Стинг в Киеве. «Я плакала, когда слушала «Englishman In New York»

6 600

Поклонницы Стинга из Львова и Киева поделились с Karabas Live впечатлениями о концерте в столичном Дворце спорта, который состоялся 6 октября

Вчера в Киеве в третий раз за свою карьеру выступил Гордон Мэттью Томас Самнер, он же Стинг. Инглишмен приехал в Украину с новым альбомом «57th & 9th». В программу вошли новые песни и лучшие хиты времен The Police и сольной карьеры.

Karabas Live попросил поделиться впечатлениями двух поклонниц артиста, которые побывали на концерте — львовянку Оксану Кос, которая слушает Стинга уже 30 лет, и киевлянку Юлию Щербак, чье детство прошло под песни британца благодаря маме.

Юлия Щербак, менеджер по работе с клиентами (Киев)

Ему 66 лет и он прекрасно работает на сцене. Два с половиной часа в таком возрасте — серьезное испытание. Я думаю, что он переполнился энергией зала, всех пришедших. Это невероятно, когда человек выходит на сцену и люди знают все его песни. На разогреве выступал его сын, Джо Самнер. Стинг намного лучше.

Сам концерт, как модно сейчас говорить, был пожар, пушка и огонь. Я думала, что хиты будут в конце, но из хитов была вся программа. Я на концерте была по работе и ходила от сектора к сектору, смотрела на людей. У всех были горящие глаза. Весь зал находился на одной волне.

Было не так много включенных телефонов. Люди сидели на своих местах, смотрели на Стинга и пели. Такое не часто увидишь на концертах в наше время.

Мне было так приятно находиться среди этих людей. Они пришли не просто выпить пива. Они пришли на своего кумира и были с ним до самого конца. А он для них, в благодарность, сыграл все, что мог.

У моей мамы четыре года на звонке стоит «Shape Of My Heart». Стинг — один из тех, кто сформировал ее музыкальный вкус. Поэтому в моем детстве было много его песен и группы The Police, в анкетах я называла Стинга любимым исполнителем. Это помогло мне обойти Филиппа Киркорова стороной.

Оксана Кос, власниця типографії (Львів)

Вперше я почула Стінга у 1986 році. В мене була мистецька компанія — частково художники, частково музиканти. Вони мені вперше дали послухати Стінга на бобінних касетах. Я не можу сказати, що слухала його постійно, але деякі речі — дуже часто. Першою піснею, що я почула, була «Englishman In New York».

Ці пісні йдуть за мною все життя. Я їх люблю в тому виконанні, в якому я їх почула вперше. Тому я дуже боялася побачити не того Стінга, яким я його знаю з молодості. Час минає, музикант може мінятися — його тембр голосу, манера виконання. Тому я трохи побоювалася.

Але все було добре. Це був той самий Стінг. З тим самим тембром та голосом. Я не досконало володію англійською, але сенс тих речей, які мені подобаються, я знаю та розумію.

Він виконував «Desert Rose» самостійно. Він її заспівав сам і зробив це дуже вдало. Я розумію нюанси музичної професії, тому що була в оркестрі скрипалем.

Я плакала, коли почула «Englishman In New York». З роками ця пісня в моїй голові переосмислилась. Чужими ми можемо бути і в своєму місті

Я вважаю, що концерт вдалий, якщо артист виходив на біс чотири рази. В перший раз це було заплановано, але в третій та четвертий — це був наслідок повного контакту Стінга із залом.

Від цього концерту я отримала все, що я чекала. Були люди, які встали та піднялись, щоб бачити Стінга та те, що коїться на сцені. Я була серед цих людей. Частина партеру звичайно сиділа. Бачила частину фан-зони, яка поводила себе як повинна поводити фан-зона. Але навіть люди, які сиділи, підспівували всім пісням. Атмосфера була наближена до камерної, незважаючи на те, що це був Палац спорту.

До цього я не була на жодному його виступі і не могла подумати, що колись побачу його вживу. Якщо 25 років тому мені б про це сказали — я б не повірила.

Протягом всього концерту в мене було піднесення. Навіть були моменти, коли я плакала. Коли почула річ, яку я любила і люблю до сьогодні. Це «Englishman In New York». З роками ця пісня в моїй голові переосмислилась. Чужими можемо бути і ми в своєму місті. Людина повинна бути сама собою, особистістю, і це нормально. Це власне суть цієЇ пісні. В нього насправді дуже глибокі речі.

Творчість Стінга для мене — це асоціації з відрізком життя в 18-25 років, дуже чітка прив’язка. Звичайно, ми всі дорослішаємо та старіємо, це нормальний процес. Стінг теж старішає. Але це та сама людина, той самий співак. Він став старшим, але всередині не змінився.