альбомі «Музика» головна думка, якою ти хотів поділитися зі слухачами?

Вона виражена в самій назві. Цей альбом – про музику в світі, де її часто замінюють на підробку. Крім того, це ще й поп-альбом про вічні теми на кшталт кохання. Щодо звучання, то намагалися дотримуватися танцювального стилю. Надихалися африканською музикою – афробітом.

Реліз завершується піснею «Подоляночка». Чим тобі близький український фольк?

Ця пісня супроводжує мене з дитинства. Колись ми з моїм викладачем музики зробили на неї кавер. Пізніше я реанімував «Подоляночку» у «Голосі країни» на етапі нокаутів. В альбомі робимо на неї велику ставку. Ось навіть кліп зняли.

У «Музику» увійшли пісні українською, російською та англійською. Яка мова тобі рідніша?

Мені найбільш комфортно писати та співати англійською. Як я вже казав, знаю цю мову з дитинства, тому можу виразити себе в ній так, як хочу. Врешті-решт, нею простіше римувати. Можу написати пісню англійською за півгодини. Разом із тим, мені дуже подобається, як звучить українська мова, і мені важливо, щоб мене розуміли якомога більше слухачів саме тут, в Україні. Тож, я думаю, найближчим часом більшість мого матеріалу залишатиметься україномовним.

***

В минулому році LAUD взяв участь в нацвідборі на «Євробаченні». Як ти відчував себе на сцені?

В дитинстві я пройшов через велику кількість конкурсів, тому в змаганнях відчуваю себе впевнено. Нервування було, але це нормально. Без нервів ти не зможеш викластися на повну.

Як вважаєш, чого тобі не вистачило для перемоги?

Важко сказати. Рівень популярності артиста сильно впливає на результат. В MELOVIN, наприклад, є потужна підтримка фанів. Про це можна багато розмірковувати, але врешті-решт моя пісня Waiting не справила враження, на яке ми розраховували. Ну нічого страшного, ми спробуємо ще раз.

Тобто LAUD повернеться на сцену нацвідбору?

Звичайно! Зараз якраз готую пісню для участі в національному відборі на 2019-й.

Чим Влад Каращук схожий на LAUD і чим від нього відрізняється?

Якоїсь принципової різниці немає. На сцені я такий самий, як і в житті. В творчості я ніколи не робитиму щось для того, щоб спеціально зацікавити аудиторію або чогось такого, що мені не властиво. Успішним можна стати тільки тоді, коли ти справжній на сцені.

До того ж, тільки так я можу відчувати не лише музику, а й людей. Мені важливо виходити до слухачів і дивитися в очі кожному.

Слухати альбом LAUD «Музика» повністю: