12 питань до андеграунду. Raw Grip про надію, відчай, творчість та продаж

Тернопільский гурт розповів Karabas LIVE про уроки карантину, рідне місто та незалежну українську сцену

2017 року це тріо з Тернополя випустило дебютний альбом Imitation. З тих пір вони зіграли чимало концертів і незважаючи ні на що будуть робити це і надалі. Про новий матеріал, чесну творчість і натхнення я поговорив з Raw Grip. В розмові приймають участь: Андрій — вокал, Дмитро — бас, Джонні — барабани.

1. Що зараз відбувається з групою?

R.G.: На даний момент закінчуємо треки для наступного релізу. Все трохи затягнулось через різні обставини, в тому числі і карантинні, але сподіваємось цього року таки видати невеликий реліз.

2. Що вам особисто сказав ваш альбом Imitation?

Д.: Сказав, що можна було зробити все по-іншому. Але він є таким як є, і таким як ми бачили цю музику тоді. В будь-якому випадку, це залишиться частиною нашої біографії.

Дж.: Тепер його важко слухати без почуття сорому, але на сміття теж не викинеш.

А.: Особисто мені майже весь матеріал подобається. Єдине, що трохи ріже слух, сама якість запису і звучання загалом. Хотілося би, щоб воно було дещо іншим.

3. Карантин і пандемія — що ви виносите з цього всього?

Д.: Те, що нема чого відкладати деякі речі на потім.

Дж.: По факту — нічого.

А.: Важливо бути в комфорті з самим собою, і при потребі не залежати від різного роду зовнішніх чинників.

4. Онлайн-концерти для вас — плюси/мінуси?

Д.: Ми участі не брали в такому, але зі сторони глядача це виглядає як гарна можливість побачити живухи з кращим звуком і картинкою (в основному), ніж середньостатистичні лайви тих же команд на ютубі.

Дж.: Думаю, очевидних мінусів в цьому немає.

А.: Поки що не дивився такі виступи, але безумовно це хороша нагода для музикантів зіграти свою музику в такий час, якщо вони цього гостро потребують. Єдине, що хочеться, щоб ера концертів такого плану закінчилася якомога скоріше.

5. Тернопіль як місце сили і слабкості. Що можете сказати про нього?

Дж.: Тернопіль таке ж саме місто, як інші.

А.: Тернопіль — це рідне місто, де ми всі виросли, але оскільки в житті бувають різні періоди, з часом відчуваєш себе в цьому місті теж по-різному. Однозначно, свого часу це було місцем великої сили для нас та інших важливих речей, які зіграли свою роль як в нашій музиці, так і в нашому житті в цілому.

Д.: Згоден з Андрієм, я відчуваю себе тут дуже по-різному, хоча нібито і вдома. Можливо, варто покинути Тернопіль на деякий час, щоб відчути себе тут якось по-особливому.

6. Де грань між чесною творчістю і продажем?

Д.: Дуже філософське питання. Не думаю, що є якась чітка грань.

Дж.: Ці фактори не виключають одне одного і не так сильно пов’язані. Якщо дуже сильно постаратись, то продати можна будь-яку чесну творчість. З іншого боку, якщо так багато енергії тратити на продаж, на саму творчість її вже не лишиться.

А: Джонні вичерпно відповів на це питання.

7. Чи часто хочеться зіграти останній концерт і замовкнути?

А.: Не дуже часто. Раніше такого бажання теж не було.

Д.: А це рано чи пізно станеться. Коли нам буде нічого сказати в рамках Raw Grip, тоді зіграємо наш останній концерт. Все має мати свій початок і кінець.

Дж.: Я б скоріше просто замовк. Тоді хронологічно останній концерт виявиться останнім і по факту.

8. Ви б хотіли розширити вашу аудиторію чи ні?

Д.: Я думаю, що кожен по-своєму хоче бути почутим. Більша аудиторія дає можливість ділитись музикою з більшою кількістю людей. А ділитись чимось з людьми важливо.

Дж.: Скоріш за все, що ні. Думаю, в межах України Raw Grip послухали вже всі, хто цього хотів. Тицяти свою музику всім підряд я б не хотів.

А.: Хотілось би. У світі ще дуже багато людей, які нас не чули.

9. У чому головна проблема української незалежної сцени?

Д.: Не думаю, що є якась одна головна проблема. Є багато різних нюансів і факторів, які впливають на загальну картину, але на те вона і незалежна сцена, що існує і розвивається сама по собі, майже як в дикій природі.

Дж.: Не знаю. А є така? Що це взагалі значить — незалежна сцена? Будь-яка сцена від чогось залежить.

А.: Так глобально про це говорити, мабуть, не візьмусь, але за особистими спостереженнями часто проблема полягає в тому, що значна частина гуртів не хоче старатися подати себе та свою музику – обмежуються репетиціями та очікуванням того, коли покличуть виступати. Таким чином пливуть більше по течії, замість того щоб підняти вітрила. Але, звичайно, це особиста справа кожного.

10. Основні джерела вашого натхнення?

Д.: Важко сказати однозначно. В основному це музика, яку раніше не чув, або та, яку давно заслухав. Буває, що люди, які горять своєю справою, надихають, буває, що воно з’являється нізвідки.

Дж.: Надія і відчай.

А.: Рідко про це задумуюсь.

11. Надія і відчай – що це для вас?

Д.: Ними ж і являються.

Дж.: Основні джерела нашого натхнення.

А.: Надія, що люди стануть добрішими в цьому світі, а відчай – це усвідомлення, що цього ніколи не станеться.

12. Вас турбує майбутнє чи ні?

Д.: Завтра буде завтра.

Дж.: Не більше ніж минуле.

А.: Звичайно, що так.

Фото: Vitaliy Mariash, Sashko Maka, Andriy Lushpak