Живий чи мертвий? Український панк від 80-х до сьогодні

Фил Пухарев24.10.18Music
  32 862

Пригоди панк-музики в Україні - від «Братів Гадюкіних» до «Пошлой Молли»

Минулого тижня у Києві виступив британський панк-гурт Slaves. Гітарист Лорі Вінсент і вокаліст та барабанник Айзек Голман відродили цікавість до жанру тоді, коли від нього ніхто вже не чекав нічого нового.

А як почуває себе панк-музика в Україні у 2018-му? І чи існує вона взагалі? Ми вирішили зробити екскурс в історію, аби це з`ясувати. Мова саме про панк у класичному вигляді. Відгалуження на кшталт пост-панку – теми для окремої розмови.

 

1980-1990-ті. Стьоб, перші перемоги і невдачі

Панк-рок як музичний жанр виник у середині 1970-х. Його епіцентрами були Великобританія та США. Творчість Sex Pistols, Ramones, The Clash та інших гуртів мала соціально-політичний підтекст, зумовлений війною у В`єтнамі та іншими подіями тих часів.

Тогочасні панк-формації протиставляли себе Елвісу Преслі, The Beatles, The Rolling Stones та іншим музикантам з більш конформістським і тяжіючим до рок-н-ролу звучанням. Візуально панків можна було вирізнити в натовпі за різнокольоровими зачісками-ірокезами та хаєрами, шкіряним одягом, татуюваннями і пірсингом.

Через «Залізну завісу» світові тенденції доходили до українців із запізненням. Поштовх до розвитку панку в Україні дав фестиваль «Червона Рута», що вперше відбувся в Чернівцях у 1989 році. СРСР вже починав тріскати по швах, і це не могли не відчути українські рокери із протестними настроями.

Головну премію на першій «ЧР» у категорії «Рок-музика» отримала львівська співачка Вікторія Врадій (Сестричка Віка), а друге місце посів гурт «Брати Гадюкіни». Музиканти підкорили журі та слухачів поєднанням бунтарського рок-звучання та іронічними текстами пісень на суржику. Обома формаціями тоді опікувався продюсер Володимир Бебешко, який нині популяризує поп-треш у проектах «Пающіє труси» та «СолоХа».

Після «Червоної Рути» шляхи «Сестрички» та «Гадюкіних» розійшлися. Врадій у 93-му емігрувала до США, де працювала вокалісткою в місцевих клубах та шоферкою в американських реперів. У 2004-му повернулася в Україну і намагалася відновити кар`єру, однак зазнала невдачі і за два роки знову прописалася у Лос-Анджелесі.

Доля «Братів Гадюкіних» склалася краще. Від кінця 80-х до середини 90-х музиканти записали чотири альбоми, подарувавши українським слухачам хіти «Всьо чотко!», «Ми – хлопці з Бандерштату», «Файне місто Тернопіль», «Наркомани на городі» та інші.

У 1996 році гурт за спільною згодою учасників припинив діяльність, зібравшись знову аж у 2006-му на концерті в Києві. Три роки потому фронтмен «Гадів», Сергій «Кузя» Кузьмінський, пішов із життя через рак гортані. Тим не менше, у 2013-му «Брати Гадюкіни» повідомили про повноцінний реюніон, а в наступному році випустили новий альбом – Made In Ukraine. Зараз музиканти активно концертують, знімаються в кіно та працюють над наступним студійником.

Ігор Мельничук («Брати Гадюкіни»):

«Гадюкіни» ніколи не асоціювали себе з панком. Панки – це Sex Pistols. А ми скоріше грали альтернативну музику, яка своїм нігілістичним посилом лише перегукувалася з панком.

Мені здається, панк як такий закінчився зі смертю Сіда Вішеза. Деякі мої знайомі кажуть, що у нас є молоді панк-гурти, та я їх не чув і не бачив.

Цей жанр трансформується, але головною його особливістю залишається творча деструктивність. Власне, саме вона формувала і досі формує стиль «Братів Гадюкіних».

Тим часом у Києві заявив про себе гурт «Жаба в дирижаблі», доволі схожий за стилем на «Братів Гадюкіних» і Сестричку Віку. Формацію зібрав у 1989-му клоун Богдан Харченко, тож не дивно, що панк-рок та гумор йшли у музиці «Жаби» пліч-о-пліч. У 90-х до музикантів приєдналася вокалістка Ангеліна Гаврикова. В такому складі «Жаба в дирижаблі» виборола третє місце на фестивалі «Червона Рута» в Запоріжжі (1993) і того ж року випустила дебютний альбом. У 94-му музиканти розійшлися через життєві обставини, однак у 1998 році повернулися на сцену із альбомом «Сонце в моїй голові». Аби знову розбігтися.

Ми намагалися зв`язатися з Богданом Харченко, аби дізнатися більше про долю «Жаби». Якийсь час музикант працював у легендарному Cirque du Soleil, а зараз живе в США і зрідка з`являється в соцмережах. Запитання залишилося без відповіді.

Столичні гурти стали потужним пластом вітчизняної рок-музики 1980-90-х завдяки Київському рок-клубу, що відкрився в 1986-му. Ivanov Down, «Раббота Хо», «Колезький Асесор», «Квартира №50» — чимало формацій з тієї когорти активно експериментували зі звучанням, не обмежуючись стандартними рамками жанру. Були серед них і панки. Зокрема, гурт «Воплі Відоплясова». Назву команди вигадав її тодішній бас-гітарист Олександр Піпа, який захоплювався Федором Достоєвським і його персонажем – літератором-невдахою Відоплясовим.

ВВ здобули славу саме як етно-рок-гурт, але на початку своєї діяльності Олег Скрипка та музиканти грали панк-музику. Це можна зрозуміти хоча б з хіта «Танці», що потрапив до першого альбому команди «Країна мрій» (1994). За словами Олександра Піпи, творчістю ранніх «ВВ» захоплювався Джелло Біафа — фронтмен американського панк-гурту Dead Kennedys.

У 90-ті гітарист Юрій Здоренко, а у нульові Піпа залишили ВВ, аби взятися за більш важку та неформатну музику в гурті «Борщ». А в 2008-му Піпа заснував власний проект @Traktor, де грає брудний та жорсткий панк за канонами жанру.

Олександр Піпа (екс-«ВВ», «Борщ», @Traktor):

Я завжди називав свою музику панком, але скоріше умовно, для себе. Останнім часом перестав вживати це слово, бо ненароком ще із поп-панком переплутають. Бррр! Та й будь-який знавець-пурист скаже вам, що жодний із гуртів, в яких я брав участь, ніколи не грав панк у чистому вигляді.

А з переходом жанру в мейнстрім важко сказати, став він живіший чи мертвіший.

 

2000-ні. Андеграунд і ті, хто вижили

На початку ХХІ століття правила гри в українському шоу-бізнесі змінилися. Ідея рок-протесту вичерпала себе як така, а за популярністю на альтернативній сцені панк-музика поступилася більш форматному та гнучкому поп-року.

Тим не менше, панк-гурти в Україні продовжували з`являтися. Оскільки телебачення та радіо окупували пишногруді співачки, останнім прихистком для таких відчайдух залишалися фестивалі. «Чайка», «Тарас Бульба», «Мазепа-фест», «Рок-екзистенція» — лише декілька відомих музичних фестів тих часів.

Однією з найяскравіших панк-формацій початку 2000-х можна вважати «Фліт» з Івано-Франківська. Пісня «Їжачок» з їхнього першого альбому «Світ такий…» (2004) досі на вустах у багатьох слухачів. Увага до гурту почала поступово згасати після 2011-го, коли склад залишив тодішній вокаліст Володимир Новіков, а місце фронтмена зайняв гітарист Андрій Марків. Відтоді музиканти випустили лише один повноформатний реліз «Вихід є!» (2013) та кілька синглів. Тим часом Новіков емігрував до США і намагається зібрати там альтернативний склад «Фліту».

Андрій Марків («Фліт»):

Продовжувати грати панк надихають відгуки слухачів – без них нічого б не було. Ось зараз на студії у нас лежить нова пісня, сподіваємося її випустити з дня на день. Щоправда, в Україні неможливо заробляти музикою, тому доводиться працювати на інших роботах, в моєму випадку – займатися відеопродакшеном.

Панк в Україні, звісно, живий. Він не обов`язково проявляється в музиці. Коли люди із чимось незгодні і готові висловлювати свою думку з цього приводу – це теж панк.

Прихильники українського панку повинні пам`ятати і про гурт «Брем Стокер» з Рівного. Команда на чолі з Олексієм Казанцевим сформувалася в 1996 році та здобула популярність серед неформалів в 2000-х. «Брем Стокер» досі виступають на фестивалях і записують альбоми на власній студії «Індюк Рекордз».

Олексій Казанцев («Брем Стокер»):

Є музика комерційна і некомерційна. У «Брем Стокер» ми не прагнемо заробити, а тому продовжуємо грати у своє задоволення. Хоча все одно маємо роботи, які так чи інакше пов`язані з музикою. Я ось записую музикантів на студії і веду програму на «Рок Радіо».

Сучасні рок-музиканти хочуть бабла і бояться експериментів, тому змушені грати поп-рок, а не панк. Наприклад, «Фіолет» і БЕZ ОБМЕЖЕНЬ, які починали як неформали, але після «Х-Фактору» почали писати комерційну музику. 

На мою думку, «Брем Стокер» завжди був на крок вперед багатьох інших рок-гуртів. Буває, вмикаю нову пісню O.Torvald, а там вступ один-в-один як у нас.

Львівську панк-сцену репрезентує гурт «Тостер». Команда випустила єдиний альбом «Не буду воювати» (2003), а за рік офіційно припинила існування. З того часу музиканти декілька разів збиралися для концертних виступів. Фронтмен «Тостера» Дмитро Кумар продовжив грати панк у гуртах «Люстри Чижевського» та Ratbite, а нині зацікавився martial metal («військовий метал» — ред.) за мотивами Першої світової війни у гурті «1914». У листопаді «1914» збираються випустити новий альбом.

Дмитро Кумар (екс-«Тостер», «1914»):

«Тостер» «вбитий» вже більше 3-х років. Ніяких реюніонів не буде. Панк – це «Люстри Чижевського» та Ratbite, в яких я грав пізніше. А «Тостер» — колгоспна хуєта.

В Україні панк, як і будь-який інший стиль музики, мертвий. Сцени нема і не буде. Всі, хто роблять нормальне музло, тікають звідси. І правильно роблять.

Одним із найвідоміших та найстаріших панк-гуртів Чернівців є «Серцевий напад». У звучанні музиканти орієнтуються на американський коледж-панк. За 14 років існування вони випустили альбоми Golden $hits (2009), Fight For Hope (2010) та ЕР «Прокидайся» (2014), а нині працюють над третім студійником.

Дмитро «Мітрій» Рябий («Серцевий напад»):

На мою думку, панк не може зникнути, бо він оточує нас з усіх боків. Наприклад, політичні протести – це теж прояв панк-культури.

Звісно, панк-рок як музичний жанр в Україні зараз представлений слабо. Багато гуртів розпалися і зникли. Та не «Серцевий напад». У нас повно сил і натхнення працювати в цьому напрямку. Для мене і музикантів важлива перш за все енергетика. Якщо музика качає тебе та інших – це надає сил бути відданим своїй справі до кінця життя.

 

2010-ті. Нове дихання жанру?

У 2010-х тренди в музиці змінюються з невловимою швидкістю. Обожнювані міленіалами інді-рок та електроніку швидко обганяє реп, а людей із гітарами витісняють зі сцени неофіти з пультами та секвенсорами. Однак альтернативна музика продовжує жити своїм життям.

Відродження переживає підлітковий панк. В Україні він представлений гуртом «Пошлая Молли». Музиканти на чолі з Кирилом Блєдним оспівують життя сучасних 16-річних російською мовою і виступають як в Україні, так і в РФ.

У тому ж напрямку рухається київський гурт «Метель». Його зібрав у 2016-му Ян Блок, який також відомий як клауд-репер. Зараз музиканти гастролюють в Україні, Росії та Білорусі, а кліпи їм знімає Юрій Бардаш – відомий вітчизняний продюсер і колишній учасник гурту «Гриби». Щоправда, замість шумних вечірок, як у ПМ, пісні «Метель» розгортаються в декораціях темних завулків та не освітлених під`їздів.

Як і британці Slaves, українські панк-музиканти зразка 2018-го намагаються грати з мінімальними технічними витратами. Для цього їм достатньо однієї-двох гітар і барабанів. За формулою дуету нині працює київський гурт «Брудні». Вчора, 23 жовтня, у музикантів вийшов дебютний альбом «Київ».

Данило Чумак («Брудні»):

Чи вважаємо ми себе панк-гуртом? Більше ні, ніж так. Ми використовуємо панк-естетику, але не зациклюємося на ній. Панк – фундаментальний жанр, який дав початок великій кількості культурних напрямків, тому ставимося до нього з повагою.

Не хочемо виносити вироки, але сьогодні панк-культура розвивається поза рок-музикою. Вона жива, але інша.

 

Punks not dead?

Наостанок ми поставили це запитання експертам – двом музичним журналістам та видавцю музики, які стежать за життям панк-року в Україні.

Микола Міліневський (оглядач vesti-ukr.com):

В Україні панк-гурти в чистому вигляді ніколи не були відомими чи популярними. Головними українськими панками були та залишаються ВВ. Вони не грали класичний панк, але Олег Скрипка та Саша Піпа з фарбованим волоссям у свій час справляли потрібний ефект. Потім у Піпи був «Борщ», але він швидко скис. Пам`ятаю ще гурт «Белки», який грав неопанк, але музикантам не вдалося заробити гроші, і вони розбіглися. Зараз неопанк в Україні відроджує «Пошлая Молли». Добре, що хоч у цей вагон ми встигли застрибнути. 

Олександр Пролетарський (музичний журналіст, дописувач Karabas LIVE та журналу «ШО», автор блогу Artmageddon.net):

В Украине панк как культурное явление для меня скорее мертв. Весь панк сегодня сосредоточился в одной социальной сети, где все пиздатые и осмелевшие. Но звуковая провокация не работает в стадном угаре постов, перепостов и комментариев. А в реальности – тишина, мертвые с косами стоят, фудкорты и солд-ауты.

Из украинского панка вспоминаются ВВ с их «Танцями», альбом группы «Борщ» Padlo (2004), который до сих пор переслушиваю на кассете, @Traktor. Из современных панк-групп в Украине отмечу «Метель». Хотя многие возразят, что это и не панк вовсе.

Андрій Смірнов (засновник лейблу Aby Sho Music, видавець платівки Kiev Underground 1986-1995):

Панку в Україні в чистому вигляді було дуже мало. ВВ грали панк, але радше в авторській інтерпретації. 

Пам`ятаю гурт «Дети Майора Телятникова» —  канонічний панк-рок за текстами, музикою та подачею. Її лідер, Гена Дунаєв, і закінчив як справжній панк. Гурт з`явився нізвідки і зник в нікуди після смерті фронтмена. 

Щось схоже на панк грав гурт «эНдУдУэНы». Щоправда, він не залишив після себе жодних записів. Принаймі, я не знаходив. 

На початку 2000-х панк грав гурт «Белки». Його лідер, Дюша, як був панком, так і залишився. З сучасних панк-гуртів найяскравішим, як на мене, є «Метель». 

А взагалі панк зараз не може не жити. Тому, що це скоріше культурне явище, ніж музичний жанр. У тому ж репі панку дофіга.

***

За 30-річну історію український панк зазнав чимало трансформацій. Він змінював маски та образи, ховався у підвалах та виходив на світло, помирав і відроджувався. Безумовно, до якості та актуальності такої музики в Україні запитань вистачає. Але суть панку залишається незмінною: оголосити протест світу та з гордо піднятою головою декларувати себе не таким, як всі. Тому він житиме вічно, хай навіть під зовсім іншими назвами.

Колаж: Марина Ніколаєва

Фото: сторінки у Facebook bratygadiukiny, alexander.pipa, snukraine, brudenodyn, andrii.smirnov

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Олександр Євтушенко: «Я хотів, щоб музична преса була не жовтою, а жовто-блакитною»

 

Ще більше новин та цікавостей у нашому Телеграм-каналі LIVE: швидко, зручно та завжди у вашому телефоні!

Фил Пухарев

Редактор рубрики MUSIC

Все статьи автора

Подписаться на email-дайджест

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Поиск по разделам
Daily
Music
Show
Tech
Today
Интервью
Колонки
Новости
Подборки
Рейтинги
Статьи