«ДахаБраха» у Палаці «Україна»: повний зал і народна любов

6 580

Редактор Karabas LIVE Філ Пухарєв став свідком того, як головний фольк-гурт України підкорив статусний майданчик для народних артистів

За 14 років ісування «ДахаБраха» об`їздила з гастролями чимало країн світу, виступила у ефірах на ВВС та KEXP, потрапила до саундтреку серіалу «Фарго» і здобула за кордоном статус «української сенсації».

На батьківщині гурт довгий час залишався надбанням переважно для поціновувачів з театральної/музичної/арт-тусівки і за буйки сформованої фан-бази фактично не запливав. Але протягом останніх п`яти років ситуація почала змінюватися. Рідкісний концерт «ДБ» у Києві проходив без солд-ауту. Виступ музикантів 10 листопада у Палаці «Україна» не став винятком.

Звісно, на руку «ДахаБраха» зіграла поява на сцені НСК «Олімпійський» в якості спеціального гостя перед концертом «Океан Ельзи» 24 серпня цього року. Та хайп довкола «ОЕ» — занадто просте і не зовсім точне пояснення успіху гурту на одному з головних концертних майданчиків країни.

***

«ДахаБраха» починали в київському театрі «Дах», яким керує режисер і засновник ГОГОЛЬFEST Влад Троїцький. На концертах музиканти досі віддають належне своєму театральному минулому. Ось і на статусну сцену перед сидячим залом вони притягнули фірмову конструкцію з будівельних палетів, добре знайому тим, хто бував на виступах «ДБ» на ГОГОЛЬFEST. Жодного бажання вивищитися над публікою в цьому жесті не прочитувалося. Хіба люди з балконів змогли роздивитися концерт трохи краще, ніж партер.

Бекграунд сцени завішали екранами, що зовні нагадували пазли. Кожна з чотирьох вертикальних панелей транслювала обличчя Марка Галаневича, Ніни Гаренецької, Ірини Коваленко та Олени Цибульської крупним планом, решта показували дещо психоделічну графіку в етнічному стилі.

Можливо, комусь ідея з «дірявими» екранами могла здатися ілюстрацією принципу «Як не з`їмо, то понадкушуємо». Та якщо серйозно, йдеться про тонкий символізм: створене музикантами дійство – лише половина картини, яку слухачі та глядачі повинні завершити за допомогою власної уяви.

Першу пісню «ДахаБраха» виконали в супроводі балету Flame Tap з Вінниці. На мить здалося, що це триватиме весь виступ, але після короткого представлення танцюристи зникли за кулісами так само раптово, як і з`явилися. Такий ось шпичак у бік естрадних корифеїв Палацу «Україна», які без підтанцьовки на цю сцену не виходять.

Ось і все, що «ДахаБраха» показали на концерті за частиною шоу. Решту заповнила музика.

***

Будь-які жанрові визначення заганяють пісні «ДахаБраха» в рамки умовностей, якими гурт ніколи не страждав. Єдиним похідним елементом музики гурту завжди залишався фольк – пісні наших пращурів, почасти самостійно витягнуті артистами з глибини віків в етнологічних розвідках. Все решта – сміливі музичні варіації поза стилями, акт артистичної свободи в чистому вигляді.

«ДахаБраха» — нестримний вихор, що проноситься хрестоматійною українською хатою. В його епіцентрі може бути що завгодно – хоч американський блюз, хоч карпатський реп, хоч 77-й сонет Шекспіра. Головне, що після їхнього етно-хаосу оселя нашої ментальності не розлітається на друзки, а навпаки – кожна річ і предмет у ній наповнюються новими сенсами і проявляють потаємні грані.

Сьогодні в Україні з народним матеріалом працюють сотні музикантів. У гіршому випадку їхні спроби виглядають як непереконливий фольк-косплей, у кращому – якісними, актуальними, але багато в чому штучними інтерпретаціями. У «ДахаБраха», на відміну від них, є унікальний талант проживати минуле нашого народу тут і зараз. У відлунні часу ці четверо знаходять власні голоси.

А тепер про народ.

***

Хіпстери та пенсіонери. Фольклористи і модники. Лідери думок і прості смертні. Соціальний та віковий діапазон публіки, яка придбала квитки на концерт «ДахаБраха», був максимально широким.

Всіх цих людей об`єднувала одна річ. Вони чудово знали, куди йшли. Жваво реагували на перші акорди «Карпатського репу» чи «Монаха». Підтримували оваціями Марка Галаневича, коли він згадував про українських солдатів та Олега Сенцова. В єдиному пориві запалювали ліхтарики на мобільниках. А коли музиканти спустилися зі сцени після виступу, втопили їх у морі букетів.

У цей вечір «ДахаБраха» пройшли хрещення Палацом «Україна», довівши, що є по-справжьому народними артистами – не за статусом, а за покликанням. На сьогодні квартет перепробував в Україні все — від затишних залів до стадіону. Сподіваємося, їх велика історія успіху на батьківщині лише починається.