«Sentrum повернеться в 2019 році. Якщо повернеться»
4 442
Колишній директор Sentrum Любомир Васильєв розповідає, чи має культовий клуб шанси на відродження
Що спільного між столичним клубами Crystal Hall, Gogol BARdello і Sentrum? Усі три започатковував Любомир Васильєв, всі три набули авторитет серед українських любителів музики, незважаючи на короткий термін існування. Найдовше – чотири роки – протримався Sentrum.
Клуб став одним з головних осередків столичного концертного життя – саме тут вперше в Україні виступали десятки світових зірок і давали сольні концерти вітчизняні музиканти першого ешелону. Fink, Young Fathers, Ghostpoet, Crystal Castles, Yasmine Hamdan, Everything Everything, Azealia Banks, Slaves – знайомство української публіки з цими артистами відбулося на сцені Sentrum.
Тим більшим розчаруванням для меломанів стала звістка про закриття клубу в січні 2018 року. Чи є майбутнє у Sentrum? Ми поспілкувалися з Любомиром Васильєвим, щоб отримати відповідь на це актуальне питання. Спойлер: майбутнє є. Але є і нюанси.
Ваші заклади Gogol BARdello і «перший» Sentrum розташовувались на території сьогоднішнього Bel’Etage. Чому вони проіснували недовго, що сталося?
З власниками приміщення у нас до цього часу нормальні відносини. Там була проблема зсередини. У нас був партнер, який вирішив скористатися важкою ситуацією – а це був 2014-й рік – і створив такі умови, що ми були змушені звідти виїхати.
Цей проект ми розраховували ще до початку війни. Події на Майдані повністю змінили ситуацію як в країні, так і в шоу-бізнесі, і в нашому проекті. Гривня впала в три рази і потрібно було передомовлятися про умови оренди. Не вдалося зорганізувати всіх партнерів, щоб виступили єдиним фронтом. Тоді знайшли нове приміщення – на Шота Руставелі, через дорогу від попереднього – і так ми запустили Sentrum на новому місті.
А що сталося з новим Sentrum – змінилися умови оренди або власник просто не хотів, щоб там був клуб?
Там ситуація була трохи іншою. До власника приміщення в мене так само претензій немає. Та економіка, яку приносила для нього оренда клубу, була до кінця не вигідною. І врешті-решт він вирішив переробити приміщення під офіси. Зараз ми намагаємося знайти приміщення, яке можна було б викупити, щоб вже не було ніяких оренд. Або побудувати своє. Розглядаємо обидва варіанти.
Коли ви зрозуміли, що доведеться закрити Sentrum, які були перші відчуття?
Нашим першим з арт-директором Євгеном Кібцем бажанням було взагалі закрити цю тему і забути назву Sentrum. Але після того, як ми отримали сотні відгуків і листів від людей зі словами, що Sentrum має жити, ми вирішили, що треба буде залишити назву, якщо перезапустимось. Мені запам’яталася фраза «Sentrum – це не місце, а стан душі».
Спочатку було відчуття жалю через те, що все закінчується. Але тепер я розцінюю це як знак, щоб зробити щось інше і ще краще
Якщо подивитися назад, цей клуб дійсно відрізнявся від усіх інших. Знову ж таки, завдяки арт-директору, який не боявся експериментувати і привозив такі імена, які ще мало були відомі масовому слухачу в Україні. Ми горді, що перші сольні концерти деяких артистів, які потім стали зірками, відбулися саме в нас. Той же гурт ONUKA фактично виріс на сцені Sentrum. Христина Соловій свій перший сольний концерт в Києві також давала в нас.
Тому, звичайно, спочатку було відчуття жалю через те, що все закінчується. Але тепер я розцінюю це як знак, щоб зробити щось інше і ще краще. Все рівно, на всіх наших локаціях нам доводилося виходити з того, що ми маємо. Ми пристосовуватись до того, що є. І не завжди до кінця це вдавалося. Скажімо, в Sentrum ми страждали без ліфту – музикантам було важко заносити техніку на 3-й поверх, а людям з обмеженими здібностями і взагалі неможливо піднятися. Тому тепер є мета зробити так, щоб на 99% все було як треба.
Що простіше в наших умовах – орендувати клуб чи будувати під нього нове приміщення?
З одного боку, взяти якесь готове приміщення і його переробити – легше. Бо там уже заведені комунікації – електрика, вода, каналізація – є інфраструктура. Щоби будувати, потрібно знайти землю, отримати дозволи, підвести комунікації. З цим можуть бути проблеми. Хоча фінансово обидва варіанти десь на одному рівні.
Але коли будуєш щось своє, почуваєш себе вільним, не прив’язаним до умов і обставин. Можеш робити якісь благодійні чи суспільні проекти – на кшталт вечорів пам’яті Девіда Боуї чи вінілового базару Kyiv Vinyl Music Fair, які традиційно проходили в нас. Економічно вони нам ніякої користі не приносили, але ми робили це, бо нам подобалось. Бо ми хотіли запропонувати для музичного світу Києва щось цікаве.
Так само з різними виставками. В нас багато знайомих і друзів, які займаються мистецтвом і фотографією і не мають де показати свої роботи. Ми залюбки їх запрошували би до себе. Хочеться зробити щось більше, ніж простий концертний майданчик.
Із закриттям Sentrum як змінилося клубне життя столиці?
Життя не зупинилося, є Atlas і Bel’Etage, де концерти наразі проходять з більшим навантаженням, ніж раніш. І я думаю, що порожнє місце довго залишатися не буде. Воно чимось заповниться. Тому я особливих проблем не бачу.
Мені хотілося створити щось на кшталт лондонської Brixton Academy чи нью-йоркського Webster Hall
Єдине, що мене турбує – що в Києві не стало майданчика з нормальним звуком. В цьому я бачу найбільшу проблему. Нажаль, для 90% глядачів і наших музикантів це не має великого значення. А я настільки звик до нормального звуку в Sentrum, що на інших майданчиках витримую 20-30 хвилин і хочеться звідти тікати. В цьому плані Sentrum був еталоном. І якщо раніше інші клуби мали конкурувати з нами, то зараз я боюсь, що знову перестануть звертати увагу на цей момент.
Як ви вважаєте, що робить клуб культовим, унікальним – атмосфера, звук, концерти, які там проводяться?
Все разом! Якщо в тебе є нормальний звук, одного цього недостатньо. Будуть грати погано підібрані гурти і виконавці – такою буде атмосфера і репутація. Так що це комбінація технічної частини, робота арт-директора і взагалі всіх працівників закладу. Настрій відвідувача залежить від того, як працює охорона, прибиральники, бармени тощо. Якщо воно все як механізм налагоджений працює, тоді всім подобається – і музикантам там виступати, і глядачам приходити на концерти.
Знаю вас ще за часів Balkan Fest. Можете розповісти, як ви взагалі потрапили в музичний бізнес?
Через любов до музики (посміхається). Так склалися обставини, що на початку 2009 року ми робили благодійний концерт, де збирали кошти для хлопчика, якому потрібно було робити операцію по пересадці кісного мозку. Тоді за два тижні ми зорганізували концерт в клубі «Бінго», де виступали «Гайдамаки», «Танок на Майдані Конго», Yurcash. Це був мій перший досвід організації шоу-бізнесової події.
А чим ви до того займалися?
Все доросле життя я займаюсь фінансами. Десять років був аудитором, потім фінансовим директором і зовсім був не пов’язаний з музикою. Фактично, музика – це для мене хобі. Яке наразі вже перетворилося в бізнес.
Я думаю, що Sentrum повернется в 2019 році. Якщо це повернення буде. Бо ми міркуємо так: або робимо все як треба, або взагалі не робимо
В той час я був великим фанатом балканської музики і захотілося зробити тематичний концерт. Потім ця ідея переросла в фестиваль (єдиний український Balkan Fest відбувся в Києві у 2009 році – ред.). А паралельно почалась робота з клубом Crystal Hall, який розташовувався на Дніпровському узвозі (існував з 2010 по 2013 роки. – ред.)
Взагалі і Crystal Hall, і Sentrum виникли тому, що на той час у нас були тільки майданчики радянського ґатунку – актові зали КПІ, НАУ, Будинок офіцерів. Вони були абсолютно не пристосовані для сучасних концертів. А мені хотілося, щоб в нас було щось на кшталт лондонської Brixton Academy чи нью-йоркського Webster Hall.
Чи можна сподіватися на продовження теми Balkan Fest?
Я думаю, що ні. Бо по-перше, ця ідея вже себе вичерпала. По-друге, два стовпи балканської музики – Емір Кустуриця і Горан Брегович – виявилися з ватою в голові. Тож немає сенсу.
Коли можна сподіватись на повернення Sentrum?
Я думаю, що це буде 2019 рік. Якщо це повернення буде. Бо ми міркуємо так: або вже робимо все як треба, або взагалі не робимо. Навіщо «знімати» нову серію – краще новий фільм! Тобто клуб з хорошою акустикою і щоб усім було зручно. Щоб були бари, гримерки, майданчики для художніх чи фотовиставок. Ліфти і пандуси для глядачів зі спеціальними потребами. Приміщення за всіма вимогами пожежної безпеки і з хорошою вентиляцією.
Ми паралельно шукаємо підходящий готовий майданчик і розробляємо проект будівництва майданчика з нуля. Завтра я якраз зустрічаюсь з командою, яка можливо, буде розробляти весь проект.
Ви не зверталися за допомогою чи підтримкою до міської влади?
Ні, такого не було. Але цього разу треба спробувати – команда Кличко молода і новаторська. Відгукується на цікаві проекти. Можливо, ідеєю такого мультифункціонального майданчика ми зможемо їх зацікавити і отримати якусь підтримку.
Фото: з архівів Любомира Васильєва
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прощай, SENTRUM! 10 лучших концертов в клубе, которые мы видели
