12 питань до андеграунду. Backchat про іспанський сором, розпад та критику

Лідер київського гурту, якого вже не існує, - про останній альбом та андеграундну сцену в Україні

Сьогодні цієї групи вже немає. Можна сказати, що це інтерв’ю — розстановка наголосів. Напевно Україна не доросла в сьогоденні до такої формації чи вона просто її не потребує, але є так, як є. Їх перший ЕР вийшов у вересні 2011 року, а в листопаді 2019 року Backchat випустили альбом Backchat, який писали в 2014-2015 роках. Про стилі не буду, в них їх вихор і ще трохи. Бойова звукова одиниця, яка залишиться в історії. На нагальні питання відповів гітарист і вокаліст колективу Артем Дудко, який також є учасником гурту Straytones.

1. Що вам дали роки існування Backchat?

З початку, переважно, угар та відчуття того, що те, що ти граєш – це не 1000 разів прожований та остогидлий до неможливості метал або хардкор з кліше на кліше, а щось досить свіже й можливо навіть унікальне. А згодом після стагнації з релізом – почуття фрустрації.

2. Ваш альбом – це епітафія або маніфест?

Це міцна й цікава робота, за яку не соромно.

3. Задоволення творчістю – що це для вас?

Це почуття, що тебе самого все ще чіпляють звуки, які ти чуєш. І звичайно це відгуки та критика від слухачів, причому не важливо, чи це похвала чи ні. Якщо запис не лишає тебе просто байдужим, значить ми все вірно зробили.

4. Як записувався альбом, що було найскладнішим?

Альбом ми писали на студії Revet Sound у Києві. В цілому, якби не вокал, ми б закінчили запис ще в 2014 році, проте я підкачав, і ми дописували вокал вже в 2015. Найважчим було його зарелізити. Але завжди складно, оскільки критично важливо, зіграти на максималках для запису (це стосується кожного), «відспівати» для запису (фізично болісно, тому важко), ну і змусити Кноба (Сергій «Кноб» Любинський, саундпродюсер альбому – ред.) погодитись на реампінг, хаха.

5. Наскільки Україна готова сьогодні до таких релізів?

Хм. Наскільки Україна готова до взаємоповаги серед громадян, сортування сміття, відмови від корупції, ЛГБТ-прайдів, адекватної реакції на евакуйованих з Китаю співгромадян? Якщо ми узагальнимо, то в цілому Україна ні до чого не готова, майже чого не торкнешся, викликає почуття іспанського сорому і туги. Чи готова Україна сьогодні до таких релізів? Загалом – ні, Україні така музика не потрібна, більшість людей її не зрозуміє й сприймати не буде. Якщо ж ми візьмемо той невеличкий відсоток людей, що в темі, то вони давно вже були готові.

6. Що вам відкрили концерти, зіграні в кінці 2019 року?

Що ми дуже гучно граємо і що є люди, які, попри нашу паузу, не байдужі до нашої музики. Концерт у Києві був просто вогонь з точки зору атмосфери та публіки, а Львову подякуємо за всіх, хто живий.

7. Паузи в творчості — що це для вас?

Стагнація, фрустрація, демотивація.

8. Чого бракує українській незалежній сцені?

Бракує самої сцени та інфраструктури в регіонах, бракує цікавості та зацікавленості. Піти на концерт чи лишитися вдома? Заплатити за вхід чи розпити пляшку під входом? Зайти на концерт з самого початку й послухати «розігрів» чи дочекатися «хедів» і тільки тоді заходити? Купити мерч чи не купувати?

9. Від кого ви готові чути похвалу і критику, а від кого ні?

Особисто я відкритий для сприйняття критики стосовно нашої музики від будь кого.

10. Головне, на ваш погляд, що ви не зробили і не встигли?

Не впряглися на 100% в потрібний момент й змарнували імпульс.

11. В якому випадку ви б не завершували історію групи?

Якби впряглися в потрібний момент, і рухались далі, як гурт.

12. Що для вас особисто актуально сьогодні?

Ми про музику? Для кожного з учасників Backchat це буде точно щось різне. На даний момент я сам в пошуках актуального, та того, що зачепить. З останнього, що мені дійсно сподобалося й запам’яталося, це Ezra Furman, IDLES, Angel Olsen, METZ.

Фото: Тементій Пронов