«Ліс через міст». Як 5 Vymir пишуть на дачі новий альбом

Редактор Karabas Live Філ Пухарєв – про радість гурту 5 Vymir від team working за Києвом

Наметене з учора сніжне полотно вкривається слідами. Від двоповерхового дерев’яного будинку нам на зустріч іде Семен Терещенко – господар дачі та барабанник 5 Vymir. «Чуваки, тут вночі ходила білка!» – вигукує вокаліст і гітарист Костя Почтар, показуючи на невеликі відмітини на білій землі. Тут, у Миколаївці, за 50 кілометрів від Києва, музиканти працюють над другим альбомом.

Фото тут і далі Олексія Тищенка

Семен Терещенко (барабани): У нас давно з’явилася ідея писатися разом за містом. Почали шукати будинок. Потім я подумав: чому б не зробити це на дачі у моїх батьків?! Все нормально, батьки попереджені! (усміхається) Незвично, що я встаю з пацанами і з ними ж лягаю спати. Їмо, п’ємо горілку та ходимо в баню ми теж разом.

Вадим Лазарєв (вокал, клавішні): Щодня домовляємося прокидатися о 9-й, і всі синхронно просипаємо!

Костянтин Почтар (вокал, гітара): Чувак, у тебе такий будильник – просто п***да!

Семен: Перший, хто прокинувся, починає грати. Так він будить інших.

У вітальні розставлені колонки, гітари та барабани, біля дивану – стійка із двоярусним синтезатором. Іграшкова морська зірка на ім’я Патрік із «Губки Боба» «притримує» дроти. Обладнання музиканти збирали зі світу по крихті: винаймали у знайомих, везли з міста двома автівками. Під час роботи над дебютником «Містолінія», до якого увійшли композиції переважно попередніх років, такої мороки не було. 5 Vymir повністю записали його на столичній студії LipkyZvukozapys.

Хлопці беруться за інструменти і заряджають нові речі, які ще не чув ніхто з чужих. Перша – доволі звичний для 5 Vymir гітарний бойовик у дусі «Містолінії». Друга розпочинається клавішним соло, на яке поступово накочується нова британська хвиля, збурена «Franz Ferdinand» і їм подібними. Третій трек із вокалом Вадіка вирізняється більш помірним темпом і різкими ритмічними вивертами, яких вистачало у раніше презентованих піснях – «Вічність», «Холод у волоссі» та ін. Четвертий звалюється на нас призабутою «Вимірами» звуковою стіною та доводить до дрижаків химерними інтонаціями. Наступна пісня – без слів, бо Костя їх ще не написав.

«Увімкни “Дупу птаха”!» – пропонує хтось із музикантів, і ось ми вже слухаємо чернетки – інструментальні напрацювання, що з часом можуть стати повноцінними речами. Дивуюся, як вони виліплюють їх із цих по-хорошому незграбних кавалків шаленого нойзу, упоротого шугейзу та психоделічного прог-року. «King Crimson», «Emerson, Lake & Palmer» та «Звуки Му» виходять на колективний перекур. Костя, Вадік, Рома та Семен – теж. На перепочинку вимальовують спреєм штучного снігу «хрестики-нулики» на шибках.

Вадік: Мені здається, альбом буде веселішим. Таким відірваним від землі.

Костя: Вітальним!

Роман Гаркавенко (бас-гітара): У ньому буде грув. Але не фанковий.

Семен: Нарешті під наші пісні я зможу танцювати!

Перерва поступово переходить в обід. Поки Костя і Вадік пораються на кухні, Рома та Семен міняються інструментами. Барабанник посмикує бас-гітару, басист задає ритм на ударних. Нині 5 Vymir працюють без менджмента і постійної «групи підтримки» за плечима. Лише самообслуговування та взаємодопомога.

Рома: У нас же не 200-300 концертів на рік! Ми чітко розподілили обов’язки. Я відповідаю за мейл, пацани – за Фейсбук і Контакт.

Костя: Це настільки просто і офігенно! Ми перестали навмисно привертати до себе увагу. Парадокс, але її побільшало.

Ті, хто бачив обкладинку альбому «Містолінія» у сірих тонах, запам’ятали на ній недобудований міст. Це були пісні про актуальне осмислення великого українського міста. Осмислення тими, хто виріс там і любить його щирою любов’ю із усіма заторами, вежами зі скла та неоновими спалахами. У нових піснях 5 Vymir через цей міст і справді проходить ліс. На творчому горизонті гурту вимальовуються скелі життєвих перепон, а шлях до них встилають пастки минулого, закладені гілками дерев. Невже hipsters go wild? Ці четверо погоджуються, що урбаністики в другому альбомі буде менше, але при цьому слова «місто» – чи не стільки ж, як у першому. Однак, експериментують. Вириваються зі звичних рамок, виїжджають за Київ. А повернутися поки не можуть – стежки засипало листопадовим снігом. Тут, – майже без зв’язку та зі слабеньким інтернетом, – гурт залишиться до кінця тижня. Реліз другого студійника 5 Vymir планують на квітень.

Фото: Олексій Тищенко