12 питань до андеграунду. House Of Flowers про наближення кінця, лінь та самокритику

Цікаві дебютанти минулого року з Дніпра розповідають про шлях до своєї нинішньої музики

У цього квартету з Дніпра восени 2019 року вийшов дебютний міні-альбом Is This The End?, на якому вони продемонстрували власні досягнення останніх років. Далі більше, вони вже зіграли серію концертів, дружать з одеситами з White Ward і готуються до нових релізів, які є для них природною необхідністю.

Я поговорив з учаcниками пост-рок-метал команди House Of Flowers — барабанщиком Артуром і гітаристом Єгором про досягнення, надзавдання та інше насущне.

1. Як народилася ідея грати музику з приставкою «пост-» в Україні? 

Артур: Років 10 тому (тоді я цікавився різноманітним хардкором, панком, крастом) перегортаючи одне з інтерв’ю гурту Fall of Efrafa, я помітив що вони описують свою музику як пост-метал. Мене це зацікавило і я почав шукати інформацію стосовно цього напрямку, однак все те, що я почув (а це були Neurosis, Isis, Downfall of Gaia), не дуже сподобалося, та я закинув це.

Лише згодом, захопившись й прослухавши купу американського так званого каскадного блек-металу (Wittr, Alda, Adaura, Panopticon, Ash Borer, Skagos, Falls Of Rauros),  в  якому, на мою думку, великий  вплив  пост-металу, я повернувся до раніше прослуханого й зрозумів що це стало ближче до мене. Таким чином можна сказати, що це музика, до якої треба дорости… І ось, згодом, бажання грати щось подібне з‘явилося й у нас.

Єгор: У 2011 році Артур мене знайомить з блек-металом з регіону Каскадія, так почалось моє захоплення атмосферною музикою. Через деякий час ми створили гурт The Black Sea, та на момент виходу дебютного альбому розуміли, що концепції The Black Sea недостатньо для реалізації подальших творчих ідей, так з’явився House Of Flowers.

 2. Чи довго виношувалася концепція вашого гурту? 

Єгор: Приблизно 2013 року я почув альбом Inle гурту Fall Of Efrafa, мене дуже вразило звучання та сама концепція музики. Я почав шукати щось схоже, та з часом все більше відчував тягу саме до пост-металу. Думаю, десь у 2015-му я почав замислюватися над створенням House Of Flowers.

Артур: Ми граємо атмосферну музику, яка нам подобається. Стосовно лірики: я хотів вкласти туди відчуття наближення кінця, відчуття того, що все ось-ось закінчиться, та нічого не можна заподіяти, те, що ти відчуваєш в останні хвилини. Я вважаю, ці думки страшніше, ніж самий кінець.

3. Народження дебютного міні-альбому було важким або складним?

Артур: Все було створено власними силами, виникали певні проблеми, але ми впорались… У будь-якому випадку це досвід.

Єгор: Оскільки концепція існувала вже деякий час, створення  матеріалу не було складним для нас. На стадії запису ми все ж таки зіткнулись із певними ускладненнями, але все склалось як склалось.

4. Як ви потоваришували з White Ward?

Єгор: На це питання краще відповість Артур.

Артур: У 2016 році мені написав Павло Тіпікін і запропонував пограти в одеському гурті Crud, гітаристом якого був Юрій Казарян. Юра розповів, що в нього є гурт по блеку (White Ward – ред.), мене це зацікавило, та й наші погляди в музиці були схожими, з того часу і товаришуємо.

5. Вас бентежить відсутність інфраструктури розвитку незалежної музики в Україні?

Артур: Так, бентежить. Але проблема у тому, що на концерти приходять люди, які приходили 5-10 років тому. Нових людей мінімум. Але ми віримо, що одного дня ми будемо подорожувати Україною, і у кожному місті зустрічати людей з добрим музикальним смаком, а організатори будуть створювати круті фести, у рамках яких атмосферна гітарна музика буде чергуватися з атмосферною електронною музикою.

Єгор: Це питання для нас дуже болюче, бо ми займаємося музикою вже не один рік. Але особисто мене дуже надихає те, який підйом відчуває український андеграунд останні роки. На жаль, це не впливає на популярність гітарної музики в Україні, але я щиро сподіваюсь, що ситуація буде змінюватись.

6. Що вам дає кожен зіграний концерт? Адже у вас їх було поки дуже мало. 

Артур: Так, концертів було небагато, але кожен — це досвід, як музично-технічний, так і емоційний.

Єгор: Звичайно, це є досвід як в технічному, так і в емоційному плані, але головне, що концерти нас поєднують з людьми, яким близько те, що й нам.

7. Яке надзавдання ви для себе ставите?

Єгор: Я дуже хочу, щоб в Україні утворилося середовище, в якому будь-який прояв творчості зможе себе знаходити.

Артур: Випустити багато альбомів, їздити в тури.

8. Як справи з живою сценою у Дніпрі?

Єгор: Вона практично відсутня, мабуть, щось відбувається, але я не дуже в курсі.

Артур: Я не дуже слідкую за живою сценою Дніпра, але мені здається, що не дуже. Особисто я відвідував кілька шоу, наприклад, київських гуртів Vovk, Stoned Jesus.

9. Ваш новий матеріал – якою буде його відмінна риса?

Артур: На мою думку, новий матеріал буде більш-менш цілісний, тягучий, та більш метальний.

Єгор:  Буде трішки менше пост-року і трішки більше металу, але в цілому, думаю, другий альбом доповнить перший.

10. Як проходить робота на артом обкладинок? Що ви в них вкладаєте?

 Артур: Кожен з нас пропонує свої варіанти, потім вибираємо більш відповідний до настрою альбому. Скажу, що процес це складний, у кожного свій погляд.

Єгор: Кожен пропонує своє бачення і ми намагаємося створити з цього одну картину.

11. Чи часто ви себе особисто недооцінюєте і часто це дає погані плоди у творчості?

 Єгор: Я граю, бо просто полюбляю музику і все. Та коли настає час цим поділитись, я зажди відчуваю сумніви, чи буде це ще комусь цікаво. Звичайно, я часом відчуваю пресинг на собі. Бувають періоди, коли важко подолати себе та свої внутрішні страхи й це буває перешкодою.

Артур: Скажу за себе, я дуже часто себе недооцінюю. Я самокритичний, але це, навпаки, трішки допомагає мені робити краще та розвиватися.

12. Ваші основні досягнення та програші на сьогодні?

 Єгор: Дуже небагато часу минуло з моменту, як про нас хтось почув, тому важко сказати, що в нас є якісь досягнення. Головним програшем можу назвати, що часто так трапляється, що якісь незначні справи ми ставимо вище за музику, а це за собою тягне втрату часу, за який ми б могли щось створити.

Артур: Досягнення — це те, що наша музика комусь подобається. Програші — в нас дуже багато ліні, щоб реалізувати всі наші ідеї та проєкти.

Головне фото: зі сторінки гурту у Facebook