12 питань до андерграунду. Bojevilla про алкоголь, реп та ненависть

Київський маткор-гурт розповів, чим цей жанр близький до української політики

В актуальному складі Bojevilla створюють музику від 2016 року. Музиканти хоч і вважають себе аутсайдерами, але грають занадто весело, голосно і переконливо. Маткор в їхній подачі звучить як гімн утвердженню своєї волі. Агресія для них – це засіб, музика — інструмент, а сцена — порятунок.

Учасники гурту, Артем Міняйло (гітара) та Сергій Гула (бас), розповіли про насущне у відповідях на 12 запитань.

1. Що для вас є справжнім божевіллям?

Артем Міняйло: Положення  у світобудові: еволюція, яка дала людині свідомість і цим прирекла на вічні пошуки сенсу чи Бога. І тепер весь людський рід з кожним століттям все більше прискорює свій кінець, бо сенсу так ніколи і не знайде.

2. Співати українською для вас принципово?

Сергій Гула: Так, українська найкраще передає наш психоемоційний стан. Ну і тоді в трек можна втулити фразу: «Ярік, блять, бачок потік!»

А. М.: Українська — моя рідна мова. Я не можу уявити, що гратиму мовою, якою не думаю. До того ж, українська має дуже багато відтінків, які нам потрібні для висловлення того, що болить.

3. Які у вас стосунки з алкоголем? Що він дає, а що забирає?

А. М.: Як би це не було печально, але допінг є допінг. Вище згадана свідомість в тверезому стані часто заважає повністю віддатися музиці, тому на концертах ми використовуємо алкоголь як каталізатор. З досвідом визначили чітку дозу, яка не впливає на якість виконання. З часом потреби в алкоголі все менше, тому що ми вчимося контролювати себе і переходити в стан «берсерка» без сторонніх речовин.

Не секрет, що мозок працює на хімії. Внаслідок сп’яніння наші думки можуть ставати відвертішими, ми зізнаємося собі в речах, які повсякденно приховуємо. Тому іноді алкоголь приносить і користь.

4. Коли вийде повноцінний альбом Bojevilla і яким він буде?

А. М.: Повноформатний альбом, на нашу думку, є мірилом сили артиста, тому для нас це питання принципове. В еру фастфуд-контенту випускати альбоми —  згубна позиція. Але ми тут не для того, щоб загравати з індустрією.

В дебютному ЕР нам потрібно було заявити про себе. У нього увійшли пісні, які були написані впродовж 5 років різними людьми. Єдине і головне, що їх об’єднувало — це тексти, які напряму корелювали з назвою «Блуд»: безглузді пошуки цілі, які провокують стан відчаю.

В LP будуть розвиватися попередні теми, але з набутим студійним і композиторським досвідом ми зробимо його більш цільним, щільним і виваженим (наскільки це можливо в нашому випадку).

Вже записані два сингли, реліз альбому запланований на осінь 2019-го.

5. Що для вас ненависть? Як нею керуєте?

С. Г.: Ненависть, вона і в Африці ненависть. А ось що з нею робити — інше питання. Можна бути поглинутим нею, а можна сублімувати її в позитивну енергію — наприклад, творчу.

А. М.: Для нас ненависть – один з головних творчих рушіїв. Важливо уточнити, що ненависть може бути різною: до оточуючих людей на вулиці, до влади, до себе, до близької людини. Між цими емоціями може бути прірва. Як відомо, перманентне відчуття ненависті веде до різних захворювань, тому ми маємо з нею справлятися.

Ненависть до себе спонукає до роздумів і, в результаті, або закопує в глибшу яму, або дає можливість з неї вилізти. Ненависть до близької людини є лакмусовим папірцем в стосунках: як тільки ти перестаєш з нею справлятися, намагатися зрозуміти причини — стосунки гинуть. А от ненависть до оточуючих має істинно деструктивний характер: ці люди не зміняться, натовп завжди був, є і буде таким. І тут приходять на допомогу контроль гніву, хоббі, кохана людина, серіали Netflix. Або сублімація в творчість. Власне, це одна з складових, яка завжди зачіпала і притягувала різні покоління у різні часи у різних країнах до важкої музики. Те, що кожен переживав на виступах своїх улюблених гуртів і те, що майже кожен свій виступ переживаємо ми – катарсис.  Очищення через страждання.

До речі, пісня з майбутнього альбому, яку ми оприлюднимо вже зовсім скоро, була написана в далекому 2011-му році якраз під дією дуже сильної ненависті до рідної людини. Вона пройшла перевірку часом і, мабуть, саме та чиста емоція дає їй змогу звучати так само сильно зараз, як і тоді, коли мені було 16.

6. Чим жертвуєте повсякденно заради музики?

С. Г.: Часом і грошима. А оскільки – час це гроші, то виходять гроші у квадраті.

А. М.: Часом, особистими стосунками, роботою, відпочинком, сном, здоров’ям, вірою в людство (але яка різниця, якщо ми без неї – ніщо?).

7. Якби ви заграли спонтанно реп, про що б він був?

А. М.: Про те, що хлопці з Котельви, Воронного, Оболоні і Боярки зібралися в Києві, щоб показати всім, як потрібно круто валити рок. І в нас вже почало виходити, адже дебютний альбом на Bandcamp скачали 418 разів.

С. Г.: Про те, скільки секунд треба мити руки.

8. Як позбавити людей від страждань?

С. Г.: Видалити наші треки з їхніх плеєрів.

А. М.: Позбавити людей від страждань можна тільки позбавивши їх щастя.

9. Чи можливі виступи Bojevilla в Європі?

А. М.: Звичайно, можливі. Але на зараз нам потрібно підкорити найближчу і найріднішу вершину, а потім вже замахуватись на експорт.

10. Що вас гнітить в українських фестивалях, а що надихає?

А. М.: Гнітить, в першу чергу, кон’юнктурність. Для того щоб привезти одного крутого хедлайнера, потрібно як мінімум половину лайн-апу забити мастодонтами, які «по-любому зберуть». І це не докір організаторам — це реалії, без розуміння яких будь-який комерційний фестиваль загнеться.

А надихає те, що люди, які випадково чують/бачать нас вперше, можуть в перший день фестивалю, під палючим серпневим сонцем, стрімголов увірватися в слем (або як прийнято говорити останні роки в Києві — «мош»), а потім просити твій медіатор в обмін на яблуко або колекційну монету.

11. Чи потрібен маткор пересічному українцю?

А. М.: Маткор потрібен, адже він дуже гарно показує ситуацію в країні. Купа заплутаних елементів, правда, яка змінюється з кожним тактом, постійні дисонанси – це ж ідеальний опис нашої внутрішньої та зовнішньої політики. Шкода тільки, що Україна ще не навчилася «грати» в цьому жанрі.

С. Г.: Пересічні громадяни, зазвичай, і слова такого не знають. Або запитують: «Маткор – це коли з матюками?»

12. Яка мета фестивалю Outsider fest І, який ви організовуєте?

А. М.: Ідея фестивалю виношувалася вже дуже давно. Вона виникла з думки про те, що в нас є чимало гуртів, які вірять в свою справу, несуть правильні ідеї, роблять це якісно і талановито, але, постійно б’ючись об глуху стіну, так і залишаються недооцінені та недозрозумілі. Натомість є артисти, які «прохавали фішку», підлаштувалися під ситуацію і збирають плоди своїх маркетингових ходів. Так з’явилася назва Outsider, але вона не означає, що ми жаліємося. Ми гордо несемо свою ношу, адже успіх завжди набагато приємніший, коли ти сам натрапив на шлях до нього, не користуючись мапою і компасом.

Отже, Outsider fest потрібен для того, щоб показувати здобутки нашої «підземної» естради, привертати до неї увагу нових слухачів та об’єднувати наші аудиторії. Адже занадто багато прекрасної музики залишається поза увагою навіть потенційної ЦА. Наприклад, в минулому році премія BUMA впустила один з найкращих українських метал-альбомів 2017-го: Knifeman – Ozmein. Дуже важливо, щоб альтернативна мейнстріму музика не замикалася сама на собі і постійно оновлювалася. Наш головний меседж: ми не робимо продукт, ми займаємось музикою. В планах зробити Outsider fest регулярним та навіть заснувати об’єднання, яке би допомогло всім нам залишатися на плаву.

Фото на головній: Slippy Inc.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 12 питань до андеграунду. Dreadnought про риб, тролів та незадоволених бабусь