До дня народження рок-н-ролу. Спогади українського рок-н-рольщика

3 094

Лідер українського рокабіллі гурту Руки'в Брюки Олександр Ремез розповідає, як його життя перетворилося на рок-н-рол

Здається, мені було років 12. Ми всією школою пішли в кінотеатр, гадки не маю, який був фільм, але в кінці заграла Tutti Frutti Літл Річарда. Поруч зі мною сидів однокласник-меломан, і я запитав його:

— Що це за музон?
— Та ладно! Ти прикидаєшся? Не знаєш, що таке рок-н-рол?
— Ні, — відповів я.

Та музика повністю захопила мене. Однокласник пообіцяв мені дати послухати якісь записи. Ними виявилися The Rolling Stones і The Doors. Ані перше, ані друге мене не зачепило.

Але! У той час на харківському Radio-50 (здається) йшли передачі Сергія Тройникова. Він крутив музику від блюзу до рок-н-ролу. Як зараз пам’ятаю, на час передачі з 21.00 до 22.00 я замикався у ванній, щоб ніхто мене не турбував. Слухав, записував імена тих, чия музика сподобалася мені. Іноді один приятель записував ці передачі для мене — так у мене з’явилася збірка музики, яку я хотів слухати. Там був Елвіс Преслі So Glad You’re Mine, Бі-Бі Кінг Shake It Up and Go. Мене це хвилювало, не те слово. Потім був фільм «Плакса» з Джонні Деппом, саундтрек до нього, перша збірка.

Я слухав музику, а грати не міг. Хоч і бринькав на гітарі вже трохи більше року.

Коли щось йшло по телевізору в такому дусі, мене відразу звали мама, брат або сестра, всі знали про мої уподобання.

І ось в 1998 році в Києві вийшов «1-й Український рокабільний фронт» — збірка українських сайкобіллі- та рокабіллі-груп. Після цього на день народження Елвіса Преслі, 8 січня, Павло Приступа (тодішній барабанщик гурту Shakin’ Guts) організував фестиваль за містом, де зібрав понад 10 команд. І я був там. Дуже смішний і безглуздий. З мене досі ржуть ті, хто бачив тоді.

Незважаючи на свою вбивчу сором’язливість на той момент, я познайомився з деякими рок-н-рольщиками. Серед них був Кріс, з яким ми пізніше заснували групу The Wise Guyz, якщо можна так висловитися. Кріс розповів мені все про стиль і навчив грати. Я став контрабасистом The Wise Guyz.

Якось у Франції мав честь познайомитися з донькою Білла Хейлі. На жаль, вона напилася, ймовірно зірвала голос, її просто забрали зі сцени

Наш перший концерт був в 2000 році в байк-клубі «Бомба» (Харків) в День народження гітариста Shakin ‘Guts Романа Абашидзе. Напередодні «старші» дали нам контрабас і сказали: «У вас 2 тижні. Як хочете, але щоб вийшли і зіграли 5 пісень». Перший тиждень ми репетирували у Кріса, поки у його сусідів не закінчилося терпіння. Тоді я повернувся додому (в той час я часто йшов з дому, щоб довести свою самостійність), і ми стали репетирувати у мене.

Так почалося музичне життя.

Перші зірки, яких ми слухали на платівці, а потім зустріли вживу, були «Містер Твістер».

Ми їздили в Крим, у нас почалася дружба з тамтешніми рокабільними чуваками — Rockin ‘Ham, Freno De Pedales. У них був інший стиль, що також вплинуло на нашу гру. Якщо до цього ми думали, що рок-н-рол — це коли швидко, то побачивши Rockin ‘Ham, ми навчилися «качати».

Почалися гастролі, ми побачили багато міст і стали шанованими хлопцями в цій культурі. Було дуже цікаво, як виглядає тусовка в різних містах. Ми виступали у Києві, Сімферополі, Севастополі, Донецьку, Києві, Львові — всюди було все по-різному.

Внаслідок різних причин я переїхав до Києва восени 2006-го. З’явилася група «Руки’в Брюки». Вже навесні 2007-го відбувся наш перший концерт на єдиному східно-європейському рок-н-рольному фестивалі «Украбіллі Вибух».

З тих пір з часом ми зіграли на всіх майданчиках Києва, записували альбоми, знімали кліпи. Дійшло до того, що про нас дізнався Євген Хавтан з гурту «Браво», і йому сподобалися наші пісні. Він кликав нас на свій фестиваль Back to the 60’s. У перший раз щось не склалося, а другий був вже після подій 2014 року, що зробило відповідь на пропозицію неможливою.

Перший наш виїзд в Європу був в 2013 році, це було зовсім по-іншому. Ми побачили Італію, Іспанію, Польщу, було щось неймовірне. З тих пір було безліч поїздок. Якось у Франції мав честь познайомитися з донькою Білла Хейлі — людини, яка перша записала рок-н-рол у квітні 1954 року, і з якою пов’язне святкування Дня народження рок-н-ролу. На жаль, вона напилася, ймовірно, зірвала голос, її виступ був важко слухати, її просто забрали зі сцени.

З тих пір граючи на одній сцені, в гримерках ми перетиналися з багатьма артистами, яких слухали на записах — Ray Collins Hot Club, Omar Romero, Rusty Pinto і багатьма іншими. В цілому всі ці люди дуже прості хлопці, і з ними легко говорити і таке інше.

Я радий, що рок-н-рол покликав мене. Важко уявити, яким було б моє життя без цього. Напевно, я років до 30 був би незайманим, ілюстратором-затворником, не спілкувався б з людьми. Але все сталося інакше.