Аріна Домскі: «Поп-музика – це Біг Тейсті, а classical crossover для гурманів»

206 508

Відома у світі українська співачка, яка поєднує академічну традицію і поп-культуру, - про те, як така музика живе в Україні і світі

Аріну Домскі називають сопрано нового покоління жанру classical crossover. Вона першою почала відкривати для України цю нішу і створювати авторську музику в цьому напрямку. Її творчість вийшла далеко за рамки рідної країни.

Після участі у «Фабриці зірок» (2008) і років роботи в поп-жанрі артистка взяла паузу і вирішила рухатися в інший бік. Саме з того моменту Аріна Домскі почала популяризувати класичну музику в сучасному світі. Перший же її сингл Ti Amero потрапив 2012 року в ротації британського музичного каналу CMTV і познайомив Європу з творчістю співачки.

У січні 2018-го концертна програма Opera Show Аріни Домскі виграла премію DIAFA Awards в Дубаї за популяризацію класичної музики у світі. А навесні того ж року на відкритті Beijing International Film Festival вона стала першою європейською артисткою, яка виконала гімн на пекінському міжнародному кінофестивалі.

Аріна Домскі — сопрано з консерваторською освітою и оригінальним сценічним іміджем. Співає и пише музику на декількох мовах, її репертуар включає пісні італійською, англійською, французькою, чеською, латинською та китайською.

В Opera Show, яке відбудеться 9 листопада 2021 року в столичному Палаці «Україна», Аріна Домскі поєднає потужне живе звучання симфонічного оркестру, сучасні технології і унікальні аранжування та харизматичний вокал.

Ми поговорили з Аріною про унікальний жанр classical crossover, в якому вона працює, і про те, чому він не є потужним в Україні, хоча інтерес слухачів до нього існує.

Ви вважаєте, що поп-культура перетягнула на себе всю увагу, а інші музичні стилі/жанри змагаються за невеликий відсоток аудиторії?

Якщо говорити про Україну, то так. Масовий глядач в нашій країні дуже мало знає про українську академічну культуру. Я маю на увазі класичну музику, балетне мистецтво. У нас є музиканти зі світовими іменами, але ми так і не зробили з української культури світовий бренд. Молоде покоління сьогодні зростає на «культурному фаст-фуді», споживає те, що дає йому телебачення, радіо і алгоритми YouTube, а це майже виключно поп-музика.

Я не кажу, що поп-жанр — це погано, ні, така музика буває різної якості, і у нас багато хороших виконавців. Але альтернативні напрямки масово ніяк не представлені. Глядач в Україні не робить вибір самостійно, він споживає те, що йому нав’язують.

Академічна музика у нас знаходиться на найвищому рівні, але у неї немає впізнаваності, масовий глядач мало знайомий як з самим продуктом, так і з його представниками. Ми мало чуємо в топових українських ЗМІ про представників академічного мистецтва, не бачимо їх в рейтингових телевізійних концертах і проектах. Коли востаннє транслювали концерт академічного артиста на топовому українському телеканалі? Наприклад, Анатолія Кочерги або Людмили Монастирської?

Я такого ніколи не бачила. І не тому, що таких виконавців і концертів у нас немає, а тому, що ми самі не робимо з нашої культури бренд. Ми самі не навчилися цінувати і любити своє і прищеплювати цю любов новим поколінням. Але коли до нас приїжджає західна зірка з цієї ніші, публіка за великі гроші йде на їхні концерти і ці артисти збирають у нас стадіони і найкращі концертні зали.

Як прищеплювати любов аудиторії до класичної музики? Потрібні нестандартні ходи?

Прищеплювати любов потрібно з дитинства, але багато батьків вважають музику одним з найбільш непотрібних предметів шкільної програми, які не знадобляться у житті. Таким чином, я вважаю, багато чого позбавляють своїх дітей. В першу чергу, формування музичного смаку, вміння сприймати музичні твори і давати їм свою оцінку. Через це в нашій країні такий невеликий відсоток любителів і цінителів академічного мистецтва. Недарма психологи кажуть, що всі проблеми родом з дитинства.

Ще півстоліття тому лауреат Нобелівської премії Дж. Х. Вант Гофф, дослідивши кілька сотень історичних особистостей в науці, прийшов до висновку, що найбільш інноваційні з них, крім науки, займалися творчістю і обов’язково — музикою.

Чи вірите ви в те, що слухати класичну музику в Україні колись стане модно?

Ринок музики і мистецтва сьогодні дуже швидко змінюється. При грамотному менеджменті та фінансуванні можливо все.

В Китаї балет «Лебедине озеро» показують на різних концертних майданчиках країни. Від театрів до стадіонів

Публіка в Європі, Азії частіше слухає класику, оперу? Як думаєте, з чим це пов’язано?

Наприклад, в Німеччині навіть у маленьких містах є оперний театр. У літню пору проходять безліч фестивалів від Вагнерівського до The Night of the Proms, існують радіостанції і телеканали, які ротують класичну музику. В Європі ця музика затребувана, вони виховали свого глядача і продовжують це робити.

Що стосується Азії, то я знаю приклад того ж Китаю, в якому неодноразово гастролювала, де є спеціальні держпрограми, спрямовані на музичну освіту дітей. До речі, китайці дуже люблять музику Чайковського, улюблений балет — «Лебедине озеро», його показують на різних концертних майданчиках країни. Від театрів до стадіонів, навмисно знайомлячи найрізноманітнішу публіку з класичною музикою. Також по всій країні постійно гастролюють трупи симфонічних оркестрів, вокалісти, піаністи…

Ринок великий, але він дає публіці вибір. Мені не раз доводилося виступати на масштабних івентах державного рівня, таких як відкриття Summer Davos World Economic Forum, VIII Beijing International Film Festival, де завжди в програмі є виступ академічного виконавця. Там розуміють, що класична музика це статусно.

Жанр classical crossover спрямований на популяризацію класики?

Classical crossover — дивовижне явище в музичній індустрії, оскільки вже на сьогодні він стає лідером, що охоплює найбільшу вікову аудиторію слухачів (за різними дослідженнями, це категорія людей від 15 до 65 років) і ця аудиторія продовжує зростати. Сьогодні через classical crossover я популяризую класичну музику і роблю її зрозумілою для масового слухача.

Чи можливо подружити в одному музичному творі оперу і поп-музику?

На власному прикладі можу сказати, що так. Кожен квартал ми отримуємо звіти про продаж моєї музики на цифрових платформах. І лідирують у нас такі твори як Butterfly (трек заснований на монолозі «Чіо-Чіо- Сан» з опери Пуччіні «Мадам Батерфляй»), Nessun Dorma (арія з опери «Турандот» того ж Пуччіні), Flowers (приспів заснований на музиці з опери «Лакме» Деліба). Але ці твори обрамлені в оригінальне звучання, в них я поєдную кілька манер виконання. Це і є classical crossover.

Як взагалі народився classical crossover? Де і хто був першовідкривачем?

Найперші витоки стилю почали зароджуватися ще на початку XIX століття. Великий тенор Енріко Карузо, який співав в опері, але при цьому любив виконувати народні неаполітанські пісні і власні пісні на своїх сольних концертах, можна сказати стояв біля витоків цього жанру.

Але явищем світового масштабу сlassical сrossover зробили кілька знакових подій. 7 липня 1990 року під час Чемпіонату світу з футболу тенори Пласідо Домінго, Хосе Каррерас і Лучано Паваротті дали спільний концерт у Римі. Виступ транслювався телеканалами по всій земній кулі і мав приголомшливий успіх. Краса мелодій, щирість виконання, найвища вокальна майстерність підкорили величезну аудиторію. Було продано 14 млн дисків — більше, ніж будь-який класичний запис.

Копій запису арії Nessun Dorma у виконанні Паваротті тоді ж було продано більше, ніж копій будь-якої іншої мелодії за всю історію музики, що зафіксувала Книга рекордів Гіннесу. До речі, виконання 1990 року стало новою сходинкою світової слави оперного співака. Компанія ВВС зробила той запис позивними своїх трансляцій з Чемпіонату світу з футболу. Компанія Warner, яка здійснювала запис повторного виступу трьох тенорів, під час Кубку світу 1994 року, продала 8 млн дисків. Проіснувавши 15 років, проект став найприбутковішим в історії академічної музики: на 34 концертах великої трійки з 1993 по 2000 роки побувало понад півтора мільярди слухачів.

Можливо є популярні треки в жанрі classical crossover, але аудиторія не знає, що це саме він?

У 1995 році на фестивалі «Сан-Ремо» відбулася прем’єра пісні Con te partiro, зірки італійської сцени Андреа Бочеллі. Пізніше він записав цю композицію в дуеті з сопрано Сарою Брайтман і світ почув її як Time To Say Goodbye. Саме творчий союз Андреа Бочеллі і Сари Брайтман виявився одним з найуспішніших в жанрі classical crossover. І зараз, через багато років, Time To Say Goodbye утримується у верхніх рядках музичних чартів. А це значить, «час сказати прощай» ніколи не настане.

Повертаючись до поп-культури. На ній виховуються покоління. Чому вона вчить сьогодні, в часи Моргерштерна та Бузової?

Музика популярних виконавців – це данина часу, в якому ми живемо. Вона нічому не вчить, вона просто легко сприймається. Моя музика розвиває музичний смак, залучає до великого. Це як тренування, вона робить вас сильнішим, кращим, культурнішим.

Музика названих виконавців — це як біг тейсті в Макдональдс, його люблять мільйони, він популярний. Але для гурмана із витонченим смаком їжа – це зовсім інше. Це особлива культура, якою він насолоджується в мішленівських ресторанах. Для того щоб слухати classical crossover, потрібно мати підготовку, хороший смак і вміння цінувати. Слоган мого Opera Show — «Вишукана музика для обраних». Обрані – це ті, хто хоче і вчиться цінувати мистецтво.

А чому вчить classical crossover?

Сьогодні через цей жанр я популяризую класичну музику, роблю її ближче до масового слухача. Opera Show — це новий формат театральної постановки, який користується успіхом в нашій країні і за кордоном. Він допомагає залучити в оперний театр як шанувальників жанру, так і людей, що живуть в атмосфері поп-культури.

Opera Show Аріни Домскі відбудеться 9 листопада 2021 року в Києві