12 питань до андеграунду. Somali Yacht Club про мрії, владу та тур зі Stoned Jesus

Учасники стоунер-тріо зі Львова розповіли про майбутній альбом, відчуття віку та плани поїхати до Австралії

Вони готують новий альбом і не припиняють дорослішати. У всіх сенсах. Їздять в европейські тури, мають гідність і хочуть вже давно вийти за рамки одного жанру, хоча вони завжди були чимось більшим. Львів’яни Somali Yacht Club багато і мало про що — в моїй постійно рубриці. Артур (бас), Ігор (гітара, вокал), Лесик (барабани).

1. Що у вас з новим матеріалом зараз?

А: Новий матеріал стараємось не затримувати й пришвидшуємо, як можемо. Чотири роки роботи над альбомом The Sea (2018) нам не дуже сподобалися, ахах. На мою думку, він буде простіший по наповненню. Ну, тут нема що багато говорити, все якраз зараз в процесі, і в якому форматі воно дійде до кінцевого результату, ніколи не відомо. Стараємось не тягнути, стараємось робити цікаво.

2. Минуло вже два роки з моменту виходу The Sea. Які підсумки його особисто для вас сьогодні?

А: Загалом задоволений цілком, але лишився малий осад стосовно того, що очікувалося більшого. Для мене цей альбом продуманіший, зріліший, складніший. Але, можливо, оця от певна новизна чи експериментальність (для нас) і дала ефект більших очікувань. Наприклад, пісня Blood Leaves a Trail здавалася нам перед випуском альбому чи не найцікавішою. А потім ми якось переосмислили її та зрозуміли, що це взагалі “не наш” трек.

І: В мене відчуття, що ми вийшли на інший професійний рівень. Я відчуваю, що стоунер сцена дуже маленька і The Sea мені це показав, тому треба виходити за межі жанру. І воно розковує. Не задає ніяких рамок. Новий альбом ми робимо як хочемо.

Л: Як ми говорили вже, що два вініла це трошки складніше ніж один вініл. Через різні причини, можливо хронометраж довгий, треба було менше. По-любому ми рухаємося далі, пробуємо границі відсунути, вийти за межі жанру.

3. Що вам віддав і що забрав ваш останній євротур разом зі Stoned Jesus?

А: Я от дуже вражений! Було чітке відчуття іншого рівня — цікаві міста, великі майданчики, якісний звук, доволі комфортні умови. Тур завжди дає колосальний імпульс для level up’у і корисний досвід колег. Ми от зрозуміли, що те, що нам здається стіною звуку на репетиції, треба ще вміти організувати у великому залі. Хочемо нарешті придумати візуальну складову, назріла пора для свого звукача. Одним словом, тур дав стимул до росту.
І ще в цьому виїзді було відчуття втечі від проблем, від рутини. Мабуть, я вперше по-справжньому розслабився в турі, просто поставив все на паузу тут і поїхав. Бо що ж може бути веселіше за тур з братюнями!
А забрав цей тур здоров’я. Тепер ми всі возимо «Фастум гель», ахах! Це не аж так критично, але постійнне сидіння в вені травмує спину і тепер треба нею займатися.

Л: В мене забрав здорову поясницю, я відчуваю себе дуже старим після двотижневого туру, десь поламався напевно. Забрало дуже багато сну, тому що в нас була довбанута логістика. А дав ще більше наснаги та натхнення. Нових слухачів. Вперше це був досвід гри без жодного вихідного і це цікаво.

І: Мені всі ці спогади про спину і сон здаються лише фактом, бо я не пам’ятаю, як воно було складно, але я пам’ятаю, що дофіга людей на концертах – це прикольна штука. Як би там не казали, що ми граємо для 100 і для 200, але коли ти граєш для 600 – це велика різниця. І це щось особливе, коли люди знають твій музон, викупають його, підтримують тебе. І це перший тур, де ти не думаєш над технічними штуками, а концентруєшся на контакті з людьми. Якось з ними будуєш безсловесний контакт.

4. Чи є думки відходити від вашого звичного звучання і в чому полягає еклектика вашого майбутнього?

А: Граємо так, як граємо. Альбом, здається, буде важчий, але в іншу сторону, він не буде важчий прямо по звучанню.

І: Альбом буде більш метальовий.

5. Чого, на ваш погляд, вам найбільше не вистачає у творчості?

А: В самій творчості все ок. Хочемо, щоб живі виступи доносили задуману атмосферу — якісно підкреслити динаміку, нарешті плейбеки додати (бо зараз вони лише на записі), візуальну частину. Хочеться, щоб під час виступу слухач відкрив рот і боявся дихати.

І: Я скажу від себе – хороших текстів. В третьому альбомі я стараюсь написати хорошу лірику. Але на рахунок творчості, то мені особово все ок.

Л: Мені не вистачає техніки. Ідеї мене випереджають. Це проблема непрофесійних музикантів.

6. Чого чекали від туру по Австралії і Новій Зеландії, який мав відбутися навесні-влітку цього року?

А: Чекали, що це відкриє нам дорогу в Японію (сміється). Хотілося не загинути там, перевірити, в яку сторону закручується вода, побачити кенгуру, випити пива з Dune Rats і, звісно ж, потужно і якісно заявити про себе там. Схоже, що сцена там невелика, але Your Mate Booking (промоутерська компанія в Австралії – ред.) розгорнули там широку діяльність. Вони вже робили тури Greenleaf і Naxatras, наприклад. Тому бачу цей регіон перспективним для подальших вривів!

І: Чесно, я там ніколи не був, це просто цікаво.

Л: Це чистий авантюризм, але той факт, що нас запросили на інший континент, само по собі круто.

Та ж сама риторика — Азаров колись нагадував, що землеробство у нас в крові, і закликав людей садити капусту, Брагар пропонує продавати собак, щоб оплатити комуналку

7. Музика або робота — що ви в кінцевому підсумку оберете або будете поєднувати?

А: Хотів би спробувати лишити лише музику. На рік-два. Насититися цим і повернутися в звичний тури-двічі-на-рік режим. Шариш, цим класно горіти порційно. Тоді відчувається кайф. Зробити з музики роботу точно не хочу — я її надто люблю.

І: Я буду поєднувати, мені подобається моя робота. Поки що зарано думати над цим.

Л: По факту це питання ще не стало, гіпотетично мені не цікаво на цім замислюватися.

8. З ким мрієте розділити сцену і які мрії вже здійснили?

А: А ти знаєш, нема такого. Звісно, завжди дуже приємно перетинатися з крутими групами, які вражають і надихають. Так було свого часу з Mars Red Sky, Red Fang, Greenleaf, the Machine, Elder. Це був для нас дуже важливий період, період становлення. І ми вбирали все як губка. Зараз теж таке буває, але менше. Грали от в осінньому турі з Monkey3 і нас дуже зацікавила їхня візуальна частина і робота зі світлом. Минулого року цікаво було перетнутися зі справжніми Vader! Вони при повному параді (шипи, шкіра, макіяж) дуже суворо йшли по бекстейджу на сцену і це виглядало епічно! Ще на тому ж концерті ми завалили від Amenra. Це було найсильніше враження після Massive Attack в 2018му. Або ж цілком несподівано відкрити для себе неймовірних фінських Missikisat на фестивалі в Естонії на 100-150 глядачів. Ще літали от з Лесиком на King Gizzard & the Lizard Wizard. Останні — це якраз мрія, яку хотів реалізувати. Довольний дуже.

І: Мені це фанбойство вже не цікаве. Ми з Elder розділяли сцену, я подивився, що ці хлопці за сценою теж нормальні штрихи і все це умовно. Я б бекстейдж розділив з якимись кльовими чуваками, пофіг яка це група.

Л: Все це умовно і дехто писав, що ми навіть зі Стінгом розділяли сцену, але на фестивалі ти можеш зіграти на одній сцені, а вони на іншій і ти з людьми толком не перетинаєшся. Тур розділити – це набагато цікавіша штука, а про сцену мені навіть не приходить в голову зараз, хто це міг би бути.

9. Чи є розчарування у вітчизняному глядачеві?

А: Можливо, ми намагаємось не виступати часто в Україні, щоб не було такого розчарування (посміхається). За кількістю людей і їхньої підтримки ми цілком задоволені виступами у Києві і Львові. Якщо ж глянути на ситуацію загалом… Розчарування нема. Є примирення із ситуацією. Ми приблизно знаємо, скільки можна очікувати людей на наших концертах. Я би дав ситуації більше часу. В мене таке враження, що саме в останній рік почалися зміни на краще — з’являються нові цікаві гурти, майданчики, сучукрмузжур в гонитві за контентом залазить в андеграунд. Давай побачимо, як буде далі.

І: Міняється тенденція і в Україну все приходить з запізненням. У всьому світі формується так, що багато чого, а саме популярна музика, вийшло з низового андеграунду, але в нас навпаки, є якісна попса, але вона не вийшла з панк-року.

Л: На рахунок слухача, то да, деколи відчутно різницю, але не хочу нікого ображати. В нас ще просто нема прошарку десь посередині.

10. Що не так сьогодні з Україною, на ваш погляд?

А: Після Революції Гідності було відчуття, що в людей змінилося мислення, вони не хочуть тонути в бюрократії і обмані. Була надія на краще. При теперішній ситуації бачу, що це не була більшість. От в людей було бажання змін і вони обрали нібито свіжих людей. Уряд технократів. Але виявилося, що вони не прийшли робити зміни, вони просто дорвалися до влади. Та ж сама риторика — Азаров колись нагадував, що землеробство у нас в крові і закликав людей садити капусту, Брагар (нардеп від партії «Слуга народу» — ред.) пропонує продавати собак, щоб оплатити комуналку.

Це не спосіб вирішення проблем, це просто клоунада, стендап-шоу. Відчуваю відкат назад -зміщення Супрун, братання з Росією, традиційні блять цінності, а за ситуацію з ринком землі аж соромно. Хочеться вірити, що влада не відображає настроїв населення, але ж це не так — ми маємо саме ту владу, на яку заслуговуємо! Є відчуття, що оточений грубими недалекими і непрогресивними людьми, серед яких знаходитися просто не хочеться.

І: Все нормально з Україною. У всіх країнах ситуації дивні, з Україною так само все не так, як з будь-якою іншою країною. Стандартний failed state в Європі, тому так контрастно. Тому що Камбоджа на фоні В’єтнаму погано виглядає, але не так погано, як Україна на фоні Німеччини. Я не люблю жалітись, завжди можна приєбатись до того, що не так. У всіх країнах є свої проблеми, ось і все. Є країни, де люди живуть набагато гірше, все відносно. В нас несформована політична еліта, несформована, як би це не звучало, національна ідея. В американців діти з ранніх класів вчать Декларацію Незалежності. Там говориться про те, що всі люди рівні. У нас в країні немає якихось глобальних питань. Іноді воно вирівнюється, війна об’єднала людей, але воно все рівно вилазить недорозвинутими соціальними моментами.

Л: Не хочеться вганятися в політуру. З Україною так само все не так, як з будь-якою іншою країною, але чуть більше не так.

11. Що вам дає відчуття віку?

А: Відчуваю, як зменшується коло моїх переживань. Це дає більше спокою. Все більше стикаюсь з “дорослими” проблемами, але поки все вдається владнати без надмірних зусиль. Змінилося ставлення до батьків. Вони перестали бути “суперменами”, спілкування погіршилося, але це закономірно. Здоров’я стало відчуватися. Це не напряжно, просто тепер обов’язково має бути хоч якийсь спорт в житті і не такі бездумні угари, як колись.
Для мене теперішній період все ж найкращий. Період практично нескінченних можливостей і відкриттів.

І: Я відчуваю те, що я став в рази мудріший. Я згадую те, скільки я зараз витрачаю часу, щоб реально вчитись й думаю: чому я це раніше не робив?

Л: Починаєш свій час цінувати більше.

12. Заради чого варто виходити на сцену і заради чого її треба залишати?

А: Це все варте хоч чогось, поки є мандраж перед виходом.

Л: Воно просто пре грати. Це було раніше, коли тільки починав грати, і про це не думав взагалі. Кожен, хто створює групу, думає про те, що він буде на сцені грати. Це просто приносить задоволення, але останнім часом думка гріє, коли люди пишуть або підходять зі своїми особистими історіями й кажуть – ваша музика допомогла, наприклад. І можливо деколи відчувається відповідальність за те, що люди таке говорять, але в цілому просто це хочеться робити. А йти зі сцени треба тоді, коли там надто довго, тому що забагато – це погано.

І: Коли дуже довго йде процес, то це твоя осмислена звичка. Це можна порівняти: от любиш ти картоплю – чому ти маєш перестати їсти картоплю? Мені подобається картопля на сцені. Воно так і є приблизно. Це частина мене. А залишати її треба, мабуть, заради сім’ї, коли ти не приділяєш достатньо уваги близьким, і треба залишити сцену заради цього всього.

Головне фото: Bibiana Reis