Як Україна дивувала світ на 70-й книжковій ярмарці у Франкфурті

Крадіжка, безкоштовна кава, доповнена реальність та інші пригоди українців на знаменитому книжковому форумі у 2018 році

14 жовтня завершилася чергова Франкфуртська книжкова виставка. Центральна подія бізнесового світу книг, де продають і купують права на видавництво та використання романів та повістей, казок та збірок оповідань, книжок з доповненою реальністю та книжок з фотографіями.

На цьому неозорому полі фантазій і віддзеркалення світу людської уяви представлено читацькі товари з понад 100 країн світу. Український стенд серед усього цього розмаїття виглядав привабливим острівцем.

***

Frankfurter Buchmesse пройшов вже у 70-й раз. Разом з виставкою в Болоньї та Шанхаї він є однією з головних опор, що тримає книжкову вітрину людства. Німецька частина цієї вітрини — гігантський квадрат висотехнологічних павільйонів зі скла і сталі посеред Франкфурту.

Тут є свій розпорядок, закони і правила. Тут є традиційне завершення – Comic Con. На площі перед циклопічними павільйонами збираються тисячі молодих людей, перевдягнутих у костюми улюбленців з дитячих і дорослих забав, з фільмів і мультфільмів, аніме і манги.

І незважаючи на 100% демократичність, фотографувати людей так просто, без дозволу, не можна. А попри чіткість у фінансуванні, десятки вуличних закусочних не видають чеки, бо працюють на єдиному податку і лише за кеш.

Тут більшість країн показують себе і міряються величиною стендів, оригінальністю дизайну, кількістю виставлених книжок і запрошених гостей. “Розмір має значення!” — стверджують вони. Бо це більше ніж культура.

***

Цьогоріч одним з найбільших був турецький стенд. З одного боку це виказує амбіції Туреччини, з іншого – демонструє багатомільйонну присутність турків в Німеччині. Навіт Іран мав стенд менший, попри очевидне велике значення в геополітиці світу. Але більшу частину площі у нього займало штучне дизайнерське утворення – біле коло з написом зеленим “Іран”. Всіх можливих відвідувачів це виносило ніби на периферію, ледь не на проходи.

Серед європейців чи не найбільшим на виставці був стенд Норвегії, протилежний (ментально?) за конструкцією та кольором іранському: зі стильними, чорними полицями, максимально відкритий, він ніби затягував усіх до середини. Може саме через це тут увесь час товклися чимало людей.

Та все ж право першості мав стенд італійський – його високі білі стіни, немов у імперського міста, покривали написи компаній, які він представляв. Їх було 133(!). До прикладу, український стенд презентував лише 15 видавництв.

Масштаб італійської території, до того ж, оточеної іншими компаніями з Італії, здавався знущанням над розлогою думкою деяких вітчизняних розумах про занепад книговидання. Втім, розмір, як красномовно ствердив український стенд, — не головне.

***

Україна показала не кількість, а якість. Простір у 140 квадратних метрів грамотно розмежували з урахуванням виходу на обидва боки. З однієї сторони – місце для презентацій і публічних дискусій, зі своїм “міні-баром” з кавовим апаратом, соками і водою. З іншої – книжкові полиці, лаунж-зона, столики для зустрічей та стенд з прикладами технології VR і книжками з доповненою реальністю (AR).

З останніми була своя пригода. Група компаній Art Nation продюсера Едуарда Ахрамовича представляла книги “Аліса в Країні Чудес” і “Аліса в Задзеркаллі”. Частина ілюстрацій, зроблених для видань художницею Євгенією Гапчинською, «оживали» за допомогою мобільного додатку Wonderland AR. Відвідувачі реагували на тираж проданих в Україні та Білорусі книг – 877 тисяч примірників – або округлюючи очі, або прицмокували, розуміючи серйозність цифри.

Ті ж, хто бачив, як картинки з 2D перетворювалися на 3D-мультики, не просто були в захваті – вони хотіли купити книги, і допитувалися, де це можна зробити. Питали німці, китайці, французи, корейці, англійці. Врешті, під фінал виставки, виявилося – більшість з привезених компанією книг було вкрадено. При цьому всі книжки інших видавництв на українському стенді залишилися на своїх місцях… Наступного року порекомендували найняти охоронців.

Натомість з протилежного боку на одній зі стін стенду замість книг були самі письменники: вісім фотографій українських авторів у повний зріст розмістили як частину інсталяції. За ідеєю, вони мали відповідати на питання “Які українські сенси ви б хотіли зараз поширювати?”

Якщо хтось казатиме про смачніші яблука у поляків і п’янкіший коньяк у вірмен, — не слухайте. Хоча вино у норвежців і справді мало надзвичайний квітковий аромат

До компанії вибраних долучили Наталю Сняданко, Сергія Жадана, Андрія Куркова, Оксану Забужко, Юрія Андруховича, Катерину Калитко, Тараса Прохаська та Вікторію Амеліну. І вони справді відповідали: від хитромудро закріплених на стінах флешок ішов дріт до навушників, а в них лунав переважно німецькомовний (часом англомовний) текст-зізнання письменників про те, чим є Україна для себе і чим вона може стати для світу.

***

В перший день виставки на українському стенді зібралася ледь не найбільша аудиторія в усьому 5-му павільйоні. На офіційному відкритті стенду, яке вів віце-президент Франкфуртської виставки, було стільки людей, що здивувалися навіть наші організатори. З чого б це? Звісно, працювали бонуси стенду – кава для всіх, креативне рішення висловів авторів або інновації Art Nation. Але чи цього досить, аби згуртувати натовп, коли навколо сотні інших спокус?

Цілком можливо, що так. Багато людей прийшло на презентацію книги фотографій і біографій “Донбас”, виданого Фондом Ріната Ахметова. І на зустріч з Вікторією Амеліною, яка розповідала про Станіслава Лема і свою книгу “Дім для Дома”. І на зустріч з Андрієм Курковим. Ця ситуація переконує, що ми – не останні.

Може наш стенд і не для всіх кидався в очі як саме український, але він приваблював сотні людей різноманітних національностей. Може, у нас на державному рівні і не підтримують ініціативи співвітчизників за кордоном, але двомовний німецько-український журнал Gelblau зі Штутгарта зміг постати через зусилля двох українок – Ксенії Ануфрієвої та Ілони Ушеніної. Тобто ситуація, коли все відбувається не завдяки чомусь, а всупереч всьому, є й досі актуальною.

***

4-й раз поспіль український стенд гуртує навколо себе людей у Франкфурті. І цього разу це гуртування мало добре відчуття під час і приємний смак після. Якщо хтось казатиме про смачніші яблука у поляків і п’янкіший коньяк у вірмен, — у них все це було добре, — не слухайте, так завжди. Хоча вино у норвежців і справді мало надзвичайний квітковий аромат.

Робочо-творча атмосфера чотирьох днів вдало перейшла у пустування учасників Comic Con. І навіть купа поліції в повному бойовому обладунку не зіпсувала свято, навпаки – вона цілком адекватно виглядала поруч з воїнами з “Варкрафту”, повстанцями із “Зоряних воєн” та різноманітними Локі, Дедпулами чи японськими і китайськими фентезійними героями. До того ж армія поліції, сформована напередодні, коли на подію приїздила канцлер Німеччини Ангела Меркель, була очевидно менша за армію “покемонів”.

Вони стали логічним продовженням виставки, матеріалізацією того, чим начинені книжки – можливо, серед них були і Аліса з Чеширським котом, чи Котигорошко з казок видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, чи Лускунчик Гофмана. Чому ні? Адже була навіть Садако з фільму жахів “Дзвінок”.

Можливість – ось що вони всі разом демонстрували. Що неможливе – можливо, нереальне – реальне, і книги є чимось більшим за папір, на якому виведені слова. Насправді ці слова, одного разу народжені, – вже вічні. Просто Франкфуртська виставка допомагає їх зібрати в одному місці і в усіх їх проявах.

На головному фото: одна з головних будівель Франкфуртської виставки. Фото: Ярослав Підгора-Гвяздовський

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 8 книг, которые давно пора перевести на украинский язык