Газ, труби та знищення реквізиту: в Києві відбулася світова прем’єра опери GAZ

3 130

Восени постановку побачить Європа, а наступного року - Америка

11 червня в київському Театрі імені Франко відбулася світова прем’єра опери GAZ. Це спільний проект творців з України, США та Австрії, реалізований за підтримки інституцій з декількох країн.

Автори проекту надихалися постановкою 1923 року Леся Курбаса «Ґаз». Той перформанс був створений видатним українським режисером-авангардистом за однойменним твором німецького письменника Ґеорга Кайзера.

Оригінальну музику для GAZ створили композитори формації NOVA OPERA Роман Григорів та Ілля Разумейко. Хореографію — австрієць Симон Майєр. Режисеркою проекту є Вірляна Ткач, яка мешкає у США.

Всі події GAZ відбуваються навколо головної конструкції постановки — препарованого фортепіано. Воно виконує роль пульту футуристичної фабрики, яка колись створювала енергію для всієї світової індустрії. Але одного разу стався великий вибух, який змінив все.

Події твору Кайзера, створеного у 1918-1919 роки, за задумом автора відбуваються через сто років після сучасного для нього моменту. Тобто — у 2018-2019 роках.

Сценографію GAZ створив Вальдемарт Клюзко, костюми — Тетяна Шерстюк, світло — Марія Волкова, лайв-електроніку — Георгій Потопальський. Головні артистичні ролі у постановці виконали Анна Кірш, Мар’яна Головко (обидві — сопрано), Руслан Кірш, Андрій Кошман (обидва- баритон), Євген Рахманін (бас) та Олександр Мельє (мецо-сопрано).

17 вересня відбудеться євпропейська прем’єра GAZ у Відні. Американська презентація опери запланована на 2020 рік у нью-йоркському театрі La Mama.

Ігор Панасов, головний редактор Karabas LIVE:

GAZ — це захоплююча історія взаємодії гуманістичного та техногенного. Як будь-яке безкомпромісне мистецтво, ця постановка дає ціле віяло варіантів для трактування. У ній можна розглянути і сюжет про еволюцію людства, і драму про смерть музики, і конфлікт особистого з соціальним, і мікс революційного з тоталітарним. Навіть метафору про постачання транзитного газу з Росії в Європу. Тут є мотиви для десятків концепцій.

Але головним у GAZ, на мій погляд, є переконливе і стабільне відчуття великого вибуху, яке викликає дійство. Це не вибух, що трапився мільйони років тому, і не теорія про нього. Це практика — вибух тут і зараз, в епіцентрі якого знаходиться будь-яка людина-2019. Буйство технологій, економічні, соціальні та політичні кризи, авторитарні режими, механістичність життя — все це є в GAZ.

Ну, і, звичайно, фінал, де всі учасники опери трощать фортепіано — достовірний рок-перформанс, яких в наш час не побачиш навіть на рок-концертах. Це по-чесному, це від душі.