Виступи українських джазбендів на фестивалі Am I Jazz? 2020 з’явилися на YouTube

П'ять українських проєктів виступили під час онлайн-шоукейсу

У середині листопаду фестиваль афро-американської та імпровізаційної музики Am I Jazz? Festival разом із Українським інститутом представив 5-денну програму онлайн-шоукейсу. На ньому виступили п’ять українських джазбендів з Києва, Одеси, Дніпра та Львова. 

До програми онлайн-шоукейсу увійшли: квінтет Денніса Аду, квартет Юрія Середіна, Marevo (тріо Андрія Показа, Мирослава Пятникова та Даніеля Кастро), ансамбль Данила Вінарікова та IMAGOjazz. 

Yuriy Seredin Quartet 

Квартет Юрія Середіна виконав композиції з дебютного альбому Asylum Search. Він вийшов у 2018 році і отримав A-Prize – музичну нагороду від Радіо Аристократи як найкращий джазовий альбом.  

 Юрій Середін – фортепіано 

Борис Могилевський – саксофон 

Ілля Алабужев – бас 

Олег Марков – барабан

Marevo  

Гурт Màrevo заснуваний в Одесі влітку 2020 року. Учасники імпровізували у залі Одеської національної музичної академії, де й записали перший спільний альбом Conversation with the Void. Три твори з нього Marevo виконали на фестивалі Am I Jazz? Festival. 

 Труба – Мирослав П’ятніков  

Фортепіано – Андрій Показ 

Перкусія – Данієль Кастро 

Danylo Vinarikov Ensemble 

Danylo Vinarikov Ensemble – ще один представник української джазової сцени нового покоління з Дніпра. На фестивалі гурт виконав чотири композиції: Industrial Song, Anthem, Zeppelin Strasse та Presence. Усі вони з Industrial Song – другого альбому Dark Side Trio (Danylo Vinarikov Ensemble with Friends). 

Саксофон – Данило Вінаріков 

Фортепіано – Олексій Боголюбов 

Гітара – Костянтин Івчук 

Бас – Сергій Артемов 

Барабани – Дмитро Литвиненко

IMAGOjazz 

IMAGOjazz – молодий гурт зі Львова, який поєднує класичну та джазову музику. Колектив досліджує різні жанри, щоб віднайти свій оригінальний стиль. На шоукейс-фестивалі Am I Jazz? Festival IMAGOjazz презентував чотири п’єси з авторської програми – “Фемун”, “Руген”, “Ісу”, “Гори”. Твори увійшли до нового альбому ISA, який вийде у грудні 2020 року.

Клавіші – Інна Павлик

Флейта – Юрій Михайловський 

Вокал – Юліяна Ковальська 

Бас – Ліна Арзуманян 

Барабани – Ілля Терещенко

Dennis Adu Quintet 

Денніс Аду – один із найвідоміших музикантів на українській джазовій сцені, родом із Гани. Він грає на трубі з 7 років, а в 8 його вже запросили грати в оркестрі. Денніс – лауреат і переможець низки музичних премій. На Am I Jazz? Festival квінтет зіграв авторські мелодії Денніса Аду The End і T.N, які скоро вийдуть у його новому альбомі Sunlight Above The Sky. А також композиції Cycling Chapter II та One For Ruslan. 

Труба – Денніс Аду 

Саксофон – Дмитро Олександров 

Фортепіано – Олександр Малишев 

Бас — Олександр Ємець 

Барабани – Павло Галицький

Під час фестивалю відбулися також інтерв’ю з учасниками. Найцікавіші цитати з них читайте нижче.

Про аудиторію джазової музики в Україні 

 Данило Вінаріков: Джазовий ринок в Україні формувався останні 10 років, коли у нас почали створюватися великі міжнародні джазові фестивалі, такі як “Leopolis Jazz”, “Am I Jazz?”, “Джаз на Дніпрі”, що проходить в моєму місті. Українські музиканти почали робити спільні проєкти з європейськими або з американськими, з’явився культурний обмін. Я не кажу, що цього не було раніше. Було, але менше, і залишилось радше як спадок радянських часів. Зараз є набагато більше джазових музикантів, композиторів, проєктів. Зараз джазова аудиторія в Україні — це люди від 30 років, представники інших галузей мистецтв. Серед молоді джаз слухають переважно студенти мистецьких закладів.  

Юрій Михайловський (IMAGOjazz): Слухають високохудожню музику люди, які росли серед естетів, або ті, які природньо прагнуть прекрасного, на основі своєї тонкої натури, і таких стає все більше. Як такий ринок є, проте попит на його продукт поки не настільки активний, цьому передує багато причин. Є потреба розширювати аудиторію. Для цього потрібно працювати над музичним вихованням, промотувати діючі проєкти, висвітлювати їх у іміджевих ракурсах.

Денніс Аду: За своє музичне життя я бачив дуже різних людей, яким би подобалось слухати джаз: були малі діти і старші люди, айтішники і люди робочих професій. Всі вони приходять на концерти, щоб отримати задоволення від музики. Проте будемо чесними, джаз — це не поп і не рок музика, охоплення не такі великі. В Україні багато молодих музикантів, вони збираються в ансамблі і пишуть свою музику, роблять аранжування. Не вистачає лише місць, де б музиканти могли стабільно грати авторську музику і де б за неї платили відповідні гроші. З ними б і ринок виріс. Поки розвиток тримається на ентузіастах. 

Юрій Середін: Слухач джазу в Україні  — широке поняття. Хтось слухає більш доступний джаз, хтось фьюжн, навколоджазові жанри, саундтреки. Є окремий сегмент музикантів, які слухають музику в професійних цілях і продукують її для вузького музичного кола. Таких в Україні кілька сотень людей, до них належу і я. Є міф якийсь, що це елітарна музика, який плекають вітчизняні промоутери, які вже давно на ринку. Я не зовсім розумію, навіщо це, крім як для того, щоб пробудити інтерес людей, які якось хочуть відносити себе до еліти, або просто хочуть почути щось класне, бо їм сказали, що це класно. Я тільки вітаю людський інтерес. В джазі є місце для кожного, як казав Чарлі Паркер. Ринок джазу є, хоч і невеликий: кілька фестивалів, джазових клубів і місць, де джаз грають нерегулярно — від філармоній і концертних залів до кафе, ще ютуб і стрімінг сервіси. В Україні я не знаю на даний момент музикантів, які б заробляли нормально тільки джазовою грою. В мене вся діяльність пов’язана з музикою, проте доходи диверсифіковані, є постійна робота аранжувальника. І, зізнаюся, великої конкуренції серед піаністів немає, нас всього кілька на весь Київ.  Більшість музикантів займається педагогічною діяльністю або грає комерційну музику в Україні, на кораблях, пише музику до фільмів, реклами, на стоки, аранжування на замовлення. Але це не тільки в нас, така ситуація всюди по світу. В топі невеликий процент, що заробляють лише грою і їм цього б вистачало. 

Андрій Показ (Marevo): Сьогоднішній джаз — це дуже різноманітне музичне явище, він вміщує в себе будь-яку стилістику та безмежну різноманітність музичних жанрів. Єдине, що точно повинно бути — імпровізація. Ринок цієї музики наразі «встає з попелу», тому що була досить потужна українська джазова сцена за радянських часів, але потім на перший план вийшли інші напрями та стилі. Зараз українські джазові музиканти прямують до успіху власної неповторної музики у світових масштабах, принаймні я в це дуже хочу вірити. Джазова музика повинна бути актуальна, варто обговорювати речі, що бентежать тут і зараз. Треба позбутися нафталінового запаху і тоді слухачам буде цікаво супроводжувати музикантів у їхніх імпровізаціях.

Джаз онлайн і нові формати 

Данило Вінаріков: Звісно, що музика краще відчувається безпосередньо у концертному залі чи у клубі, але всі ми слухаємо музику у плеєрі чи дивимось YouTube. Під час пандемії грати концерти онлайн стало єдиним виходом. Особисто в мене так сталося, що мій другий альбом вийшов в середині першої хвилі карантину та треба було якось робити презентацію. Її ми зробили в онлайн режимі у дніпровському клубі “Модуль”. Звісно, це дуже відрізняється від живого сприйняття та не вистачає контакту з публікою. Але навіть за таких умов ми як представники українського мистецтва повинні створювати новий контент та розповсюджувати його завдяки медіа. 

Юрій Михайловський: Джаз можна слухати онлайн, але це про іншу атмосферу і запити. У нас був досвід такого виступу в рамках локального фестивалю, і він приніс свої результати. Музикантам скрутно і без карантину, у нашому гурті всі працюють в різних сферах.  

Денніс Аду: Як на мене, джазова музика створюється тут і зараз, і аудиторія — невід’ємна частина цього глибокого емоційного і культурного процесу. Тому, як не крути, а джаз краще слухати наживо. За час карантину я пробував різні варіанти концертів, і деякі були досить успішними. Наприклад, проєкт Вдома.Live, який організували ентузіасти джазової музики Юрій Ткаченко, Леонід Леві, Ольга Бекенштейн, щоб підтримати музикантів. Навіть під час карантину встиг записатися в цікавому проєкті Ігора Когана, який живе в Лос-Анджелесі. Можливо, за онлайн концертами майбутнє, але мені цього б не хотілося.

Юрій Середін: Джаз можна слухати онлайн. Але тоді я оберу хороший запис, записаний в студії чи на концерті з постпродакшном, а не низькі за якістю стріми умовно слабших музикантів. В некомерційній музиці відповідно й нема грошей на хорошу апаратуру, особливо для разових акцій. Я робив кілька стрімів за донейти, в онлайні було до 40 людей. Цей формат через низьку якість не може бути частим, відповідно і заробітку дуже мало, як для музиканта. 

Андрій Показ: Звичайно, зараз можна все робити онлайн. Але деяке мистецтво, зокрема музичне, потребує чогось більшого, ніж екран, навіть якщо він великий та сучасний. Атмосфера створюється з багатьох факторів і деякі неможливо створити онлайн. Я намагався грати онлайн, самотужки та з друзями. Це було доволі успішно, але, звісно, не залишає в серці почуття справжнього спілкування з публікою та відчуття повного взаємного порозуміння. Музиканти намагаються заробити за допомогою онлайн виступів, але я не пробував. Зараз на передній план виходять зовсім інші цінності, але без продукту діяльності українських музикантів життя би втратило певну частину смаку, та й навряд би сподобалось більшості мешканців України.

Про міжнародний досвід

Данило Вінаріков: У 2019 році я був у Щецині (Польща) на фестивалі Szczecin Jazz, але у ролі сайдмена. Там ми зіграли дві моїх авторських композиції. Завдяки фестивалю я познайомився з організаторами, місцевими музикантами та музикантами з Нью-Йорка. У часи пандемії важко щось говорити про виступ за кордоном, але поки завдяки знайомствам можна отримувати інформацію про музичні інтернет-видавництва або ротацію на радіо. Поки бракує таких зв’язків та знайомств. Щоб зацікавити закордонну публіку, ми повинні створювати авторський контент за допомогою відеороликів, студійних записів, лайвів. Також шукати інтернет-видавництва та рев’юерів, які могли би зацікавитися цією музикою. 

Юрій Михайловський: Досвіду концертів за кордоном немає, оскільки гурт у такому складі існує менше двох років. Написання програми потребує часу, але такі амбіції є. Це дасть можливість продемонструвати вітчизняний рівень музики на глобальному ринку, разом із тим сприятиме його росту з багатьох сторін. Також потрібно працювати з міжнародною аудиторією, щоб зацікавити публіку. Інструменти ті ж, що й вдома — промоція, імідж, стратегія.  

Денніс Аду: Я брав участь в кількох міжнародних проєктах і грав на багатьох фестивалях і концертних майданчиках в Польщі, Німеччині, Швеції, Франції. Також мене запросили провести тижневий курс “Основи оркестрової та ансамблевої гри” в Краківській академії музики. Міжнародний досвід відкриває для музикантів знайомства з промоутерами, продюсерами, музикантами з інших країн, щоб потім разом створювати інтернаціональні колаборації. Ти модеш не говорити мовою країни, в якій перебуваєш, але варто лише зіграти на джемі кілька мелодій, як одразу всі розуміють, хто ти і ви можете спілкуватися без слів усю ніч. Джазова музика соціальна за своєю суттю. Я поки не працював з європейськими промо агенціями, лише виступав на концертах, які влаштовували самі музиканти і з якими ми познайомилися на фестивалях. Якось прийшов запит від Palais des Beaux-Arts, Département Musique (Брюсель) взяти участь в проєкті «Hexagon Jazz Tunes». Там музиканти з шести країн разом грали на європейському саміті, я представляв Україну. Щоб грати на міжнародних майданчиках, крім якісної авторської музики, варто мати менеджера, який би допоміг зі всіма бюрократичними питаннями. Як на мене, саме через це більшість наших музикантів не їде виступати за кордодон.

Юрій Середін: Я жив 3 роки в Берліні, рік з цього часу там навчався у знакових музикантів і постійно грав з музикантами дуже високого рівня. Це те що потрібно музикантам, які хочуть відшліфувати свої вміння. Навчання в майстрів економить роки. Виступав на фестивалях у Польщі, Німеччині, Швейцарії, Литві. Гурту допомагає постійна сценічна активність – для розвитку ідей, взаємодії, особистого музичного росту учасників. Плюс зв’язки, знайомства, промоція, продаж дисків, слухання живих концертів знаних і нововідкритих музикантів. Думаю, в моєму композиторському і виконавському стилі є щось особливе, якась особиста форма експресії. В мого проєкту нема жодних проблем, щоб виступати на будь-якій фестивальній сцені чи клубі, але очевидно, що є різниця між мною і Давідом Віреєсом, Аруаном Ортізом чи Метом Мітчелом. Це десять-двадцять років праці і постійна гра з музикантами світового рівня. 

Багато вирішує професійний рівень – він же твій статус в музичному світі. Що кращий ти музикант, то привітніші до тебе люди та колеги по цеху. Індивідуальність завжди вирішує – пошук власного стилю, природнє відчуття, видобування звуку, експресія, психоемоційна сфера, життєвий досвід, твої скіли і те, скільки ти послухав і що почув. Важливо не грати зайвих нот, які ти не відчуваєш по-справжньому. Кожен твій звук впливає на кожен звук членів твого бенду. Це відповідальність. Ну і будь класним чуваком! 

Андрій Показ: Я маю досвід виступів з гуртом, який виконує мою авторську музику, в ролі концертмейстера, а також сольні концерти. Різноманітна й географія гастролей — це Велика Британія, Франція, Португалія, Іспанія, Італія, Китай, Південна Корея, Польща, до 2014 року Росія. Звісно кожний новий досвід міжнародної сцени дозволяє ширше дивитись на власну творчість, глибше розуміти актуальність та вимальовувати подальший шлях. Зі своїх недоліків я планую, та вже працюю над цим, зробити переваги. Це, насамперед, якийсь страх, що у світі є інші школи, дуже круті музиканти, і дуже важко відповідати такому високому рівню, але, з іншого боку, саме автентичність здатна подолати всі кордони та вивести українських музикантів на світові сцени. Особисто моя творчість намагається перейти усі канони та музичні забобони. Музика, яку я пишу, — це емоції, генетична пам‘ять, це суміш думок та вигаданих ситуацій. Ця музична мова зрозуміла кожній людині, яка полюбляє слухати музику.

Фото: KIRAI GIGS. На фото: Дмитро Олександров та Денніс Аду