Soom: «Деструкти творчості – це лінь, відсутність нових вражень та побут»

Фронтмен харківського метал-гурту – про те, як йому вдається конвертувати погану енергію в музику

Soom – це загадкова бойова одиниця звуку з харківського андеграунду. Замішує в одному котлі нойз, дум, сладж, стоунер, фолк, психоделічний смуток і багато чого ще. 20 квітня в гурту виходить другий великий альбом «Джєбарс». Презентація відбудеться 28 квітня в київському клубі Mezzanine. Разом з Soom у цей вечір зіграють Brat та stonefromthesky.

На сьогодні можна послухати дві пісні з майбутнього альбому — «Коляска» і «Наґно». Про «Джєбарс», Харків, символи, страх і багато іншого ми поговорили з вокалістом і гітаристом групи – Олексою Блідим, відомим також як Al Kova.

Як би ти пояснив першому перехожому, що таке Soom і яку музику ви граєте?

Я б сказав, що це конвертер поганих, негативних енергій, що накоплюються в нас через різні причини. І в кінці тижня, коли є варік порєпати, неприємні енергії конвертуються у важкі джеми, які на виході дають лише кайф.

Навішувати теги я не маю права, це прерогатива журналістів. Та останнім часом у нас легко йдуть експерименти із уважчанням для сприйняття і загалом. А поряд з повільним важким металом  стоїть рейв і активно (і аналогово) використовуються елементи габбера, джанґла і усіляких трансових потоків. Тому альбом може викликати блідість, якщо бути непідготовленим до нього.

Ваш «Джєбарс» – це страшна казка мандрів або констатація реальності?

Страшна констатація реальності. В основу, як це не банально, покладено бачення жахливого болісного життєвого досвіду певного соціального сегменту, пропущене крізь призми сюрреалізму та своєрідного почуття гумору.

Прикрашений власними масонськими інсайдами, альбом розказує про соціо-культурні явища, про які, зазвичай, розказують з негативним посилом або не розказують взагалі. Але якщо заглибитися у їхнє вивчення, можна відкопати криницю мудрості і написати не одну дисертацію чи докторську. Музикою ми передавали сигнали темних центральних та не дуже вулиць Харкова, текстами підкреслювали абсурд серед абсурду заради ще більшого абсурду.

Що було найважчим в народженні другого альбому і як це відрізнялося від перших пологів чотирирічної давності?

Чотири роки тому був, звісно, не дуже вдалий досвід. Альбом злили в мережу за кілька місяців до офіційного релізу і видих його в маси не мав такої сили, яка закладалася в цей альбом. Ми тоді мали справу з московським лейблом “без названия и лого”, які перші побачили потенціал в димній музиці українською. Але їм якимось чином вдалося пропіарити альбом на території vk.com, тож хоч на кілька десятків людей до слухачів додалося.

Зараз за піар відповідальні аж чотири лейбли і все вкрито, знову ж, масонською атмосферою. Навіть мені не зовсім відомо, що коїться і наскільки сильно відрізнятиметься потужність вистрілів першого і другого альбомів.

У твоїх текстах багато фізичного страху, метафізичного жаху, питань життя і смерті, підсвідомих рефлексій. Як ти з ними домовляєшся про взаємну співпрацю?

Зазвичай, це просто образи, що найкраще підходять під атмосферу ґрупи Soom. Ми не вкладаємо жодних психо-соціальних чи якихось інших ідей, лише пряма трансляція хвиль, які виходять з мозку, щоб розчинитись в повітрі, наче й не було, залишаючи лиш благоговійну пустку і набагато більш приємні енергії.

Ну, звісно, свої дивні методи світосприйняття допомагають із трансляцією та конвертацією. Бо якби світ сприймався нами як людьми з більш традиційним мисленням, погані енергії виходили б через якісь огидні побутові явища. Тож вірно налаштувати мислення і відкрити свою свідомість, не мати упереджень і знищити «я» — це мій рецепт гармонізації внутрішнього середовища. І один з таких потоків мислення — ґруппа Soom, через призму якої проходить будь-яка проблема і перестає бути проблемою взагалі.

А так, тексти не несуть жодного змісту, свій зміст кожен вкладає свій і знаходить свій підсвідомий жах.

Перший альбом став аморфним і примітивним, яким було моє буття, сповнене читань Берроуза, Маккени, Діка, Бретона, Хармса та захоплення Гантером Томпсоном

Розкажи про андеграундний світ Харкова, чим ти в ньому дихаєш, що він дає тобі?

Майже нічого про андеграундний світ не знаю. Або знаю все, бо в ньому нічого не коїться. Мертвий штиль якийсь після стількох років атаки блек-металу. Розрізнені тусовки, що мало перетинаються, сповнені або снобів, або айтішників, у яких на першому місці якісь інші цінності, аніж стати рок-зіркою, через те, що це нікому не треба і немає можливості (привіт, «Пошлая Молли»). Я, ймовірно, сам сноб, бо не бачу ніякого андеграундного руху в Харкові.

«Живот» – культовий клубєц ще з 90-х – приймає у себе здебільшого вінішко-техно, іноді вдається послухати хороший нейрофанк і навіть габбер, і зовсім рідко метал чи якийсь хардкор. Так, всі сидять у крафтових пабах, я поряд з ними і роздумую типу «як же ж підняти сцену Ха з колін», але розумію, що окрім мене і Аморта (ударник ґруппи Soom) це нікому не потрібно.

Я не знаю, але, здається, шо найвище досягнення, про яке може мріяти більш-менш рейтінговий гурт — один-два рази скататися в Європу і поставити свій інструмент кудись дуже далеко, і знову сидіти в крафтовому барі або кодіть, тощо. Звісно, є виключення типу хардкорщиків Zrada, яка наче живе в євротурах.

Тож, невідомо мені, де і як існують такі собі наґно-активісти, які приходять на ґруппу Soom і мутять двіж, а потім розчиняються в повітрі, наче й не було. Але я б радо тусив із цими людьми і намагався саме з такими людьми розширювати наш маленький масонський культ. Не тільки повільно-моторошну його частину, а у будь-яких творчих проявах, які радо підтримає KVLT OV Ї.

Наскільки які-небудь стимулятори ззовні можуть впливати на народження твоєї музики, бути її джерелом або навпаки, руйнівником?

Перший альбом народжувався під час мого дивного сну за багато років до пробудження свідомості. Він став аморфним, однаковим і примітивним, яким було моє буття, сповнене читань Берроуза, Маккени, Діка, Бретона, Хармса, а також захоплення Гантером Томпсоном, про якого я, зрештою, писав диплом. Я хотів бути схожим на них, мати і розуміти їхню свідомість, розробити власну на основі їх філософії. Тож, в принципі, саме захоплення цими авторами доволі сильно вплинуло на моє світобачення взагалі і на бачення музики, яку я видихаю у всесвіт.

Деструктами для творчості є лише лінь, відсутність нових вражень і побутовий побут. Звісно, також спілкування не з тими людьми, типу, які розказують про своїх дітей, про відпустки в Єгипті чи називають прізвища якихось людей, яких всі мають знати і поважати, а ти відверто чхав на все це, бо в тебе в голові ґруппа Soom і бажання наповнювати цю голову всім тим, про що ці люди ніколи не чули.

Це не неповага до них, ми всі на різних рівнях свідомості, і, на жаль (і одночасно на щастя), такі люди, як я чи Аморт, у меншості. До речі, чай і каву не пʼю, але такі стимулятори впливають лише на те, що ґруппа Soom гратиме ще повільніше без них.

Наскільки Soom залежить від символів, наскільки група сама по собі є символом?

Звісно, в текстах заховані зрозумілі лише двом-трьом людям інсайди, з яких можна проорать, якщо зрозуміти про що йде мова. Все, в принципі, на них і побудовано, жодного глибинного сенсу. Звісно, хто хоче знайти філософію чи якийсь посил – знайде. Я хотів лише грати метал, який вивертає свідомість. І от, злабали з джєбарсами.

В новому альбомі є інсайди, які зрозумілі і лише мені, і пересічному харківʼянину. Та все доволі абсурдне, гротескне, що мало хто зможе щось зрозуміти у потоках свідомості. Кожен малюватиме свою картину бачення нашого рідного міста, а може й взагалі його не побачить і не відчує, а уява видихне щось власне і зʼявляться якісь нові дивні символи, які будуть зрозумілі лише тому, хто послухав альбом.

Чи ґруппа Soom символ? Радше еґреґор.

Чи є в житті такі компроміси, на які ти підеш? Тому що, судячи з вашої творчості, ви тотально безкомпромісні.

Не знаю, хто як в ґруппі Soom, але я сповідую ахімсу. Я нікому не бажаю зла і ні до кого не бажаю чіплятися, нізащо нічого не проповідуватиму, окрім того, шо «ґруппа Soom – новий альбом скоро в сєті». Тому, скоріше за все, я йтиму на будь-які компроміси, які нестимуть нейтральну енергію та не будуть нікого ображати. Звісно, залежить від ситуації, але, в будь-якому разі, насилля — це архаїчний вибір, що базується, скоріше за все, на ображеному его. Як прихильник нового та відкритого мислення, я не осуджую цей вибір, але і ніколи не схилятимуся до нього.

Культи Пояснення Страху Перед Невідомим існують досі, нищать зародки раціонального мислення і твердо просуваються культурою і соціумом. Але, слава богу, я — атеїст

Раніше, звісно, так. Коли мій егоцентризм був на своєму піку, для мене не було компромісів, я схилявся до емоційного насилля і був не дуже приємною людиною. Але коли я зрозумів, знову ж таки, що ґруппа Soom — це конвертер поганих енергій у щось не таке погане, то розвалилися і егоцентризм, і комплекси, які не дозволяли йти на компроміси навіть із самим собою. І, повертаючися до попереднього питання, другий альбом для мене, якраз, стоїть на переосмисленні всього попереднього досвіду, яким би він не був.

Єдине, в чому я безкомпромісний – це питання релігії. Я захоплююся містичними культами Єгипту та Персії ще з дитинства, але мені це все подобається радше эстетично, аніж як збірка моральних настанов. Містика і естетика різних культів прекрасні, але впускати у свій мозок ірраціональні ідеї поклоніння чомусь чи комусь – не для мене. Жахливо усвідомлювати, що ці всі непотрібні культи Пояснення Страху Перед Невідомим існують досі, нищать зародки раціонального мислення і твердо просуваються культурою і соціумом. Але, слава богу, я — атеїст (с).

Незалежна музика може бути прибутковою в Україні? Вам вдається завдяки їй щось заробити?

 Не знаю, що там у київських чи інших українських метрів, але, мабуть, жоден незалежний гурт не має змоги заробляти тут. Орги і відвідувачі сейшенів старої жлобської школи зроблять все, щоб андеграунд не розвивався. Тому треба коптіти на роботі, щоб накопичити грошей на євротур і мерч, щоб мати можливість приїхати назад із якимось мінімальним профітом.

Ми ще нічого не заробили своєю музикою, окрім приємних енергій в тих містах, куди ми приїжджаємо грати. Хоча перший справжній гонорар ми колись отримали в Zeppelin Pub і я був здивований цим. Наразі ми маємо райдер, де прописаний обовʼязковий пункт щодо мінімальної грошової премії, але це не заробіток, а радше комплімент з боку оргів задля того, щоб покрити витрати енергії та на нагонку.

План заробляти за допомогою ґруппи Soom в голові звичайно є. Наприклад, трек «Камінь» на замовлення з посекундною оплатою у розмірі 42 євроценти/сек, «Панахида» на весіллях, «Коляска» у реабілітаційних центрах.

Як вам живеться під крилом лейблу Robustfellow? Це любов назавжди?

 Щонайменше на 7 років. Принаймні, так було написано в контракті. Хоча, насправді, це назавжди. Немає таких пречудових людей в українському наґно-двіжі, хто зробив для його розвитку більше, ніж Філ Добров (голова лейблу – ред.), Ярік Necromandus чи Вал Корнєв. З Філом у мене взагалі особливі стосунки, бо ніхто не розуміє краще за нього мою любов до нойз-року та різних музичних дивацтв, які притаманні, звісно і ґруппі Soom.

Взагалі, скажіть мені, хто ще може зробити такі гіги та фести з таким ставленням до музикантів, якого немає майже ні в кого з андеграундних оргів України? Хто буде о четвертій ранку зустрічати якихось невідомих джєбарсів з Харкова і розділяти з ними чудовий скотч під дівіді Jesus Lizard, а джєбарси потім фірмово залажають канц, але, за невідомих причин, хтось це зацінить і прийде потім ще?

Хто буде підтримувати маленьку сцену, виводити її на світовий рівень і вкладати в це все тонни енергії? Хто буде так дбайливо розроблювати дизайн, кайфово і фетішно оформлювати твої релізи, коли ти думаєш, що все пропало, бо твій альбом не вистрілив? І це далеко не повний перелік того, за що я продав душу Robustfellow і став нейтрально-хаотичною частиною Робусткрю.

Чого ти сам найбільше боїшся? Чи допомагає тобі Soom здолати страх?

Як і всі, я боявся страху перед невідомим і всього, що з нього витікає. Але згодом я зрозумів, що невідоме коїться кожну секунду і вирішив перестати хвилюватися через це.

Довгий час мені дуже сильно боліло від страху неприйняття мене і негативної оцінки. Та коли в голові і у всесвіті запустився конвертер енергій під назвою Soom, жоден страх став не вартий часу, витраченого на нього. Навіщо нервувати, коли ти навіть не знаєш, через що ти нервуєш? Просто вимкнув ірраціональне і увімкнув думку про те, що замість того, щоби чогось боятися, я можу зʼїсти крем-супчік, виростити суккуленти, лабануть метал, подорожувати всесвітом.

Але поролон, курво, терпіти не можу.

На головному фото: учасники гурту Soom — Tomrer, Al Kova, Amorth. Фото: Facebook/Soom

Презентація альбому «Джєбарс» гурту Soom відбудеться у київському клубі Mezzanine 28 квітня

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Endless Melancholy: «Я не ощущаю привязки к украинскому музыкальному пространству»