12 питань до андеграунду: Death Pill про фемінізм, правду та панк

Дівоче панк-рок тріо з Києва – про те, як змінюється чоловічий світ, та про смерть як головну тему для живих

Їх дебютний ЕР Miss Revolt вийшов у березні 2018 року, а сьогодні вони вже готують альбом. Продовжуючи дивуватися і дивувати, київське метал-панк тріо Death Pill йде своєю стежкою, мріючи і реалізовуючи те, що задумали. Про їх сьогодення і майбутнє ми поговорили з Нафанею, Мар’яною та Елєю.

1. Ваше основне досягнення за майже два роки існування?

Нафаня: Ми вижили.

Мар’яна: А ще вiдлабали 20 концертiв, з них 11 у рiзних мiстах Украïни.

Еля: Також свого роду досягнення – я відіграла декілька останніх виступів з відкритим обличчям.

2. Панк в Україні — який він, на ваш погляд?

Нафаня: Весь панк в Україні тримається на купці ентузіастів, котрі щиро люблять те, що роблять. Є небайдужі слухачі, але більшість я бачу лише в інтернетіках, а не на концертах. DIY-культура переживає не найкращі часи (типу кращі колись були?), але зараз все якось зовсім сумно.

Мар’яна: Вмираючий лебідь. На жаль, з плином часу дуже багато людей, які робили панк-концерти і грали в панк-групах, виїжджають з України або припиняють свою діяльність зовсім, і все це зі зрозумілих нам причин.

Еля: Усі вже сказали, що він вмирає, тож скажу лише, що мене радує: я бачу, як швидко розвиваються вже існуючі і утворюються зовсім нові стилі в музиці. І як легко зараз можна знайти собі однодумців в різних галузях. Так, люди йдуть, але приходять і нові. Я вважаю, що панк-музика не повинна обмежуватися лише одним вузьким напрямом. Вiн на те і панк, щоб не мати обмежень, і чим більше і різноманітніше музика і люди, тим краще.

3. Образ смерті – яке ваше трактування і в чому його символізм для вас?

Нафаня: Тема смерті кричить на вас назвою нашого гурту не просто так. Кожен день — маленька смерть, і в кожного своя дезпілюля. Смерть – то лише питання живих, воно нас неабияк хвилює і цікавить.

Мар’яна: Ніякого символізму, я просто щиро хочу замочити всіх покидьків, які мене дратують.

4. Як проходить запис вашого дебютного повноцінного альбому і що це буде?

Мар’яна: Ми на початку шляху, і це вау! Для нас це великий і серйозний крок, ми багато у чому змінили підхід, свій погляд на весь цей процес. I, завдяки цьому, я обіцяю вам грандіозний і епохальний альбом.

Нафаня: На момент цього вью ми закінчуємо роботу над сінглом (Go Your Way, який вийшов 13 грудня – ред.). Це наша перша робота з Андрієм Ясногородським, який спродюсував цей трек. Це новий досвід, трохи інший формат, проте суть залишилась тією самою. Альбом – наступний крок.

5. Соратники по сцені – як їх багато і як зробити, щоб їх було ще більше?

Нафаня: Це та незалежна купка ентузіастів, на якій тримається уся двіжуха з гучною назвою «underground». Протягом того року, що ми активно їздили Україною, нам зустрілось багато класних людей, кожен з яких вніс частинку себе в нашу історію і підтримав наш вогонь.

Як розширити це коло? Ходити не лише на панк-рок концерти, а й на стонер, метал, репчік, саппортіть музикантів та організаторів баблішком, спілкуватись та об‘єднуватись, робити справу з любов‘ю та відповідальністю, і тоді люди підтягнуться. Не забувайте, що в нас досить лінива ментальність і «хата» досі «з краю», от від цього гамна треба позбавлятись.

6. За що ненавидите і за що любите людей?

Нафаня: Я ненавиджу не людей, а хуйові вчинки. Брехню, тупість, підставу, нещирість, жорстокість. Люди не цінують те, що мають, сруть на природі, сруть у себе вдома і сруть у серця. Усi, здебільшого, клали на усе, в першу чергу на себе. Більше слів, менше діла, багато самовпевненості і повна безвідповідальність. Любити людей стає все далі важче. Я більше люблю дітей, тварин та рослини.

Мар’яна: Нафаня – найдобріший і сердешний учасник нашого колективу – перетворюється в мене.

7. Що для вас означає категорія «правда»?

Нафаня: Правда у кожного своя, як і категорії, у які людина вписує життя. Описати мою правду — це тупо сісти писати книгу і шоб на обгортці були мої серйозні щщі, з поглядом «Я знаю правду. Я по ній живу». Що є, звичайно, неправдою^_*

Мар’яна: Ахахха. Правда — це ті статути, які ми всі тепер знаємо. Їм нас з дитинства вчать. Мені здається, ось десять заповідей — це правда. А ще, правда – це твої емоції і твоя реакція на що-небудь, тільки справжня. Крокодилячі сльози, щирий сміх — це теж правда.

8. Надзавдання вашого колективу сьогодні?

Нафаня: Записатись. Не розпастись.

Мар’яна: Так і знайте: ми три відьми і нам іноді дуже складно! А ще на записах зазвичай вилазять всі твої недоробки і лажі — тут теж складно! Нам зараз усе дуже складно, і так кожен день. Вірю, що всі ці вкладенi сили зроблять велику річ.

Еля: Ви навіть не уявляете, через що нам довелося пройти разом за такий невеликий час. Про це вже можна знімати окремий фільм (а я вірю, що це колись трапиться). Ну, вони вже усе сказали, мені навіть нічого додати. Але я дуже їх люблю і знаю, що нас ще очікує багато сміху і сліз, і я дуже цьому рада.

Коли люди навчаться приймати у собі чоловічу та жіночу енергію, чоловіки скинуть з себе надуту маскулінність, а жінки от це бабське «я женщіна, а значіт, я царіца», тоді людство видихне з полегшенням

9. Що для вас та межа, за яку ніколи не переступите?

Нафаня: Останню свою межу я перейшла рік тому, і після того заріклась їх собі ставити.

Мар’яна: Нiяких меж. Раніше думала, що не зможу вбити людину, потім в якийсь момент життя зрозуміла, що зможу. Стало страшно, тому так, краще не зарікатися.

Еля: Для мене межа – це вигадка. Людина завжди росте і змінюється, а разом з нею її погляди, захоплення і, відповідно, якісь особисті межі та моральні устої. Мої, на жаль, або на щастя, в останній час надто швидко і різко змінюються, тому я намагаюсь не сильно на них зосереджуватися, а діяти лише так, як відчуваю.

10. Гендерні питання для вас – які їх больові точки і їх промені світла?

Нафаня: У нашому суспільстві жінка не може навіть чхнути нормально, шоб на тебе не скосили очі із виразом «ти же девачка».

Кумарить багато речей, наприклад, оголеність в інтернетах. Тобто я свої красоти маю обов‘язково заблюріть, сховати від очей, в той час, як чоловічі сосци безсоромно дивляться на нас з фєшн фоток. Де справедливість? Прикладів може бути мільярди, одного вью не вистачить.

Цьому світу дуже не вистачає любові і жіночої енергії. Люди загрубішали від постійного стресу та страждань. Куди не глянь — усі шукають гармонії. Коли люди навчаться приймати у собі чоловічу та жіночу енергію, чоловіки скинуть з себе надуту маскулінність, а жінки от це бабське «я женщіна, а значіт, я царіца», тоді людство видихне з полегшенням.

Мар’яна: Мені подобається, що Україна перебуває зараз в дуже цікавому стані «просвітління», згадайте як раніше усi реагували, коли тільки-тільки з’явилися «Монологи Вагіни»? І порівняйте, як люди реагують зараз. Скоро жіночих груп з’явиться більше, зовсім скоро слово «фемінізм» не буде нікого лякати, я в це щиро вірю і чекаю.

11. Як, по-вашому, треба реформувати культуру в Україні, щоб вона стала актуальною?

Нафаня: А чому вона не є актуальною? Усе, що ми створюємо, про що граємо, є проблеми сьогодення, вони нікуди не зникнуть, тільки разом з людством. Щодо реформацій, тут не можу дати поради, я — панк, а не культуролог, не реформатор, а неформатор, моя культура — це контркультура, атака на сьогодення і знищення деструктиву.

12. Що вас намагається вбити і що вас робить сильнішими в Україні?

Нафаня: Байдужість. Вона одночасно вбиває і робить сильнішими, бо тоді точно усвідомлюєш, для чого і навіщо граєш.

Мар’яна: Вiдсутнiсть можливості заробити своєю музикою. Вбиває, але й одночасно задає нам темп і планку, яка змушує нас працювати.

Еля: Я i я.

Фото: Майя Іва. Надані гуртом Death Pill