Прибульці у Києві: литовці Beissoul & Einius як новий формат НЛО

Як редактор Karabas Live Філ Пухарев побачив на концерті групи з Прибалтики Хантера Томпсона та дядька Тараса

Над залою київського клубу Sentrum зависла літаюча тарілка. Смугами різнокольорового світла вона розсіює натовп під сценою, б’є в обличчя сонної публіки на балконі. На сцені унизу – двоє.

Перший видобуває електронні звуки з лептопу, інколи похитує головою. Це Einius, він стежить за чистотою експеримента. Другий, на ім’я Beissoul, пластично звивається у ритмах синті-попу, а потім рвучкими рухами жбурляє струмом у слухачів. Вони прилетіли ставити досліди над нами, а зрештою вивернули перед нами себе.

Beissoul

Einius

21 квітня Beissoul & Einius привезли до Києва свій другий альбом «#Asecretcontract». Дебютник «Laikas Paikas» (2014) був для литовського дуету випуском пругкого повітря із внутрішніх клапанів, наступний ЕР «Chamillion» (2015) – чарівним виходом у невагомість із переривистими синтезаторними пульсаціями в кисневих трубках. Новий студійник – танці на орбіті поза законами гравітації під ретрофутуристичний нью-вейв і диско.

У живому виконанні ці пісні не звучали принципово інакше, ніж у записі. Куди цікавіше було спостерігати за тим, як хлопці налагоджують зв’язок із публікою. Роблять вони це із категоричністю, якій позаздрили б і прибульці.

У 17 років я зрозумів, що життя у нас одне. Так я відчув внутрішню свободу. І осягнув, що маю зробити щось надзвичайне!

Beissoul з’являється на сцені в інкрустованій блискучим камінням смушевій шапці: мовляв, як вже навідалися в Україну, то з привітом дядьку Тарасу. У другому акті фронтмен перевтілюється в шаолінського монаха, що подався у репери, та дедалі сміливіше спілкується з аудиторією (переважно – мовою тіла).

Кислотна пігулка треку «Pill» пробуджує у вокалісті Хантера Томпсона. Вторгнення вдалося: литовці розкачують залу із майстерністю ляльководів, які смикають за слухацькі нитки не так словом, як жестом. Аж ось у самому розпалі денс-тріпу до людини біля мікрофона приходить просвітлення. «У 17 років я зрозумів, що життя у нас одне. Так я відчув внутрішню свободу. І осягнув, що маю зробити щось надзвичайне!» – промовляє він, вперше за вечір знімаючи окуляри.

Перед нами вже не епатажний музикант, а хлопець Артур родом із Івано-Франківської області, який колись уклав із собою секретний контракт. Шукати порозуміння зі своїм внутрішнім «я» та знаходити спільну мову з іншими попри все – ось його головні умови. Маски зірвано, час зійти донизу і зануритися у натовп, немов у «небесне море» із пісні «Як ти й сказав».

Ось так посланці далеких планет виявилися звичайними землянами, які інколи повертаються додому, аби віднайти власну ідентичність і допомогти зробити це людям по той бік сцени. Ефектні костюми та яскраві візуальні шоу для Beissoul & Einius у цьому розумінні – арт-провокація, що змушує нас глибше закопуватися в суть речей, помічати красу життя і людських душ за лискучими обгортками розкоші та гламуру.

За блиском страз ховається таємниче сяйво незвіданих зірок. Щоб його вхопити, не обов’язково сідати в зореліт. Достатньо уважно вдивитися в очі ближнього.

Фото надані організаторами (автори: Oli Zitch, Max Yanovskiy)