Симон Петлюра: персонаж з минулого чи герой сучасності?

4 494

До прем’єри «Таємного щоденника Симона Петлюри» ми поцікавились, що про нього кажуть відомі блогери та шкільні підручники

6 вересня в українських кінотеатрах почався показ стрічки «Таємний щоденник Симона Петлюри». Фільм Олеся Янчука розповідає про останні роки життя одного з головних героїв періоду Української Народної Республіки (1917-1920). Як відомо, Симон Петлюра був вбитий у Парижі в травні 1926 року.

Головну роль у фільми виконав актор Сергій Фролов. Дружину Петлюри зіграла Ірма Вітовська. Образи інших видатних діячів того часу, Михайла Грушевського та Володимира Винниченка, втілили відповідно Богдан Бенюк та Євген Нищук.

Які моменти з життя Симона Петлюри є актуальними уроками для України 2018 року? Чого ми маємо вчитися в цієї людини і що не є її сильними боками? Про це ми запитали у відомих блогерів Сергія Іванова та Леоніда Швеця. А потім зазирнули до сучасних підручників з історії України, аби дізнатися, як подають цю постать для молодого покоління наші науковці.

Кадри зі стрічки «Таємний щоденник Симона Петлюри»

Сергій Іванов, блогер, телеведучий, письменник:

Як і більшість історичних персонажів, Симон Петлюра – дуже суперечлива, але, безумовно, видатна постать. Я не вбачаю жодних логічно та історично обумовлених перешкод для використання його образу у створенні нового українського гранд-наративу.

Це була дуже освічена, вольова і послідовна в своїх переконаннях людина. Мені особисто імпонує його безкомпромісність у питанні україно-російських стосунків, боротьба з синдромом національної меншовартості, якої ми не можемо позбутися століттями. Це ті риси, яких дуже не вистачає абсолютній більшості сучасних українських політиків. Тобто, якщо глибоко не занурюватися в історію, найневдячнішу з усіх наук, я переконаний, що це гідний приклад для наслідування.

Так, у контексті петлюрівщини часто згадується антисемітська теорія, але цей гріх приписують усім без винятку українським націоналістам. Я переконаний, що істина в цьому питанні була спотворена політичними опонентами Петлюри. Подивіться, як агресивно ворожа пропаганда працює зараз, як переписується історія, як ефективно створюється чергова гіперреальність для “совкофілів”, як влаштовуються провокації, внаслідок яких Україну звинувачують у ксенофобії. Кремль навіть не вигадує нічого нового, оскільки дієвість методик, які він використовує, доведена останнім століттям.

Отже, я цілком за популяризацію Симона Васильовича, адже він є одним з символів національно-визвольної боротьби. Але також я хотів би, щоб Україна менше озиралася в минуле, оскільки просто зараз відбуваються не менш складні і не менш героїчні події. Справжні герої ходять з нами одними вулицями, ми бачимо їх у метро, в магазинах. Україні конче потрібно навчити своїх громадян повазі до своїх героїв – як минулого, так і сучасних. Країна, яка не шанує власних героїв, шануватиме чужих.

Леонід Швець, політичний блогер, журналіст:

Впадають в око три уроки Симона Петлюри. Перший: будь-які компроміси з антисемітизмом можуть обернутися неприємностями для здоров’я. Другий: недостатньо бути українським патріотом, аби вважатися видатним політиком. Третій: є обставини, які вище за будь-які, навіть найчудовіші наміри.

Взагалі, якщо історія чомусь і вчить, то лише тому, що вона нікого не вчить. Задля цього не треба зазирати на сто років у минуле: скандал навколо фільму про Василя Стуса та Медведчука досить показовий. Кожна історична сукупність обставин унікальна і по-новому, як вперше, потребує від учасників подій інтелектуальних, вольових та моральних зусиль.

До того ж, часи, коли були модні романтичні культи героїв, залишилися далеко позаду. Герої коміксів на великих телеекранах більшою мірою задовольняють попит на ідеальні фігури, ніж неідеальні політики. Та й те потрібно лише юній частині аудиторії.