Гурт [O]: «Дорн не давить на нас, ми розвиваємося автономно»

Учасники futurepop-команди – про силу інтровертів, особисті кризи, стосунки з Masterskaya і презентацію нового альбому

Про гурт [O] українські слухачі вперше дізналися наприкінці 2016-го, коли музиканти презентували дебютний сингл «Чую» та кліп на нього у співпраці з лейблом Rookodill`a.

У наступному році [O] перейшли до лейблу Івана Дорна Masterskaya, на якому випустили міні-альбом «Самий сок». Його послідовником став ЕР «Роби любов», що побачив світ навесні 2018-го. Нарешті, цього березня гурт розродився першим повноформатним студійником, що отримав назву «Суперінтроверт». 17 травня музиканти презентують його на сольному концерті у клубі Atlas.

[O] вдається поєднувати українську літературну традицію в текстах із актуальною танцювальною електронікою у звучанні. Окрім семплів в аранжуваннях музиканти дедалі більше використовують живі інструменти, адже кожен із учасників гурту має досвід роботи у джазових колективах. У них вони беруть участь і досі, аби мати змогу розвивати власний проект.

Ми поспілкувалися з двома учасниками [O] – вокалісткою Олею Чернишовою та басистом Єгором Гавриленком. Музиканти гармонійно доповнюють один одного. Оля відповідає на запитання коротко і по суті, в тихій інтонації та з усмішкою на обличчі. Єгор вирішує організаційні питання у переписці, але на прохання долучитися до розмови розговорюється по повній і навіть вдаряється у філософію. То чи справді вони інтроверти? Висновки робіть самі.

Давайте одразу з`ясуємо: хто такий суперінтроверт?

Оля Чернишова: Це інтроверт із суперздібностями (сміється) Якби ми не були суперінтровертами, то не могли б стати артистами. Адже нам потрібно виходити до людей і відкрито говорити з ними через музику. На таке здатен не кожен.

Вам не здається, що інтровертів часто плутають із соціофобами?

О. Ч.: Цікаво, що мені доводиться відповідати на такі запитання – надалі будемо обережніше обирати назви для альбомів (сміється) Як показав тест із соціоніки, я інтроверт на 75%. В мене часто бувають періоди, коли мені хочеться закритися вдома і нікого не бачити, але це не означає, що зі мною щось не так.

Зараз читаю книжку «Сила інтровертів» (американської письменниці Сьюзан Кейн – ред.). У ній ідеться про те, що інтроверти – це люди, на яких зовнішні подразники впливають сильніше, ніж на інших. Я саме така. Якщо на мене сильно натиснути – можу впасти в ступор, що часто трапляється зі мною на інтерв`ю.

Аби такого не сталося, про всяк випадок запитаю: чи є теми, які ви не готові обговорювати?

О. Ч.: Я відкрита до будь-яких запитань, якщо вони розумні. Єдине, про що не хотіла б розповідати – особисте життя та погані звички.

Єгор, ти, як справжній інтроверт, досі не промовив жодного слова.

Єгор Гавриленко: Я интроверт на 175%!

О. Ч.: (До Єгора) А мені здається, в деяких ситуаціях ти ще більший екстраверт, ніж я. Ти просто сором`язливий (сміється)

Останнім часом ми живемо в атмосфері посиленого інформаційного шуму. У вас є рецепт, як із цим боротися?

Є. Г.: Хорошо, что спросил – в последнее время я много размышляю на эту тему. Нам ведь, помимо создания музыки, приходится самостоятельно вести страницы [O] в соцсетях. И я уже не выгребаю весь этот поток. Поэтому стараюсь проводить свой досуг в офлайне. Например, зимой я поехал с друзьями из группы Vivienne Mort в Египет. Мы поселились в гостинице, где не было Интернета. Неделя такого отдыха была просто прекрасной! Так что отвлекаться от инфошума важно, иначе рискуешь превратиться в машину.

«Машина» — сингл, який [O] випустили в грудні минулого року. Пісня повинна була увійти до вашого дебютного альбому, але не увійшла. Вирішили відкласти тему машинізації на потім?

О. Ч.: Ми зрозуміли, що «Машина» не клеїться до решти пісень на альбомі. Можливо, колись повернемося до цієї теми. Але, мені здається, ми вже переростаємо залежність від соцмереж. Це як тетріси і тамагочі – колись всім подобалися, а потім різко набридли. Замість того, аби переписуватися із другом, краще зустрітися з ним особисто і випити кави. Хоча іноді за перепискою про людину можна сказати більше, ніж при зустрічі наживо.

«Соні Уолкмен», як на мене, єдина пісня з «Суперінтроверта», яка продовжує тему залежності від гаджетів.

О. Ч.: Це пісня-жарт, де я порівнюю плеєр із коханою людиною. Але є ще й таємний мотив, чому я її написала. Ще нікому цього не розповідала.

Є. Г.: Ну-ка, интересно! (хитро усміхається)

О. Ч.: Я люблю зізнаватися хлопцям у коханні. Завдяки пісні «Соні Уолкмен» хлопці, які мені колись подобалися, але з якими у мене нічого не вийшло, можуть зрозуміти, як я насправді вмію кохати. Хай тепер заздрять! (сміється)

І як хлопці реагують на таке?

О. Ч.: За їхньою реакцією я можу визначити, наскільки переді мною зріла людина. Одних подібне зізнання може налякати і відштовхнути, інші сприймуть мою щирість як належне і зрозуміють, що це ознака сили, а не слабкості.

***

На альбомі є аж дві пісні, пов`язані з водою – «Вода» та «Пливи, пливи». Чим вам близька ця стихія?

Є. Г.: (До Олі) Может, ты русалка? (сміється)

О. Ч.: Я якось і не задавалася цим питанням, це все підсвідомо. Минулого літа я захопилася канадським психологом Джорданом Пітерсоном, який розповідає про міфологію та архетипи. За його словами, вода – образ природи і первісного хаосу. Час від часу життя кидає мене в такі от хаотичні ситуації, з яких доводиться випливати. Раніше вони мене сильно підкошували, а зараз я ставлюся до такого спокійно. Щоразу з нетерпінням чекаю нової кризи, аби краще зрозуміти, ким я є насправді.

Є. Г.: Мне кажется, кризис – естественный период в жизни каждого человека. Бывает, чувствуешь себя неуютно, а потом понимаешь, что это зависит от факторов, на которые ты никак не можешь повлиять.

Що ти маєш на увазі?

Є. Г.: Есть такой Telegram-канал…

О. Ч.: Ретроградный Меркурий.

Є. Г.: Его ведет девушка, которая пишет гороскопы в юмористической форме. Я часто из-за чего-то себя чересчур накручиваю и неделями хожу страдаю. А потом читаю и понимаю: да все со мной ок, просто день выдался неудачный.

До речі, про читання. Тексти [О] часто нагадують мені творчість українських поетів – від Василя Симоненка до Михайля Семенка. Вони якось на вас повпливали?

О. Ч.: Не сказала б, що читаю багато поезії, але в мене є улюблені автори серед українських. Це Богдан-Ігор Антонич, Іздрик і Григорій Чубай. Дуже подобається, як вірші Чубая інтерпретує гурт «Плач Єремії».

Любиш старий український рок?

О. Ч.: Я на ньому виросла. Слухала багато і російської альтернативної музики – «АукцЫон», «Вежливый отказ», Земфиру.

Тобто, тобі подобається саме поетична музика?

О. Ч.: Не сказала б. Я з дитинства хотіла співати, але ніколи не уявляла себе авторкою пісень. Разом із тим завжди любила читати. Моя мама працювала директоркою бібліотеки і часто приносила додому щось цікавеньке. Просто, коли дійшла справа до створення гурту, я раптом усвідомила, що хочу співати саме свої пісні. Тому зараз набагато більше читаю українською. Я хоч і з Сумської області, але ми в родині завжди говорили нею. При цьому писати намагаюся живою мовою, навіть із суржиком, як у Скрябіна та у Хливнюка.

Єгор, а що ти зараз читаєш?

Є. Г.: Экхарт Толле «Сила момента сейчас». Эта книга о том, что иногда нужно уметь останавливать поток своих мыслей в голове. Я вот сейчас даю интервью, а сам в этот момент думаю о каких-то своих делах, что не очень хорошо.

О. Ч.: Я знайшла для себе відповідь, як це зробити. Розум неможливо зупинити, треба просто навчитися не звертати уваги на зайві речі. Ось я зараз живу недалеко від вокзалу і постійно чую з вікна, як ходять потяги. А люди, які живуть тут давно, вже не чують, бо звикли до них. Тому потрібно перемикати увагу на речі, які розвивають тебе, а не спустошують.

На «Суперінтроверті» у звучанні [О] можна почути більше живих інструментів, ніж раніше. Надалі плануєте поєднувати їх з електронікою?

О. Ч.: Я от нещодавно придбала Ableton і тепер окрім текстів хочу навчитися писати ще й музику. Мені здається, в мене буде виходити техно (сміється).

Є. Г.: Музыка – живой процесс. Никто не знает, что будет с группой через год. Может, Оля будет играть на укулеле, а я на кахоне.

О. Ч.: І будемо співати мантри!

Дорн – не офисный работник, который решает вопросы с девяти до шести. Конечно, он принимает какие-то стратегические решения, но, в целом, артисты, которые сотрудничают с Masterskaya, развиваются автономно.

Як Shanti People?

Є. Г.: Ну, не зря же я играл с ними пять лет (усміхається). Мы с Олей пришли в музыку из джазовой тусовки, где есть много музыкантов, которые забуриваются в свою эстетику и играют только так, как в 50-х. Я никогда не мог их понять. Считаю, что в музыке, как и в жизни, нужно развиваться. У меня есть друг Миша Балог – потрясающий саксофонист, который и джазовые стандарты знает, и электронную музыку создает, и индийскими мотивами увлекается. Он взял основы из джаза, но он идет дальше. Так и мы.

***

Альбом «Суперінтроверт» вийшов на лейблі Masterskaya. Ви вже розповідали, що видали його там навіть попри те, що Дорн і його команда наразі ніяк не займаються просуванням та менеджментом [О]. Чому?

О. Ч.: На початку у Masterskaya було активне бажання співпрацювати із [О]. Вони обіцяли знімати нам кліпи, допомагати із менеджментом, але з різних причин з цим не склалося. Ваня дає нам цілковиту свободу — ми могли б видати альбом де завгодно, і це не вплинуло б на наші стосунки. Тому Masterskaya і [О] друзі й надалі.

Є. Г.: Masterskaya очень хорошо делает свою работу в плане продвижения музыки на цифровых платформах, и это нам на руку. Но [О] никогда не подписывали контракт о том, что группа принадлежит только лейблу Дорна и ничего не может делать самостоятельно. Ваня – вообще не из тех людей, которые склонны давить на музыкантов. Он не офисный работник, который решает вопросы с девяти до шести. Конечно, он принимает какие-то стратегические решения, но, в целом, артисты, которые сотрудничают с Masterskaya, развиваются автономно.

Вам вдається заробляти на продажі власної музики?

О. Ч.: Скажу одне: за минулий рік на продажах двох наших ЕР ми заробили в рази менше, ніж витратили на їхній запис.

Є. Г.: Поп-гиганты, может, и научились зарабатывать на своем творчестве. Но для инди-музыкантов в Украине это все еще проблема.

***

17 травня [О] презентують альбом «Суперінтроверт» на першому сольному концерті. Яким він буде?

О. Ч.: Над шоу з нами працює режисерка Марія Коростильова. Ми виступимо у розширеному складі. Прозвучать як старі пісні, так і ті, що увійшли до альбому. А ще я вийду на сцену в гарній сукні (сміється).

Є. Г.: Видео-арт для концерта делает художница Zhi Zhi. Она синхронизирует звук с визуальным рядом и создает его в реальном времени.

На концертах ви ділитеся енергією зі слухачами чи, навпаки, насичуєтеся нею?

О. Ч.: Це як вдих і видих. Ти береш, ти ж і віддаєш.

Є. Г.: Энергетический взаимообмен – залог любого хорошего концерта.

На які компроміси із собою ви б ніколи не пішли заради слави?

О. Ч.: Я точно не буду співати те, із чим не згодна. І взагалі не хочу ставити себе в якісь рамки. В мене доволі міцні моральні орієнтири. Я точно знаю, що ніколи не зраджу і не розчарую себе.

Гурту [О] не потрібна популярність?

О. Ч.: Популярність – не моя мета. Все, чого я хочу – писати пісні, які допомагатимуть людям жити.

Є. Г.: Полностью согласен с Олей. Наверное, здесь и стоит поставить точку.

Фото надані прес-службою гурту [О]

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як бути інтровертом і не облажатися. Про нові альбоми [O] та Make Like A Tree