12 питань до андеграунда. Crucify Me Gently – про спорт, транс і больові точки

Як грати важку музику в Ужгороді і при цьому виступати в Європі?

Crucify Me Gently — безкомпромісний колектив з Ужгорода, що існує від 2012 року. Творчість музикантів балансує на межі усвідомлення життя і подолання смерті. Вони змішують black metal, blackened і deathcore у жорстке звукове вариво екзистенційного надриву.

Перший повноформатний альбом гурту під назвою Circles вийшов у листопаді 2016 року. Зараз музиканти записують новий матеріал і зрідка виїжджають у тури. Про смерть, спасіння і сьогодення України я поспілкувався із лідером Crucify Me Gently Олексієм Руснаком.

1. Як ти ставишся до смерті та її постійного наближення?

Ти вирішив не церемонитися зі мною і одразу «з корабля на бал»? (сміється) Ну, яке може бути в людини ставлення до смерті? Хочеш чи ні, вона все одно прийде. В молодому віці я в повній мірі зрозумів, що таке втрата, і відтоді живу з чітким розумінням того, що смерть — це не щось абстрактне, не «колись, десь, з кимось», а тут і зараз.

У той же час смерть робить життя цінним. Якби ми були безсмертними, то стали б гедоністичними свинями. А багато хто з нас вже є такими.

Щоб остаточно відповісти на це запитання, процитую свою ж лірику:

Death gives meaning to life,

But still it’s worthless,

And insufferable,

So we hope that the afterlife exists…

2. Нові пісні Crucify Me Gently будуть такими ж безкомпромісними? Які в тебе зараз больові точки?

Абсолютно безкомпромісними, якщо у нас одинакове розуміння цього поняття. Новий матеріал буде важчим, емоційнішим і вдумливішим.

Найбільша моя больова точка — це я сам. Більшість моїх проблем криються в моїй голові і в моєму ставленні до речей. Зараз зовнішні чинники мене не займають, адже я зміг повністю прибрати токсичних людей зі свого оточення (тому в мене аж троє друзів, хех). Ну, і як тут не згадати про  больову точку для всіх чоловіків – жінок. Куди ж ми без них? (сміється)

3. Які головні досягнення гурту за сім років його існування?

Я пишаюся кожним маленьким кроком, який робить мій гурт. І кожне велике досягнення сьогодні або завтра вже стає звичною справою. Але якщо все ж виділяти якісь досягнення, то це три тури по Україні, один тур Європою (в якому ми перебуваємо саме зараз), реліз повноформатного альбому і найновішого кліпу Non-Living.

4. Ти задоволений кліпом?

Це поки що найважчий і найдорожчий проект, який я реалізовував у своєму житті. Я надзвичайно задоволений результатом. Мені дуже посщастило в тому, що CMG – команда сильних, талановитих і різносторонніх професіоналів, які можуть проявляти свої якості в залежності від потреб. Те, що ви зараз бачите, вийшло лише завдяки тісній співпраці із Богданом Козачуком – нашим «закарпатським Крістофером Ноланом». Нам щастить на таких людей, і в майбутньому ми хочемо розширювати коло наших професійних знайомств і поглиблювати співпрацю.

5. Наскільки концерти доводять тебе до емоційної межі?

Майже на кожному концерті я впадаю в безсвідомий, афектний стан, який можна порівняти з гіпнотичним трансом. В цьому стані в мене майже нема ніяких явних думок, тільки емоції. Наскільки цей транс буде глибоким, залежить від атмосфери і публіки.

А от після концертів я розчавлений фізично і пустий емоційно. І цей унікальний стан відсутності будь-яких думок і емоцій можна назвати гармонією.

6. Від чого тебе захищає музика?

Від мила й мотузки.

7. Що для тебе ненависть?

Для мене ненависть — одна з найсильніших емоцій, яку може відчувати людина. Вона безкомпромісна, щира і дуже потужна. І якщо не давати волю деструктивним поривам, а правильно її сублімувати, ненависть може навіть приносити свої плоди. Пісня Delirium – яскравий цьому приклад.

Не пам`ятаю, коли востаннє ненавидів когось особисто. Якщо в мене є з кимось проблеми, я їх вирішую. Якщо ж цю проблему вирішити не можна, такої людини більше не буде в моєму колі спілкування.

Що ж я справді ненавиджу, то це людську тупість і обмеженість.

8. Що ви очікуєте від концертів у Європі і яка в них необхідність?

Ми не хапаємо зірок з неба, тому очікування реалістичні. А необхідність в тому, що це потенціал для росту. В цьому і криється основна проблема української важкої сцени. В нас дуже талановиті музиканти, але ми чомусь консервуємось всередині своєї тусівки. Щоб переконатися в цьому, достатньо лише подивитися на «бомонд» київської альтернативної сцени.

9. Як долучити обивателя до андеграундної музики?

В цьому рівнянні є дві змінні — платформа і меседж. Хорошою платформою може стати фестиваль «Завантаження», на який нам колись пощастило потрапити. Або ж інтернет-проект LouderMe – прекрасна можливість знайомити слухача з українським андеграундом.

Але головне – це меседж, емоція, яку несе твоя музика. Якщо вона є, ти можеш апелювати до будь-якого «обивателя». Що ми й намагаємося робити.

Уся ця глубока дирень, в якій ми застрягли, формує самобутню культуру і унікальних, талановитих людей із загартованим характером, які крокують по всьому світу, гордо кажучи: «Я — українець»

10. Яку роль у твоєму житті відіграє спорт?

Не дарма розумні люди казали: «В здоровому тілі — здоровий дух». Декілька років тому я прийшов до висновку, що спорт просто необхідний для повноцінного та всебічного розвитку особистості. Завдяки регулярним тяганням заліза я став дисциплінованішим і в рази продуктивнішим. Постійна необхідність виходити із зони комфорту і фізична паханина загартовують мій характер і чистять розум. А з ясною головою і незламним духом тобі море по коліна. Ну, і з широкими плечима велике пузо менш помітне (сміється)

Дисклеймер. Тільки не хочу, щоб склалося враження, що я тут якийсь дофіга буддіст, який топить за саморозвиток і спорт. Я пиячу, зловживаю багато чим і відпочиваю, як має бути. Але просто роблю все це розумно, без фанатизму, спокійно комбінуючи зі спортом і з тим, що приносить задоволення у житті.

11. Ужгород сьогодні — це місце сили або слабкості? Як він впливає на тебе?

Я б сказав, що Ужгород — місце спокою. Місто компактне, не метушливе, зелене. Це хороший плацдарм для виїздів у Європу, а ще звідси рукою подати до гір. Не можу сказати, що тут прям ідилія, але мені в Ужороді дуже комфортно. Це місце дає мені простір для творчої самореалізації, а це найголовніше.

12. Що тебе не влаштовує і що надихає в сучасній Україні?

Не влаштовує пиздець, який відбувається в політиці, економіці та будь-якій іншій сфері життя. Осточортіла вузьколоба бидлота і повальне свинтво з боку самих людей.

З іншого боку, вся ця глубока дирень, в якій ми застрягли, формує самобутню культуру і унікальних, талановитих людей із загартованим характером, які крокують по всьому світу, гордо кажучи: «Я — українець».

Тому я люблю свою країну, бо вона зробила мене таким, яким я є. В третьому класі я грав на бандурі вірші Тараса Шевченка (досі наспівую «Думи мої»), моє прізвище – Руснак, а якщо я вже беру до рук чарку з горілкою, то завжди закушую салом із цибулею. Про що тут ще говорити?!

Фото: Тементій Пронов, сторінка гурту в Bandcamp

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 12 вопросов к андеграунду. Knifeman о взрослении, городской тоске и евротурах