Рейс «Севастополь — Київ». Як кримський гурт Shadazz отримав нове життя
3 600
Історія про любов до музики, анексію, відчай, надію та долю українського альтернативного року
«А інший час ви обрати не могли? Зараз же затори всюди!» — із цими словами увечері буднього дня біля київського клубу MonteRay Live Stage мене зустрічає Влад Ляшенко, співзасновник лейблу «ІншаМузика». Сідаємо до його синього Deawoo і заводимо розмову про те, що навіть рок-гуртам не пробитися до слухача без вправних менеджерів, продираючись крізь ледве рухому смугу автомобілів на Хрещатику. «Наш лейбл допомагав і допомагає багатьом командам, – розповідає Влад, в’їжджаючи у напівтемряву Дарницького мосту із впевненістю досвідченого водія. – Але серйозно просували поки тільки дві: “ТОЛ” і Stoned Jesus. Тепер ось з’явилися ще й Shadazz. Щось в них є, чуття мене в таких випадках не підводить!».
Зупиняємося на задвірках палацу культури радянського типу на лівому березі Києва. «А я цю базу пам’ятаю! Тут якось Прозоров (екс-фронтмен гурту «ТОЛ» — ред.) із хлопцями репав, — згадує Ляшенко. – Ну так, і заїзд ліворуч!»
У сутінках вимальовуються обриси двох чоловіків, які зустрічають нас на ґанку. «Едік!» — скромно простягує руку гітарист Shadazz Ед Орган. «Прочитав твій пост. Кажеш, новий “Той, хто біжить по лезу” – хороший?» — цікавиться у мене фронтмен гурту, вокаліст і гітарист Максим Крапівєнцев. Проминає думка: команду музикантів із Севастополя, які нещодавно остаточно перебралися до Києва, непогано було б порівняти зі сміливцями, балансуючими на кінчику ножа. Як виявилося, від’їзд Shadazz із Криму – не вимушена втеча, а логічний розвиток подій. Інакше й бути не могло.
Точка відліку: гараж
У Shadazz все починалося із гаражної тусівки. Команди «народжувалися» і «помирали» у севастопольських гаражах, але їхні учасники нікуди не зникали, переходячи зі складу в склад. «Можна сказати, що Shadazz – це кримський супергурт!» — жартує Крапівєнцев. Він сидить на стільці ліворуч від мене – навпроти решти учасників команди, які вмостилися на ящику від техніки замість лавиці. Одразу зрозуміло, хто у них головний.
У 2005 році Максим збирає свою першу команду I’ll Be Your Wire. Хотіли грати пост-панк і шугейз, але через погані інструменти і недосвідченість виходив скоріше нойз-рок. Пізніше із бас-гітаристкою Елеонорою Новіковою він формує проект Kimberley, який не витримує двох лідерів під однією вивіскою і розпадається. Елеонора перебирається до рідних у Москву, а Максим вкотре задумується про створення нового гурту. І пригадує про пісню улюбленого американського дуету Suicide.
Максим Крапівєнцев (гітара, вокал): Перший альбом Suicide я заслухав до дірок. Алан Вега – це як Елвіс Преслі, тільки такий «убитий». Що він там бурмотить, що кричить – одразу й не розбереш. І ось на тому альбомі є пісня «Shadazz». Довго не міг зрозуміти, що це слово означає. Почав шукати текст, але так і не зрозумів, бо в деяких варіантах було взагалі «she does». Коротше, вирішив, що це ім`я креольської королеви – головної героїні композиції. З того часу я з цим словом не розлучався: називав електронну пошту, виставляв паролі. Аж ось вирішив, що Shadazz буде ім`ям нового проекту.
Першим у поле зору Крапівєнцева потрапляє гітарист Ед Орган, який, за іронією долі, замінив Максима у формації Kimberley, після цього перейменованій в Metaboo. Під час нашої розмови Ед часто підхоплюватиме репліки Макса і доповнюватиме їх. Напевно, фронтмен нерідко звертається до гітариста за порадами.
Наступними у Shadazz підтягуються барабанник Дмитро Нижник та басист Ростислав Скоріков, які разом грали у важкому гурті «Рома Меларотта». Команда встигла взяти участь у «Червоній Руті», де поступилася перемогою фольк-співачці ILLARIA.
У минулому році Ростик зрозумів, що йому не вистачає часу на репетиції, тож на заміну басисту прийшла Катерина Ліпаєва. До цього Катя грала в команді Asphyxia Trix, яка потрапила до конкурсу Pepsi Stars Of Now у 2013 році та виступила на одній сцені із The Hardkiss. Здається, що ритм-секція Shadazz утворює всередині гурту автономний тандем, де барабанник відповідає за музичний тонус і жарти, а басистка – за вдумливість і творчу меланхолію.
Дмитро Нижник (барабани): Макс сказав, що збирає гурт. Написав мені у VK, а потім кудись зник
М. К.: Я до весілля готувався! Потім відповів.
Якщо ти граєш в одному гурті лише із однодумцями, рано чи пізно він перетвориться на осередок снобів, який не зможе створити нічого цікавого
У 2013-му Shadazz у більш-менш стабільному складі починають репетирувати. Щоправда, у той період вокалістки в гурті змінювалися швидше, ніж хвилі накочуються на кримський берег. Спочатку жіночим голосом гурту була дівчина на ім’я Вероніка, пізніше – Валерія, колишня студентка Крапівєнцева, якій він викладав історію в севастопольському філіалі МДУ (Московський державний університет – ред.). Але в остаточному вигляді формація склалася із приходом вокалістки Софії Мінашкіної, яка до цього співала в кавер-бенді. Жіночий голос гурту звучить впевнено, але надто мало за всю нашу розмову – тільки тоді, коли я прошу щось прокоментувати безпосередньо її. Найскромнішим і найтихішим учасником Shadazz виявилася, як не дивно, вокалістка.
Софія Мінашкіна (вокал): Ці четверо могли грати у своєму гаражі, скільки влізе. А я працювала на професійній студії, мене постійно підганяли: «Твої дві години закінчилися, вимітайся!» (Сміється)
Спершу вписатися в Shadazz мені було важко. У дівчинки до мене був дуже гарний і дуже високий вокал.
М. К.: Насправді у нас із Сонею схожі голосові діапазони. Мій вокал ближче до баритону. До її приходу в гурт всі вокальні партії мені доводилося вигадувати самому, а зараз робимо це вдвох. Соня нас зміцнила!
Притиралися довго. А як інакше, якщо гітарист фанатіє від Radiohead, барабанник заслуховується Slipknot, а на сцені навколо – суцільні ірокези та вигуки «Панки хой!»?
М. К.: У Севастополі склалася потужна панк-рок тусівка. Але я завжди вважав, що якщо ти граєш в одному гурті лише із однодумцями, рано чи пізно він перетвориться на осередок снобів, який не зможе створити нічого цікавого.
Ед Орган (гітара): Якщо музиканти грають метал, то зазвичай не цікавляться інді-роком. Ми ідемо іншим шляхом.
Поступово Shadazz здружується із місцевим лейблом Prick Records. Поки більшість представників музичної тусівки Севастополя варилася у власному соку, це угрупування намагалося налагодити музичний місток між Кримом та рештою України. Вони першими привезли до Севастополя нині культових Stoned Jesus, а також випустили «Summerstage» — дебютний альбом знаної серед вітчизняних меломанів запорізької команди mandarinaduck.
Тож п’ятьом музикантам залишалося стиснути зуби і, йдучи наперекір місцевими музичним смакам, зачинитися в студії для роботи над піснями. На дворі був 2014 рік…
Вижити у «Кримській весні»
12 лютого 2014 року світ побачив перший студійний сингл Shadazz із назвою «Home Back». Пісня присвячена особистим стосункам і не має політичного підтексту. 16 березня 2014 року відбувається анексія Криму Російською Федерацією в результаті «референдуму» на півострові.
Що музиканти думали і відчували в цей час? Про це вони говорити відмовляються, бо, за власним переконанням, «грають музику поза політикою». Проте їхні вчинки красномовніші за будь-які слова. Попри геополітичні катаклізми Shadazz продовжують займатися музикою і виступати. Залишатися вірними своєму покликанню – єдина їхня позиція в цій ситуації. Але й вона далася учасникам гурту не просто.
Е. О.: Макс зібрав нас і сказав, що ми мусимо дописати альбом. Крапка!
М. К.: Ед першим поривався поїхати із Севастополя. Я, як міг, вмовляв його залишитися. Наполягав на тому, що Shadazz має довести справу до кінця – записати альбом і хоч кудись із ним пробитися. Якщо не вийде – окей, розходимося…
У 2015 році Shadazz випускають міні-альбом «Naked». Ще один красномовний приклад неймінгу від гурту, який ледве не залишився «голим». Щоб хоч якось підтримати життєдіяльність команди, музиканти починають виступати на місцевих конкурсах. У змаганні BEST BAND, що відбулося в Ялті, Shadazz разом із ще трьома командами отримують звання найкращого гурту Криму. В листопаді 2014-го гурт з`являється на конкурсі до Дня боротьби зі СНІДом, який організував Вадим Самойлов, екс-вокаліст російського гурту «Агата Кристи». Той самий, що на президентських виборах у Росії в 2012-му став довіреною особою Володимира Путіна, а пізніше, в 2015-му, отримує нагороду «ЛНР» «За заслуги перед республікою».
Катерина Ліпаєва (бас-гітара): (Здивовано): Виступали у Самойлова? Ні, не було такого!
М. К.: Було-було! Катя тоді ще не грала з нами. Із цим конкурсом вийшла підстава. Нам сказали, що це звичайний відбір. Приходимо, а там – Самойлов, який верзе всю цю нісенітницю про Україну. Політичних гасел там не побачили, тому погодилися просто виступити. Але брати участь у подальшому відборі відмовилися.
А на BEST BAND подалися, бо просто не мали грошей. Крім нас там грали самі лише кавер-бенди з переспівами Ріанни та Bob Jovi. Призову суму витратили на купівлю апаратури.
Паралельно Shadazz надсилають заявки на участь у фестивалях. Українські організатори мовчать. Відповідь приходить лише від проекту «Доброфест». Фестиваль, що проводився в Ярославській області РФ, погодився надати гурту сцену для молодих музикантів, якщо той приїде за власний рахунок. До його лайнапу у 2016-му потрапили «Тараканы!», Trubetskoy, Anacondaz та інші. Коли я запитую, чому гурт погодився виступити на російському фестивалі, його учасники вибухають істеричним сміхом…
М. К.: У той час в Криму з’явилося чимало музичних фестів. Ми не виступали на жодному, бо усі мали політичне забарвлення. А на «Доброфесті» усім було пофігу, хто ти і звідки.
С. М.: Наш виступ поставили на першу годину дня. Спека, всі сплять у наметах…
М. К.: Ніхто навіть не звернув увагу, з Криму ми чи ні. Нас оголосили як «молодий гурт», і все. Зате маємо після цього непогане лайв-відео.
Рівно за рік до того Shadazz надіслали пісні із ЕР Владу Ляшенку. Ідея написати засновнику «ІншаМузика» належала барабаннику Дмитру, який діставав Ляшенко своїми «демками» ще за роки до того. Знову – відмова.
Д. Н.: Ми з Катею «стукали» до Влада ще у перших гуртах. Зрозуміло, що нічого з того не вийшло.
К.: Дослівно пам`ятаю, що Влад нам тоді відповів (позираючи на Ляшенка): «Нічого нового я тут не почув!» (Сміється)
Тоді музиканти ще не здогадувалися, що невдовзі категоричне «Ні!» перетвориться у захоплене «Так!».
«Інша музика» столиці
Між виходом ЕР «Naked» та повноцінного альбому Shadazz «Angry & Sad» — інтервал у два роки. Здається, простіше відповісти, чий Крим, ніж розслухати зміни у звучанні гурту. Але вони є. Якщо у 2015-му музиканти захоплювалися гаражним роком і гранжем, то з початком роботи над лонгплеєм у 2016-му відкрили для себе синти та електронні барабани, додавши до звичної альтернативи трохи тріп-хопу. Чому така метаморфоза стала переломним моментом для «босів» «ІншаМузика»?
Те, що гурт попрацював над своїми помилками і знову прийшов до нас із піснями на зовсім іншому рівні, це вже гідний вчинок
Поступившись місцем головним героям цього вечора, Ляшенко скромно сховався у кутку студії. Здається, що він слухає нас одним вухом, а сам тим часом веде ділову переписку та скролить стрічку у Facebook. Почувши позивні лейблу, його співзасновник підсідає ближче…
Влад Ляшенко: Я хоч і працівник музичної індустрії, але будь-яку музику завжди сприймаю як слухач. Коли Shadazz надіслали перші пісні, увімкнув і подумав: «Ніби нормально грають, ніби “інгліш” непоганий, але не чіпляє». Новий матеріал Макс скинув максимально вчасно, коли ми із Віктором Придуваловим (кліпмейкер, режисер, музикант, співзасновник «ІншаМузика» — ред.) саме сиділи в офісі Radio Submarina. Послухали: «Дуже добре, треба видавати альбом!». Послухали ще раз: «Ні, треба за цих чуваків братися серйозніше! З цього буде щось велике!».
Віктор Придувалов: Минулий ЕР Shadazz нам взагалі не зайшов. Ми відмовили їм, причому – у доволі жорсткій формі. І в роботі над новим матеріалом вони це врахували! Те, що гурт попрацював над своїми помилками і знову прийшов до нас із піснями на зовсім іншому рівні – це вже гідний вчинок з боку музикантів. У музиці Shadazz є енергія, і з цією енергією можна і треба працювати.
Самі музиканти зізнаються, що навіть попри успіх із лейблом переїзд до столиці був справою часу. Першим до Києва вирушив Ед. Гітарист приїхав із конкретним завданням: знайти для Shadazz нову репетиційну базу. Заміною старому-доброму севастопольському гаражу стала локація на Дарниці, де ми і зустрілися. У сусідній кімнаті із музикантами розмістилася вокальна студія. Спочатку гурт мав репетирувати там, але не вистачило місця. У приміщенні, куди Shadazz перемістилися лише тиждень тому, ще панує творчий безлад.
Всі разом учасники Shadazz зібралися вже цього літа — на зйомках кліпу «Chained» від Віктора Придувалова.
В. Л.: Я Максу одразу сказав: «Якщо хочете залишатися в Криму, у нас із вами нічого не вийде». Регіональні сцени лише «народжують» талановиті проекти, а пробитися до слухача вони зможуть тільки в Києві. Макс відповів, що гурт саме збирається переїжджати.
1 серпня Shadazz випустили альбом «Angry & Sad» на лейблі «ІншаМузика», а 15 вересня презентували його наживо у MonteRay Live Stage. Музиканти вперше грали у залі-напівтисячнику, тож через хвилювання викластися на повну так і не змогли. Соня із претензією на харизму Еліссон Мосхарт поводилася біля мікрофону надто стримано. Максим, навпаки, вразив гіперактивністю і посеред однієї з пісень зненацька вистрибнув у зал – неначе якийсь естрадний артист, який от-от почне збирати квіти.
М. К.: У клубах, де ми грали в Севастополі, завжди була проблема зі звуком. Тому я час від часу виходив до публіки: перевіряв звук, а з тим і розрухував людей, щоб вони танцювали. За який час довкола Shadazz зібралося невелике коло фанів, яким сподобалася ця фішка. Але в Києві на новій публіці вона не спрацювала.
К.: Це наші «ультрас»! Деякі навіть приїхали на наш концерт у Києві.
В. Л.: На концерті у Вінниці вони теж були?
К.: У Вінницю доїжджали вже київські! (Сміється)
Нині, із менеджерською підтримкою за спиною, Shadazz впевнено йдуть до того, аби музика стала єдиною справою їхнього життя. Та поки це нездійсненна мрія і музикантам доводиться ходити на роботу. Максим пише статті про мобільні ігри на фрілансі, Софія підпрацьовує перекладачем, Катя – гримером-візажистом. Ед хоч і першим чкурнув до столиці, але все ще в пошуку зайнятості. Дмитро працює в компанії з музичних продажів на повний робочий. На зустріч барабанник прибув останнім: раніше шостої вечора його з роботи не відпускають.
Е. О.: У Києві такий темп життя, стільки подій! Поки ще до нього звикаємо.
В. Л.: Пам’ятаю, як Ед і Соня пішли влітку на Hedonism Festival. У них очі на лоба повилазили від кількості гуртів та якості їхньої музики!
М. К.: Будемо пробиватися! Але не ставимо за мету комусь сподобатися. Один мій друг послухав альбом Shadazz і вирішив, що він створений із чітким розрахунком догодити слухачеві. Точно ні! Якби це було так, я давно б вже лабав щось типу Maroon 5.
Замість висновку
Пошук альтернативи – напевно, це і є кредо для учасників Shadazz як у житті, так і в музиці. Вони переходили з гурту в гурт, допоки нарешті не зійшлися разом. Відчайдушно шукали можливості для існування попри соціополітичний хаос, в якому опинилася їхня мала батьківщина. А нині перевинаходять український альтернативний рок, не сліпо слідуючи інді-трендам, а черпаючи із них лише найнеобхідніше для себе.
Наостанок зізнаюся, що теж мав варіанти, як провести цей вечір. Міг, наприклад, слухати новий альбом O.Torvald. Коли я згадую назву гурту-представника України на минулорічному «Євробаченні», невиправний неформал Влад Ляшенко починає обговорювати із музикантами те, що я поки залишу off the record. Не сумнівайтеся: на підкоренні рок-слухачів ці п’ятеро не зупиняться.
Ми із Владом їдемо додому, а Shadazz залишаються. Їм ще треба репетирувати.
Фото: Олена Божко
