Концертні майданчики країни. Львів

Львівський промоутер Ляна Мицько розповіла Karabas Live, де в її місті лунає музика

Я довго відтягувала факт написання статті про місця для концертів у Львові, бо таки сподівалася, шо шось зміниться. Но нєт! Коли вчора подзвонила своїм улюбленим прокатчикам звуку і сказала, шо концерт скрімо ми будемо робити в закинутому скейтпарку — вони навіть не супротивлялись. Якшо до того були бари, кафешки, стриптиз-клуб і комуна — то нічого дивного в стінах знищеного скейтпарку фактично на території парку вже нема.

На жаль, вагому частину статті я присвячу апокаліпсису концертної культури у Львові, яка тягнеться паралельно з її розвитком. Я свідомо не хочу говорити про заклади, в яких грають кавер-гурти. Вважаю, що розвиток такого ремесла — це ракова пухлина на музичній картині Львова. А сумувати тут ми будемо через місця для концертів, ОК. Тож…

Чумова історія

Напевно, карма закривання концертних майданчиків є присутньою чи не в кожному місті України. Але для Львова, який в якихось газетах досі називається “культурною столицею”, це виглядає навіть прокляттям. Першою від нас пішла «Лялька».

«Лялька» — це культовий заклад, який відкрила «Дзиґа» у підвалі лялькогового театру. Він з десяток років був меккою андеграунду міста у всіх його проявах. Згодом через конфлікт з керівництвом театру і фінансові проблеми «Ляльку» закрили. Відвідувачі самовільно влаштували у сквері біля клубу масову акцію протесту з концертами, чергуванням в наметах і всіма супутніми штуками. «Лялька» знову відкрилася, перетворилася на джазовий клуб — а згодом, здається в 2008 році, мутувала у караоке під покровом кримінального авторитета.

Тоді настала чорна полоса для концертних майданчиків андеграундної музики. Плюс помаленько пішли до забуття і концерти у великих, але досить сумнівних приміщеннях. Серед них «Романтик», приміщення для танців у парку культри — там відбувалася «Руйнація». Але її станом на тоді кришував криміналітет, шо не давало гарантій цьому залу. Схожа історія з кримінальним Львовом затесалася в кінотеатр «Київ» на проспекті Шевченка, його під страхом вирубити світло під час івенту тримали бандюки нижчого рангу, які тяжко пили в своїй каптьорці і періодично просили доплатити чи могли зупинити концерт, бо їм не подобалося. Зараз до розборок за приміщення затесалися ще й, здається, депутати. Ні до чого доброго це не призвело. Ще якісь фестивалі робили в театрі ПРИКВО, але, на щастя, він перетворився на нормальний театр.

Десь в той час концерти почала робити і я. Зрозуміла, шо групи взагалі не виступають через відсутність майданчиків і вирішила спробувати себе яко організатор. На другому курсі, а це 2009 рік, для свого першого в житті концерту використала трамвайне депо, закинутий ангар у центрі міста, на перетині Сахарова і тодішної Гвардійської. Тоді страшенно влетіли з колегою на гроші, звичайно, але того ровера не кинулася, самій було цікаво, шо ж буде далі.

А далі закрили клуб «Далі» на районі Левандівка. Клуб славився супутнім накриванням фактично всіх концертів там гопніками зі всієї округи. Мала честь зробити в цьому приміщенні, схожому чимось на афігєнний краківський клуб «Квадрат» чи навіть трохи на київське «Бінго», один з останніх його концертів — тоді привозили Дельфіна. Зараз «Далі» перетворилося на склад.

Після метань по різних точках, типу актового залу Дитячого центру культури і творчості біля вокзалу (Старушка, її теж прикрили за наводкою до міліції), комунах (цей особняк на Кубанській був мегаатмосферним), кафешках і репетиційках ентузіазм робити концерти помітно почав йти на дніщє. У всіх.

Паралельно з цими історіями існували клуби для дискотек і виставкові зали, в які на правах оренди і поглядів офігівших від “такої музики” персоналу і дирекції деколи потрапляли концерти світової музики. Але там ця тема є радше приємним винятком, ніж тенденцією. Серед них колишній «Муленіум» (тепер «Малєвіч», із мережі власників стриптиз-клубів «Рафінад» та Білий кролик), Picasso (колишній кінотеатр «Зірка», в якому ше на передтині 90-их і 2000-их періодично вбивали людей під входом), Палац спорту «Україна» (в народі — Спартак, місце з жахливою акустикою), велотрек СКА та інші актові зали і клуби культури, які вриваються на афіші концертів час-від-часу і до сьогодні.

Окремою історією є діяльність комуни на вулиці Кубанській: це був рік чи два, коли коли авангардна, акустична, панкова музика лунали у вітальні крутого особняка біля каміну. Згодом людей, які орендували місце, поставили перед фактом, шо будинок продали — і ера закінчилася.

От така коротка історія закривання місць для концертів у Львові.

В огляді актуальних і найбільш близьких до нас закладів я не хочу називати капітанів очевидності — типу Філармонії чи Оперного театру. І перше місце, з якого почну, теж закрите від початку року, проте досі є живим слідом на серцях відвідувачів концертів.

UNDERGROUND 

Історія. Місце в підвалі Палацу миcтецтв (в народі — Палац пізд**ц), пропорацювало 2 чи 3 роки загалом. Від весни цього року перебуває закритим через тотальний підйом ціни на оренду. Вміщує 250 людей.

Атмосфера. Саме тут за півтори роки я змогла провести концерти для груп зі всієї країни та з різних кутків світу. В золоті тижні проводила тут і по 4 концерти різних жанрів та успішності, через це Андер багато хто називав ренесансом «Ляльки». Наразі місце закладу досі ніхто не орендував тому залишається вірити у випадок, що там не відкриють ще одну кальянну і історична справедливість відновиться.

Асортимент. Arms And Sleepers, Stoned Jesus, Shortparis та інші

ДЗИҐА 

Історія. Львів яко джазове місто через цю всю кількість тематичних фестивалів має досі такий-собі іконостас для виступів у маленьких приміщеннях — це культова «Дзига». Між іншим, саме «Дзига» стала осередком культури кінця 80-их-початку 90-их, адже її актив проводив фестивалі авангарду, революції на граніті і будував той культурний Львові, навколо якого тепер збудувалося все те, що ви знаєте про це місто. Включно з ідейним та естетичним спрямуванням генделів (кафе). Може прийняти до 150 людей.

Атмосфера. «Дзиґа» — заклад, де нині відбуваються концерти з періодичною успішністю, знаходиться над однойменною галереєю та називається «Квартира 35». Ще кілька років тому тут діяли джазову, блюзові зустрічі та вже легендарний етно-клуб набутків, з якого походять всі ці первинно львівські групи, про які ви, напевно, знаєте — Гич Оркестр, Йорий Клоц, Lemko Blugrass Band та інші.

Асортимент. Різноманітний джаз та Василь Васильців.

FESTrepublic.club 

Історія. Клуб на території FESTrepublic стала променем світла для концертів, які збирають кількасот людей. Місце знаходиться між районом Підзамче на парком Знесіння, поруч з Лікеро-горілчаним заводом. Знаходиться за 20 хвилин прогулянки від Порохової вежі, на вечірки та концерти також запускають безкоштовні автобуси. Приймає до 1000 відвідувачів.

Атмосфера. Клуб наразі дивує стилістичним різноманіттям, його фактичним відкриттям стала вечірка за участі Фредеріка Бегбедера яко диск-жокея під час Форуму видавців у 2016 році. Особливістю його є антураж, зроблений із залишків скла та заводу. Також — тераса у вигляді вертолітного майданчика, з якої видно навколишній парк Знесіння та Високий Замок.

Асортимент. З квітня цього року FESTrepublic презентували також територію на вулиці поруч із клубом — тут провели перший фестиваль Craft Beer & Vinyl Music Festival. Окрім цього фестивалю тут виступали O. Torvald, Димна Суміш, LATEXFAUNA та інші.

Актовий Зал Фредра

Історія. Антуражний андеграундний заклад, зроблений силами ентузіастів у закинутому актовому залі фабрики паперу поруч з центром Львова. Попереднє Фредра знаходилося на однойменній вулиці — в квартирі поруч з театром «І люди, і ляльки». Зараз, після перерви в роботі та переїзду, місце фактично не втратило своєї атмосфери. Вміщує близько 150 відвідувачів.

Атмосфера. Берлінський квартирник у кращому сенсі цього словосполучення.

Асортимент. Зазвичай тут відбуваються вечірки електронної музики. Це саме те місце нової культури, осередків якої в місті мало б бути більше, ніж один.

GANOK  

Історія. Двір вже фактично непрацюючого заводу РЕМА на Підзамчі, за 20 хвилин ходьби від оперного театру. Відкрився минулого року. Якщо FESTrepublic виник через інвестиції бізнесу, то Zavoд Republic, а так називає себе спільнота людей, які працюють тут, з’явився як об’єднання багатьох майстерень та осередків. За раз може прийняти 1000 людей.

Атмосфера. Люди, які переробляють пластик, роблять концептуальні дизайни, ріжуть лазером фанеру, малюють, роблять театри та майструють 3D-прінтери, спільно орендують великий простір заводу ремонту електро-медичного обладнання. Логічно, що такій кількості творчих людей, які зайняли чотири поверхи двох корпусів старої індустріальної забудови, необхідне місце для відпочинку. Так і виник GANOK з вечірками до ранку і концертами в дуже крутому антуражі.

Асортимент. Різноманітні вечірки з діджеями зо всієї України. Також тут виступали Love ‘n’ Joy, The Cancel, Vnuk, Lost Animals та багато інших.

Львівська Копальня Кави

Історія. Кав’ярня-книгарня, створена за легендою над кавовою шахтою просто на площі Ринок. Відкрита в 2011 році. Максимум, який може прийняти «Копальня» — 150 людей.

Атмосфера. Періодично навколо етно та джаз можна зустріти в зашкленому дворику Копальні Кави. Тут домінують таки кавер-гурти, але мій досвід роблення тут джазових концертів по атмосфері є дуже позитивним.

Асортимент. Blooms Corda, Один в Каное та різноманітні джаз-кавер-гурти.

10 корпус 

Історія. Нове експериментальне індустріальне приміщення на території вже згаданого FESTrepublic. Розраховано на 2000 людей.

Атмосфера. Є шанс перетворити другий поверх колишнього цеху створення пляшок на реально круте місце для різного виду подій. У майбутньому тут буде пивоварня, її вже будують під залом.

Асортимент. Тут вже відбулось три нічні події електронної музики (одну з них завершила поліція), конференція. Готується концерт Леся Подервянського та Жадана, вінілова вечірка на ще один фестиваль Craft Beer & Vinyl Music Festival наприкінці вересня.

Picasso 

Історія. Все ще працює для концертів заклад із настроєм 90-их. 20 хвилин пішки від центру, пам’ятник Паблу Пікассо на вході.

Атмосфера. Всередині Picasso — вечірка для студентів довколишніх гуртожитків.

Асортимент. Концерти або DZIDZIO, або «Ляпісів», або місцевої естради. Просто ще одне місце для концертів.

Чого все зле?

Поруч із класичної проблемою сусідів, мєнтів, неадекватних орендодавців та невиликим гешефтом від концерної діяльності у Львові виникає ще одна проблема — велика популярність на фінансування церкви.

І зараз, без особливого бажання бізнесу допомагати концертній культурі міста, організаторам у Львові доводиться робити події в трамвайному депо, стриптиз-барах, перебиватися кав’ярнями та актовими залами радянських культурних центрів. Одним словом — Львів в очікуванні чуда хороших концертних майданчиків… а може ви хотіли б відкрити у нас клуб?

Фото — офіційні сторінки «Ganok», «FESTRepublic.club», «Picasso» у Facebook, Рома Кайман, власний архів автора та lviv.afisha-city.com.ua