Плейліст української маршрутки

Karabas LIVE уявив, що слухав би громадський транспорт, якби був живою істотою

Привіт! Я – українська маршрутка. Ви бачитеся зі мною щодня, але навіть не здогадуєтеся, що я маю душу. І музичний смак. Зараз я розповім вам про свої улюблені українські пісні.

***

Першу з них присвячую своєму водієві, який любить «пібікати». Хоч сама вона зовсім не про це.

А взагалі шкода, що у мене за кермом не Славко Вакарчук. Буває, увімкну радіо, а він і досі частенько зізнається мені в коханні.

Цікаво, куди прямують мої пасажири? Напевно, їх уже зачекалися. Тоді в мене для них погана новина: ми потрапили в затор.

До речі, у заторах я зазвичай слухаю цю пісню. Як я розумію Діму Монатіка: стою тут годинами, а довкола мене кружляє весь світ.

Людей в салон напхалося стільки, що ніде й яблуку впасти. Любити їх в такій ситуації, звісно, важко. Але Андрій Хливнюк наполягає.

Передаємо за проїзд! Пільги діють тільки для ось цих із гітарами та трубами. У них поважна причина.

Мужчина, ви куди зібралися? А за проїзд заплатити?! Ну то купіть собі «Ламборджіні» та й катайтеся безкоштовно!

Диви, як жене! І де тільки ці шумахери мізки свої позалишали? Показала б я їм, якби мала мигалки!

Втомилася я від такого життя. От якби була розкішним чорним кадилаком!

Але час повертатися до депо. Слухатиму всю ніч Кузьму – таку гарну пісню мені присвятив! Поплачу в подушку, поки ніхто не бачить.

Колаж: Ганна Соловей

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Саундтрек до державного бюджету на 2019 рік