Колонка Олександра Положинського. «Після кожного дуету я зарікаюся робити це знову»

На прохання Karabas Live лідер гурту "Тартак" розкрив один з секретів творчої кухні

Питаєте, чому в «Тартака» так багато дуетних пісень, навіщо ми це робимо? Мабуть, ми просто одна з найтовариських українських груп. Але якщо чесно, в мене немає чіткої відповіді на це питання.

Я дуже ціную людей. І цікавлюсь натурами творчими, які здатні зацікавити не тільки мене, але й певну кількість людей тим, що вони роблять. І ця цікавість час від часу породжує творчі ідеї. Хтось мене просто надихає, хтось мені настільки подобається, що хочеться щось із ним разом зробити. З кимось я просто дружу і мені хочеться здійснити з ними щось спільне. А інколи виникає якась творча ідея на основі існуючих пісень, і мені хочеться по-своєму якось це переосмислити і по-новому подати.

Важко згадати, з чого все почалося. Можливо, з Каті Chilly і треку «Понад хмарами». Ідея народилася ще в турі «Чернової Рути» 1998 року, коли ми з нею подружилися. Пісня вже існувала в зародковому стані, принаймні, Катін приспів, тож все, що було потрібно – це домовитися з Катею, щоб вона захотіла її виконати і дописати свої фрагменти.

Або із колаборації «Ні, я не ту кохав» зі «Світязем». Перші свої студійні проби ми робили на студії «Олекса» в Луцьку, де працювали дядя Толя Говорадло і дядя Діма Гершензон. Батько нашого клавішника Андрія Іван Благун був тривалий ча художнім керівником ансамблю «Світязь», так що зв’язки там в нас майже родинні. І десь в процесі перших студійних проб «Тартака» визріла ідея зробити дует з метрами… Але точно вхопити цей момент дуже складно. Так само і з усіма іншими нашими спільними роботами.

Точно знаю одне. Після кожного дуету я зарікаюся робити це знову. Тому що, скажімо, альбом «Система нервів» (2003) ми писали майже два роки. Важко було зібрати й зорганізувати всіх – а там записувались Роллікс, De Shifer, Qarpa, Бангі Хеп, ТНМК, Мотор’рола, Графіт, ФлайzZzа… Всього 17 дуетів. Можливо, це був перший суто дуетний альбом в новітній історії української музики. І його назва цілком відповідає процесу створення.

На щастя, я живу не так розумом, як відчуттям. Є в мене непоборна потреба реалізовувати творчі ідеї. І дуже часто ці ідеї виникають в процесі спілкування чи співпраці з іншими людьми. Так було і з «дуетним» проектом «Гуляйгород» (2005). Я довго шукав формулу, яка дозволила би поєднати нашу музику і українську народну. Якраз тоді Олег Скрипка запросив нас виступити на фестивалі «Країна Мрій» – а в нас не було ні програми, ні навіть жодної пісні у фольковому ключі. Але була ідея! Тарас Грималюк з «Арт-Велесу» порекомендував нам гурт «Гуляйгород» – і формула запрацювала.

Коли творчі люди ловлять одну хвилю, то вони так надихають одне одного, що спільна робота іноді робиться дуже-дуже стрімко — за лічені години чи дні

Зараз ми готуємо третю дуетну платівку. Вона називатиметься «АнТАРТАКтида. Частина Перша». З неї ми вже оприлюднили пісню «Знаєш Мій День» з Арсеном Мірзояном. У цієї пісні цікава історія. На першому альбомі Арсена була композиція «Курам На Сміх», яка мені дуже подобалась. Ми взяли фрагмент, дописали текст, зробили разом із Артуром Данієляном інше аранжування – і з’явилася зовсім нова тема.

Дуетні ідеї інколи народжуються дуже швидко. Тому що коли творчі люди знаходять спільну мову, коли вони ловлять одну хвилю, то вони так надихають одне одного, і так підштовхують, що спільна робота іноді робиться дуже-дуже стрімко. За якісь лічені години чи дні може народитися повноцінний дует і бути реалізованим.

Як це сталося із піснею з Аллою Мартинюк, яка буде в нашому новому альбомі. Вона народилася безпосередньо в процесі ФБ-спілкування – коментування одного з постів. І звичайно, коли пісня народжується в спілкуванні з однією людиною, не гарно було би робити цей дует з кимось іншим. Тому цілком логічно, що я запропонував Аллі заспівати пісню разом зі мною.

Коли одну й ту саму пісню з групою «Тартак» виконують різні люди, ці пісні набувають іншого колориту, якогось неповторного звучання

Окрім названих, на альбомі будуть треки з Олегом Собчуком («СКАЙ»), Віталієм Кириченко з «Нумер 482», гуртом Epolets, Тонею Матвієнко. Ми плануємо всі їх представити наживо на нашому великому сольному концерті 2 грудня в Києві.

Ще одна складність з дуетами – це концерти, тому що не завжди вдається зібрати тих, з ким співав на альбомі. Скажімо, цього разу не зможе бути присутнім Арсен Мірзоян – замість нього пообіцяв заспівати Дмитро Бабак (переможець «Х-Фактор 5»). Концертну заміну співачці Індірі ми щойно знайшли — Наталія Папазоглу підтримає нас.

Я не бачу нічого поганого в таких замінах. Навпаки, мені здається, що коли одну й ту саму пісню з групою «Тартак» виконують різні люди, ці пісні набувають іншого колориту, якогось неповторного звучання. Взяти ту ж «Не кажучи нікому». Початково ми її записали з Андрієм Підлужним. Крім Андрія, ми її виконували із Колосом («Фіолет»), з Арсеном Мірзояном, пару разів – із Сашком Коломійцем (Arlett). І щоразу ця пісня звучала по-іншому.

Цього року «Тартак» – так сталося – на одному з концертів виступав з трьома вокалістами. Спочатку на фестивалі «Бандерштат» до нас в якості вокаліста приєднався М’яч Дредбол. Вийшло непогано й ми вирішили повторити це й на Захід-Фесті. А там вже Дмитро Ігнатов з гурту «Роллікс» сказав, що хоче заспівати з нами не одну пісню – «Мікрофонна Перевірка» – а всі пісні. І я чув стільки схвальних відгуків стосовно цього виступу, що можна говорити про те, що це був хороший експеримент, адже люди отримали задоволення. Чесно кажучи, в мене навіть десь в голові промайнула думка  а чи не замутити на трьох якийсь там окремий проект?.. Але, ні-ні, це тільки думка і вона вже промайнула….

Так що дуже по-різному все відбувається. Якісь дуети народжуються спонтанно, якісь виношуються роками. А якісь просто не складаються – хоча усі передумови є. Скажімо, ми дуже хотіли записати щось із репером Ярмаком – і це було обопільне бажання. Але йому не дуже сподобалась демка, яку я надіслав. Я сприйняв його позицію, ми відмовились від цієї ідеї. Тоді я запропонував фічеринг своєму приятелю Кулі з «Тулим».  В нього класна читка, мені подобається його манера, подобаються тексти. Але і йому не дуже зайшло.

Врешті-решт ми знайшли інше рішення для цієї композиції – має вийти гарно. Шо ж подієш, якщо не складається? Немає чіткої «дуетної» формули – як немає формули самої творчості.

Але головна інтрига полягає в тому, що я багато розповів про дуетний альбом «АнТАРТАКтида. Частина Перша», а в цю суботу, 2-го грудня, виходить наш сольний альбом «АнТАРТАКтида. Частина Друга». Як у нас все заплутано… Але пограємо пісні з обох альбомів 😉

Автор головного фото — Віктор Голіков

Сольний концерт «Тартака» з програмою платівки «АнТАРТАКтида» відбудеться 2 грудня в столичному Sentrum