Sasha Boole: чому сучасні сінгери з гітарами такі нудні

Що робити, щоб слухачі не вмерли від нудьги на концерті

… Було близько дев’ятої, коли в кабінеті інспектора Флажолета пролунав дзвінок. Черговий поліцейський на тому кінці дроту повідомив: в одному зі столичних клубів знайшли труп. Чоловік помер прямо під час концерту.

Місце злочину — столичний «Прівоз» — гримів гучними концертами у вихідні, а в будні ставав майданчиком для камерних подій. Увійшовши всередину, Флажолет одразу побачив мерця – чоловік років трохи за 50 нагадував п’яницю, що заснув прилігши на стіл. Слідів насильницької смерті на тілі виявлено не було. Хіба що, Флажолету здався дивним вираз обличчя чоловіка. Його вуста були широко розкриті, ніби він помер позіхаючи.

Менеджер закладу продемонстрував копам відео з камер спостереження та описав вечір як «звичайнісінький вльотний концерт. На артиста прийшло зо два десятки його родичів та друзів. Нічого особливого».

Цього вечора в «Прівозі» виступав маловідомий столичний сінгер-сонграйтер. Він якраз пакував гітару у футляр. Нічого незвичного у його зовнішньому вигляді не було – він нагадував студента, що вибіг з гуртожитку до найближчого кіоску за цигарками.

На сцені, окрім стільця була лише мікрофонна стійка та невеличкий аркуш з переліком пісень. Флажолет пробіг по ньому очима та не зустрів жодної знайомої назви.

— А зіграй-но мені пару своїх найкращих пісень, – звернувся він до артиста.

Трохи здивований, той взявся за гітару, і затягнув меланхолійну пісню про нещасливе кохання. Посеред наступної композиції інспектор зупинив хлопака і зі словами «справу розкрито» втомлено підвівся зі стільця. Вже за декілька хвилин закованого в наручники артиста вивели з «Прівозу». Незабаром суд визнає молодого автора-виконавця винним у вбивстві з необережності.

Як же інспекторові Флажолету вдалося розкрити справу так швидко? Познайомившись з репертуаром та манерою виконання музиканта, детектив зрозумів, що виступ його був смертельною нудотиною. От і не витримала тонка натура потерпілого.

*           *           *

Кілька років тому бурхливі хвилі Інтернету принесли мені статтю авторства американського музиканта Арі Херстанда. В ній він розмірковував, чому виступи більшості сінгерів-сонграйтерів – суцільна нудота, і ділився практичними порадами, як не поповнити їх ряди. І хоча деякі з них спершу здалися вкрай очевидними, я все ж вирішив взяти зауваження Арі на озброєння. І лише з часом зрозумів, що саме такі начебто очевидні дрібнички стають ключовими у питанні, чому один пацан з гітарою перетворює свій виступ на півторагодинний ураган емоцій, а на концерті іншого важко всидіти і п’ятнадцять хвилин.

Сотні зіграних і відвіданих виступів доповнили цей список власними спостереженнями. Сподіваюсь, вони вбережуть вас від долі фігуранта чергової справи, котру розкрив детектив Флажолет, і жодний слухач на вашому концерті не помре від нудьги.

Пам’ятайте, що в першу чергу ви «ентертейнер». І тільки потім амбітний музикант, тонка натура та невизнаний геній

1. Говоріть!

Як би не відхрещувалися від порівнянь зі стендаперами більшість сінгерів-сонграйтерів, але вміння поєднувати функції конферансьє та музиканта – це величезний плюс, який позбавить вашого слухача від думок про те, вимкнув він праску чи ні перед виходом з дому, поки ви переводитимете дух між піснями.

Як показує практика, люди краще запам’ятовують саме історії та жарти, що лунали зі сцени, аніж пісні. Спілкуйтесь з аудиторією, реагуйте на репліки із залу. Не вмієте? Вважаєте, що балачки не ваша сильна сторона? Що ж, — підготуйте та завчіть кілька дотепних коментарів до своїх пісень. Підшукайте на Вікіпедії якісь цікаві факти по темам, котрих торкатиметесь у піснях. Нехай це буде постановка. Тільки не тупіть, обмежуючись фразами «а наступна пісня…» і «дякую». Пам’ятайте, в першу чергу ви — «ентертейнер». І тільки потім амбітний музикант, тонка натура та невизнаний геній.

2. Намагайтесь «заповнити» собою сцену

Спостерігати за трьома не надто талановитими музикантами набагато легше, ніж за одним таким самим. Для людей, котрі не особливо заглиблюються в музичну теорію, сам вигляд барабанщика, що енергійно лупить по блискучим бляхам — вже непоганий атракціон, за яким можна приховати частину недопрацювань. Але ви на сцені один! То ж змусьте людей розглядати вас.

Нехай вони вивчають ваші дивакуваті черевики, намагаються розібрати візерунок на сорочці чи обговорюють із товаришем ваші аксесуари, — тільки б не дивилися в стелю чи вивчали цінники в барі. Не виходьте на сцену в штанах та футболці, дайте людям зрозуміти, що ваша поява перед ними – це в першу чергу свято для вас. І це стане святом для них! В ідеалі вигадайте свій власний образ, що асоціюватиметься саме з вами і вашою музикою.

3. Декоруйте сцену

Возіть із собою свій фірмовий картатий килимок, вішайте на стійку гірлянди, забрендуйте своїм сценічним псевдонімом стару валізу чи ящик. Дайте публіці кілька маячків, за котрі можна зачепитися. Особливо це допоможе на просторих сценах, де один музикант просто губиться. Це надасть вашому перформансу теплої камерності.

4. Будьте мультиінструменталістом

Або хоча б вдавайте такого. Публіка любить всі ці зміни інструментів та перевтілення. От і перевтільтесь з гітариста із акустичною гітарою в гітариста із електрогітарою. Свідомість більшості сприйматиме це як два різні інструменти. Розучіть три однопальцевих акорди на укулеле і заспівайте парочку пісень під його акомпанемент.

Є таланти, здатні зачарувати самим лише голосом, без зайвих балачок, ентертейменту та декорацій. Але їх одиниці, а бажаючих вилізти на сцену – тисячі

Губна гармошка – традиційне доповнення до основного інструменту серед фольк-сінгерів. Не вдається навчитися грати на ній – спробуйте казу. Освоїти цей простий інструмент здатний кожен, кого мати-природа нагородила хоч якимось слухом.

Спробуйте лайв-лупінг, примотайте тамбурин до ноги ізолентою і вистукуйте ритм. Купіть або змайструйте стомп-бокс. Варіантів безліч. Головне – намагайтеся компенсувати свою самотність на сцені якомога різноманітнішим та повним звучанням. Повірте, навіть таким фанатам жанру, як я, складно вислухати цілий концерт співуна з гітарою.

Деякі з вас можуть мені заперечити – мовляв, існують же таланти, здатні зачарувати самим лише голосом, — без зайвих балачок, ентертейменту та декорацій. Так, є. Але їх одиниці, а бажаючих вилізти на сцену – тисячі.

5. Грайте просто, але не по-дилетантськи

Так, більшість хітів написані на трьох акордах. Так, фольк-музика не вимагає знань музичної теорії і пробачає відсутність віртуозної техніки гри. Але жодна публіка не пробачить халтури. Це капкан, у який потрапляють молоді сінгери-сонграйтери, які обирають жанр із міркувань простоти та економії часу. Та навіть приторні акорди «Am – Dm» можна зіграти по-різному. Працюйте над собою, відточуйте майстерність, навіть якщо найскладніші пісні у вашому репертуарі – це «Mary Had a Little Lamb» і «Knocking On Heaven’s Door». Навчіться грати їх так, як ніхто інший – і це принесе свої дивіденди.

6. Не економте на інструментах та техніці

Хороша гітара – це якісне, але й болюче вкладення коштів. Особливо для молодого артиста, який лише нещодавно з’їхав від батьків, вперше дізнався про існування квартплати і зі сльозами на очах відвикає від функції самозаповнення холодильника. Але, що б там не казали, щоб добре звучати – потрібен хороший інструмент.

Якщо ваша гітара звучить, як пила-болгарка, то отримати задоволення від гри на ній буде складно як вам, так і слухачам. От лише на відміну від вас останні не завжди розумітимуть у чому справа, і навряд чи звалять провину на інструмент. Вони просто запам’ятають, що ви гівняний артист.

Я не кажу, що потрібно продавати нирку або повторювати шлях Раскольнікова. Йдіть до мрії поступово, продаючи старий інструмент і купуючи дещо дорожчий. Та не грайте на музичному лахмітті. Окрім всього іншого, інструмент повинен надихати вас до гри чи написання нових пісень. Комусь мої балачки можуть здатися метафізичною маячнею, але саме ця метафізична маячня створює артистів.

Ви повинні наштовхнути уяву слухача на співпрацю з вами. Нехай він дограє в голові відсутній акомпанемент. Нехай допише пісню за вас

Пам’ятайте, недоліки вашого звучання не сховати за гучними барабанами чи качовим басом. Ви один і ваш найближчий бендмейт – це ваша гітара. То ж дайте їй звучати жирно та привабливо, вчасно міняючи струни, на яких теж економити не варто.

7. Не змушуйте публіку себе жаліти

Ви можете викликати співчуття своїми піснями-переживаннями – але в жодному разі не жалість. Не починайте концерт зі слів «ой, та я вже третій день в турі. Нормально не їм і не сплю». Не оголошуйте пісню про втрачені відносини словами «моя колишня кинула мене, бо я музикант-невдаха, а вона хоче багатого бойфренда».

Публіці плювати на вашу втому та амурні перипетії. Повірте, в глядачів вистачає своїх проблем, і на концерт до вас вони прийшли за відповідями, підтримкою і щоб відволіктись. Але в жодному разі не для того, щоб слухати ваші скарги на життя. Де є місце жалості – немає місця захопленню. А саме із останнім слухач повинен покидати ваш концерт.

8. Працюйте над текстами

Як сінгер-сонграйтер ви повинні розуміти, що працюєте в жанрі, де значимість текстів не менша, а то й більша, ніж у репі. Відсутність пишних аранжувань звільняє місце для аналізу текстів. Не намагайтесь писати англійською (чи будь-якою іноземною мовою), якщо не почуваєтесь у ній як риба у воді. Не сподівайтесь, що аудиторія заслухається циклічними двома акордами й не зверне увагу на ідіотизм вашої лірики.

Навпаки, використайте інформативність жанру на свою користь. Плавно переходьте із текстового вступу безпосередньо до пісні, яка продовжить історію.

Тут можна одразу перейти до ще одного пункту – побудова драматургії та написання сет-листа.

9. Плануйте свій концерт мов цілісний спектакль

Інтригуйте слухача, змушуйте його замислитися над вашими словами, грайте на емоціях і на контрастах, врешті-решт – дозвольте його уяві додумати фінали та історії ваших пісень.

Я завжди кажу, що жанр «сінгер-сонграйтер» – це книжка, тоді як решта жанрів – це театр, кіно та візуальне мистецтво. А все тому, що ви володієте мінімальним набором інструментів для впливу на реципієнта. Подібно тому, як письменник самим лише словом малює в уяві читача космічні крейсери, бурхливе море чи закривавлене поле бою, ви повинні наштовхнути уяву слухача на співпрацю з вами. Нехай він дограє в голові відсутній акомпанемент. Нехай допише пісню за вас.

І ще одне — п’ять пісень в однаковій тональності, із подібними ритмом та темпом, зіграні одна за одною, – зіллються в кашу. Звертайте на це увагу при побудові вашого сет-листа. Ну, і на останок –

10. Грайте кавер-версії відомих пісень

Ні, я не закликаю вас перепрофілюватися в лабуха і грати халтури по весіллях. (Хоча так ви заробите набагато більше грошей, ніж усією цією авторською маячнею). Вивчіть кілька більш відомих, ніж ваші потенційні хіти, треків. Я зазвичай граю одну, максимум дві чужих композиції в ході свого концерту. І ви навіть уявити не можете, як сильно може переломити хід виступу вчасно зіграний кавер.

Тільки підберіть щось, що ви зможете якісно зіграти, враховуючи ваше володіння інструментом та вокальні дані. Інакше погано виконаний кавер може зіграти з вами злий жарт і лише погіршити становище.

Одразу зекономлю ваш час, який ви витратили б на написання коментарів в дусі: «Та фігня всі ці поради. Он Джек Уайт на роздовбаних дешевих гітарах грав, Бон Івер виглядає, як сторож на паркінгу, а Нік Дрейк ніколи з публікою особливо не загравав». Але ви – не один з них. Ви навіть не Олег Винник. Тому, сподіваюсь моя писанина стане у нагоді, а інспектор Флажолет нарешті вчасно повернеться додому, бо йому не доведеться розплутувати чергову справу за вашої участі до пізньої ночі.

Sasha Boole – відомий український сінгер-сонгратер. Щороку дає до сотні концертів. Окрім України, гастролював у 9 країнах Європи.

Автор ілюстрацій — Марина Ніколаєва

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Sasha Boole: «П***дєц продовжується, але я навчився із ним жити»