Розповідь молодої мами: грудне годування в публічних місцях

Як годувати дитину і не соромитись

Грудне годування в громадських місцях — тема досить специфічна. Матерів, які годують дітей на вулиці, часто засуджує суспільство. Через це жінки соромляться і нервують, і щоб уникнути зайвого стресу, довше залишаються вдома і не соціалізуються.

Щоб зрозуміти, які міфи є навкологрудного вигодовування та як з ними боротися, редакторка Karabas LIVE зустрілася з Олею — мамою півторарічної Соні.

З Ольгою ми бачимось у піцерії Mamammia. Цей заклад вона обрала  не просто так — тут є дитяча кімната і можна годувати груддю. Розута жінка стоїть у дитячій кімнаті і дивиться, як донька грається кольоровими кубиками. У неї світлі очі і русяве хвилясте волосся.

Привіт, Олю. Розкажи, коли ти почала годувати дитину не вдома?

У перші місяці, коли треба було прописати Софію і оформити дитячі кошти, ми їздили по інстанціях. Я почала годувати доньку там, де вона просила їсти, наприклад, у таксі.

Є такий міф, що дитину треба годувати по режиму. Це не так, правильно давати їсти на вимогу. Якщо дитина харчується, коли сама хоче, то все гаразд.

У той час на форумах для мам я дізналась, що є така проблема – годувати дитину в публічних місцях: не всі допускають, не всі розуміють, хтось осуджує.

Коли Софія підросла, наступив період, коли вона почала постійно висіти на грудях. Серед деяких мам є така неправильна думка, ніби це стається тому, що у грудях не вистачає молока. Насправді то лише такий етап розвитку. Десь у той час ми почали годуватись усюди – на вулиці, у кафе, поліклініці.

Хтось каже наче жінки спеціально оголюють груди – ні, ніхто спеціально нічого не оголює.

Влітку, коли дитинку можна носити на вулиці у шарфу-слінгу, навіть не видно, що вона зараз їсть. Спеціально прикривати дитину під час годування не потрібно. Коли дитина смокче груди, вона дуже розігрівається, пітніє — їй потрібна здорова терморегуляція, доступ повітря, а не пелюшка чи шарф поверху, щоб отримати тепловий удар.

У світі з багатомільярдною порноіндустрією, де люди платять шалені гроші за те, щоб побачити оголене тіло, жінок змушують прикриватися або виходити до туалетів, аби погодувати свою дитину. Подвійні стандарти та дискримінація — це хвороба нашого суспільства, яку треба лікувати.

З якими реакціями від людей ти стикалася за цей час?

Здебільшого, у мене не виникало проблем, проте були деякі ситуації, які мене вразили.

Одного разу був плановий огляд у поліклініці, донька розплакалася у коридорі і я вирішила її погодувати. Сидимо, повз нас проходить  медсестра і так ніби жалісно каже: «О, це ж треба, і тут мами годують». Не розумію, що тут такого. У дитячій поліклініці в грудничковий день здається логічнім, що діти їдять. Якщо в поліклініці зроблять окрему дитячу кімнату, мами будуть там збиратись.

Ще була ситуація у банку «Аваль». Коли Софія захотіла їсти, я запитала у адміністратора, чи є у відділенні якесь місце, де ми могли б поїсти. Дівчина сказала «так» і відвела нас у туалет. Ми звідти пішли. Ми ж їсти прийшли! Якщо дівчинка-адміністратор обідає, розкладаючись на кришці унітазу, то питання знімається.

Була ситуація у «Приватбанку», але навпаки приємна. Щойно ми з Софією зайшли у відділення, до нас підійшла адміністратор і розповіла, де знаходиться кабінет без камер, де ми зможемо усамітнитись.

А як ти годуєш у закладах? Запитуєш дозволу, якось попереджаєш офіціантів чи ні?

Ні, ніхто не питає, усе виясняється по ходу справи. Я вважаю, що годування дитини це звичайна річ – в публічному ти місці чи в приватному. Це лише зараз ця тема стала проблемою, коли мільярди вкладені в дитячі суміші і пляшечки. Годувати сумішшю вважається більш заможнім, а грудьми – це для бідноти і соромно.

З появою сумішей з’явився міф, що дитина не наїдається маминим молоком. Після суміші дитина засинає, бо вона важка для шлунка, а після молока дитина ще може не спати, просити ще, бути активною. Чомусь забули, що це природно і нормально.

Система привчила, що краще дати суміш, дитинка буде спати, а у мами не буде молока. Педіатри їх пропонують, а замість цього краще була б соціальна підтримка, де матерів би вчили, як дитинка має робити захват. Ось Софія, якій півтора року, все одно висмокче своє, навіть якщо не так взяла сосок. Немовля ж не має такої сили, його треба правильно прикласти до грудей.

Більшість приватних кафе вважають себе дружніми, бо в них є аж один пеленальний столик. Що уже є плюсом, бо коли приходиш у «собес» оформляти дитячі, то там взагалі нічого немає.

А як знайти дружнє до дітей місце?

У групі в фейсбуці «Київ дружній для батьків і малюків» є список дружніх і не дуже місць. Там розписують в чому дружність – деякі заклади ставлять горщики для дітей, у деяких є спеціальна кімната для годування. От типу така кімната, тільки з високими стільцями, столами, диваном, щоб мати могла відпочити. Є діти, які їдять лише коли мама лежить.

З недружніми місцями якось борються?

Так. Якось одна мама прийшла в магазин європейського одягу з малюком такого віку, як Софія. Їй сказали, що з дитиною не можна. У таких випадках у групі пишуть пост, відмічають той заклад чи магазин, пишуть офіційні скарги, а заклади якось коректують свою поведінку. Люди відмічають, чи змінилась ситуація, чи зрозумів заклад прогалину у своїй політиці.

Для годування у публічних місцях у нас немає спеціально обладнаних місць. В Японії вони, наприклад, на кожному кроці. Це може бути навіть комфортна тепла кабінка у підземному переході.

Розкажи, що крім соціальної підтримки та лояльних до батьків місць може допомогти мамам більш комфортно почувати себе у соціумі з дитиною?

Якось я йшла з малою, а поряд стояла велика сім’я – мати, діти, їх бабуся. Вони довго дивились мовчки, а потім бабуся захоплено сказала донці: «Дивись, дивись, вона годує!»

Якби всі годуючі мами напочатку мали таке позитивне схвалення, то менше б соромились. Бо буває страшно осуду. Це як зі стрілочкою на капронових панчохах – ти йдеш і думаєш, що всі це бачать, але ніхто не звертає уваги.

Коли мати вперше годує дитину в кафе, мале ще сильно кричить, жінка нервується, здається, що всі дивляться, всі осуджують, зараз прийдуть іпоб’ють її.

Є одна порада – треба просто наплювати на всіх. Якщо щось не подобається – хай відвертаються. Ніхто ж незобов’язаний дивитися.

Колись ми прогулювались з Софією, бачу – візочок стоїть, дитинка так кричить, що відразу зрозуміло, що там зовсім маленьке дитя. Мама дуже хвилюється – колише, аж руки трусяться, хоче дістати грудь, не виходить, дитина плаче. Ледве вийняла, дитина почала цмокать, жінка сидить злякана. Зрозуміло, що у неї і гормони і переляк, бо «що люди скажуть».

У більшості жінок присутня післяпологова депресія. Але у нашому суспільстві якось не прийнято про це говорити. Її ніби немає. Ти народила – то доглядай і терпи, стримуй свої емоції.

На Заході з цим працюють. Мати має гуляти, як мінімум, профілактикою депресивного стану можуть служити ті самі прогулянки у парк.

Які ще є міфи, що стосуються грудного вигодовування?

Деякі мами не хочуть годувати на прогулянці, бо вони ніби збирають молоко. Не треба збирати, молока дитині вистачить, не треба переживати. Якби його не вистачало, людство б не вижило.

Бабусі і мами раніше вчили, що перед годуванням треба обов’язково мити груди. Не треба, бо вони пересушаться і будуть тріскатись. На ареолі є залози, які виділяють змазку, яка убиває бактерії і змащує груди.

Деякі мами вважають, що груди можна продути. Це не так.

Також у пологовому будинку можуть сказати, що треба робити дуже інтенсивний масаж грудей, коли вони сильно набрякли від молока. Це стається дуже швидко – за одну ніч. Медсестри тоді кажуть, що з грудьми проблема, товчуть їх, це боляче і безглуздо. Потім у жінок може з’явитись мастит і взагалі зникнути бажання годувати.

На останок скажу про важливий нюанс при годуванні у публічних місцях – часто «знаючі дорослі тьоті і дяді» дають свою оцінку. Наприклад, коли мати годує зовсім маля, обов’язково десь візьметься старша жінка, яка уточнить, чи вистачає молока, і тим самим посіє сумнів у жінки. Коли годовалого годують, то обов’язково прокоментують: «Такий дорослий, а мамину грудь сосе», чи щось подібне. Треба на таке не зважать. По рекомендаціям ВОЗ треба годувати як мінімум до 2-х років. Якщо хтось релігійний, то священні писання радять так само.

Соня починає трохи вередувати, здається, хоче їсти. Мати саджає її на коліна, у дівчинки почався обід.

Фото: Сергій Тимофеєв

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Рома Пашковский: «Желание быть суперкрасивым накачанным блогером ограничивает человека»