КАРНА: «В нічних Карпатах невіруючих нема»

Музиканти гуцул-метал гурту КАРНА розповіли Karabas Live про містику і магію в своїй творчості

Івано-франківський гурт КАРНА можна назвати ветеранами української метал-сцени. Ще наприкінці 90-х вони почали експериментувати з карпатським фольклором, і за 20 років ця пристрасть вилилася в новий стиль, рясно забарвлений автентикою – гуцул-метал. Наприкінці 2017-го КАРНА видала нову потужну платівку саме з такою назвою і провела всеукраїнський тур на її підтримку. Ми скористалися нагодою, щоб розпитати музикантів про витоки їхньої творчості, про сам альбом і містику в його піснях.

Альбом «Гуцул-метал» видається мені дуже продуманою роботою. Я вважаю його вашим opus magnum на сьогодні. Коли ви починали роботу, ви розуміли, якою має бути платівка? Чи усвідомлення прийшло в процесі?

Олексій Шманьов (вокал): Ми остаточно визначили для себе стиль альбому, коли записали пісню «Паті на Прикарпатті». Нею ми поставили для себе жирну крапку в плані того, яким має бути альбом. Після того вже рухалися у вибраному напрямку без зупинки. Альбом був написаний на одній хвилі.

Влад Ярун (гітара): У нас було багато різних пісень, але ми їх спеціально не записували, тому що вони відходили від тої концепції, яку ми намалювали. Для себе ми охрестили цей альбом «паровозом». Тому не могли його розбавляти якимись баладами чи іншим. Це перший раз, коли ми спочатку концепцію побачили, і вже відходили від неї.

Олексій: Того там немає медляків. Зокрема «Маленької».

Влад: У нас був вибір – чи запхати туди купу синглів, що виходили перед тим і збільшити до 12-13 треків. Чи лишити все як є – але на одній хвилі. Ми вибрали другий варіант.

Міфологія гуцулів – мабуть, найцікавіша серед слов’ян. Як ви прийшли до неї? Від дідусів, бабусь чи в свідомому віці?

Влад: Мій тато гітарист. Він ще в 70-х лабав музику в гуцульському ладі. Якісь етнічні мелодії завжди у нього були присутні. І коли «Карна» ще на самому початку в 90-х грала важкий метал, у нас і тоді все перепліталось з гуцульськими мотивами. Група зібралася в Івано-Франківську. Тепер залишилось двоє музикантів з Прикарпаття і прийшли двоє киян. Вони підхопили цей дух, і ми несемо його всі разом. Ми взагалі говоримо, що несемо етнічну музику, яка належить народу.

Павло Корсун (бас-гітара): Ми цим живимось.

А де ви шукали музикантів-народників, які записались на вашому альбомі? Там же є і сопілки, і трембіти.

Олексій: Взагалі, там багато всіляких інструментів. Але ми не хотіли зв’язуватись з купою народників, щоб мати можливість балансувати між сучасним і етнічним звучанням. Якщо би ми набрали багато народників, ваги би змістилися в сторону стандартного звучання. А ми хотіли більш модного, сучасного. Тож ми використовували семпли і залучали сессійних музикантів. Але знову ж таки – це музиканти сучасні. Дуже багато нам Максим Березнюк допоміг – він продвинутий хлопець, грає на різних духових інструментах. В нього ясна голова і він завжди знає, що нам треба.

Також записувались з Анатолієм Тоненьким – він грав на трембіті. Коли ми запрошували сесійних музикантів, у нас було чітке бачення того, що нам потрібно.

Якщо ми малюємо черепи, це не значить, що ми самі якусь злу енергію несемо. Це просто данина рок-культурі світу

Павло: Всі інше ми самі зробили. Чесно кажучи, весь альбом в цілому — нестандартне рішення. Часто кого з музикантів не спитай, вони говорять «ми експериментували на студії». Це неправда, бо найчастіше вони йдуть якимось канонами, які вже відшліфовані. А бувають речі, які сам винаходиш. Ми знайшли для себе пару технологій на студії і користувались ними. Там навіть важко сказати що хто грав. Які технології? Ну хіба ж ми будемо свої секрети розповідати? (сміється)

Самі Карпати – містичне місце, яке надихає творчих людей. Вам доводилось бувати в якихось високих селах, брати участь в якихось обрядах тощо?

Влад: Таке питання може образливо прозвучати! Жити в Івано-Франківську і не бувати в Карпатах? Ми ще починаючи з 90-х побували на багатьох вершинах – не тільки на Говерлі, а на більш серйозних – на Сивулі, на Петросі тощо. У нас тут є туристи зі стажем, тож ми шаримо! І якщо ви бачили наш кліп «Маленька», то все відразу стає зрозуміло – бували чи не бували. Ми пройшли всі важкі випробування!

Що то за образ «7 трембіт» у вашій пісні?

Влад: Нам вже пора вигадати якусь легенду, часто питають! Насправді, там дуже просто. Це зі студійної технології. Коли ми записували пісню «Ватра», там були семпли трембіти – 7 треків. І я їх назвав «7 трембіт». І потім подивився і говорю: «Чуваки, нам треба назвати так пісню. Це ж круто звучить!»

Олексій: Цікаво, що в пісні «7 трембіт» якраз трембіт і немає!

А от в пісні «Вітролом» — «друзі за столом, розмальовані дідьком, поціловані Перуном» — про що це?

Олексій: Розмальовані дідьком – це татуйовані люди. Справжні рокери.

Влад: Так, це люди, які приїжджають на фестивалі. Ви можете їх побачити – вони по пояс татуйовані, такі круті хлопці.

Олексій: Поціловані Перуном – це богом обрані. Саме ті справжні люди.

Ви використовуєте карпатську міфологію в піснях. А чи траплялись якісь містичні речі, поки ви записували альбом?

Влад: Найголовніша містична річ, яка відбулася – це те, що ми записали цей альбом так швидко. Без всяких приколів! Зазвичай про містичне говорять, коли накриваються якісь файли чи горить вінчестер. А тут містично так склалося, що він вийшов дуже швидко і містично захопив душі багатьох людей.

Олексій: Реально – у нас пісня по півроку робиться одна, а тут цілий альбом ми записали за півроку!

А взагалі у вашому житті є місце для містики?

Олексій: Коли ти віриш у це, то з тобою одразу щось таке починає відбуватися. З одного боку, це дуже цікаво, а з іншого – стрьомно. Ти починаєш вірити, що тебе «наврочили» — і в тебе починають відбуватися якісь погані речі. Мені не хотілося би в це вірити, щоб мене не можна було наврочити (сміється).

Влад: Багато прикладів, коли люди, які не вірили у забобони, писали відомі класичні твори — наприклад, Микола Гоголь. Це були розумні люди, які розбиралися в багатьох питаннях, в тому числі і в міфології. Але це не значить, що вони були того фанати. А ми в своїх піснях використовуємо те, що напрацював наш народ. Те, що він зберіг. І в Карпатах цього багато. Ви просто побуваєте вночі в Карпатах і зрозумієте, що невіруючих немає.

Олексій: Насправді, це реально дуже страшно, коли люди починають вірити у якісь містичні моменти і починають цього насправді боятись, хворіти і таке інше. Ми не віримо в забобони. Ми віримо в позитивну енергетику – в оце ми віримо точно.

Головна історія нашого життя зараз малюється в інтернеті. Ми не впевнені, що станемо популярніші, якщо пісні гурту КАРНА будуть звучати на ринку «Троєщина»

Щодо енергетики. Чула, що ви недолюблюєте пісню «Хмара» саме через її «негативну» енергетику.

Влад: Те, що ми несемо зараз – це світла енергія. Які би ми образи не використовували. Насправді, в цьому є легкий елемент гумору. Якщо ми малюємо черепи, це не значить, що ми самі якусь злу енергію несемо. Це просто данина рок-культурі світу.

Ми не віримо – принаймні, я не вірю – в християнського господа бога і не вірю в християнського сатану. Ми віримо в сили природи, в силу добра і так далі. В більш глибокі поняття, ніж образи, які нам намалювали пізніше.

Що стосується пісні «Хмара», на ті часи такий посил у нас був. Деколи хочеться щось старе залишити позаду. Але ми не будемо ставити тут крапку. Захочемо – будемо ще її грати, захочемо – ні. Ми зараз намагаємось максимально оновити програму. А зі старого залишити тільки найвдаліші моменти.

Карпатські музиканти здавна зналися на магії. Як сучасні музиканти, які фішки ви використовуєте, щоб заохотити публіку, повести її за собою?

Влад: Музика – це і є магія! Найреальніша з тих, які існують. Якщо людина вміє користуватись музичним інструментом – це вже є магія.

Олексій: А коли такі люди ще й поєднуються в одному колективі… Найцікавіше, що одну й ту саму пісню – одне й те ж саме – можна записати кілька разів, і ці записи будуть кардинально відрізнятися. Це важко пояснити. Все залежить від настрою на даний момент.

Влад: Це і є потенційна енергія пісні. Що ти даєш, те й отримуєш назворот. І тут справа не в містиці. Знову ж таки – чисто прагматичний підхід: існує енергія Всесвіту. Що ти даєш Всесвіту, те тобі й повертається. Для мене справжня магія – це звук. Можна поставити сто тисяч людей на стадіоні – і вони відразу відчують енергію звуку й енергію музикантів. Це як дві людини сидять між собою і якщо вони одне одному подобаються, між ними виникає якійсь таємний зв’язок, який ніхто не може розписати формулами в книжках.

Ми хочемо показати світу, що в нас немає нічого азіатського. У нас в основі кельтика, що ріднить українців з іншими європейськими народами. Це та основа, яку ви можете почути від Шотландії до України

Так і в музиці є задум, який несе людям якісь емоції – і цим змушує якісь свої емоції створювати. Ми свою улюблену музику пронесли через все своє життя, енергія інших музикантів зачепила і подарувала можливість зробити щось своє. Мабуть, у кожного музиканта є твори, які його надихнули, – і вони фактично опрацювали цю енергію і знову її віддали. Тому що – як відомо з фізики, – енергія завжди існує і нікуди не зникає, просто переходить з одної форми в іншу. В музиці так само виходить. І не тільки в музиці: це можна побачити в кіно, в літературі, в живопису. Насправді, колись хтось це створив – а всі решта один одному передають.

Павло: Знати би ще тільки хто.

Що то за традиція на концертах «Карни» – запускати гітариста в аркан? Метал-аркан – що то взагалі таке?

Влад: Все найкраще створюється само собою. Ніхто не сідав і не придумував – от давайте зробимо коло. Люди самі взялися за плечі, а я вийшов у народ і все так красиво вийшло, так всім сподобалось, що ми зрозуміли – це воно. Назву ми додумали вже потім.

Павло: А що тут додумувати? Це є аркан – старовинний карпатський чоловічий танець. А потім ми зрозуміли, що якщо літери слова «Аркан» переставити, то виходить «Карна». І ми усвідомили – це знак.

А коли й де це сталося вперше?

Влад: На одному з концертів туру 2015-го року. Точніше вже не згадаємо.

Один альбом на сім років – це вже традиція КАРНА чи «так сталося»?

Олексій: Це так само, як «7 трембіт» (сміється). От ви нам і підказали міф щодо «7 трембіт» — це сім років між альбомами!

Наскільки важко зараз грати важку музику в Україні? Наскільки все змінилося з тих часів, як ви починали свою кар’єру?

Павло: Ми вже не відчуваємо, наскільки важко, тому що це стало частиною життя – як почистити зуби. Ми знаємо, що з такою музикою ніколи не буде легко в будь-якій країні світу. А в Україні тим більше. Але порівнюючи з тими часами, коли ми починали, стало набагато краще. Навіть елементарно купити музичний інструмент, будь-яке обладнання. Також стало багато фестивалів – є де виступати.

Олексій: Причому зараз останнім часом все більше з’являється локальних фестивалів, які з часом стають традиційними. Ми грали в маленьких містечках, де було видно, що люди вперше на таких фестивалях. Навіть не знали, як реагувати, але до кінця концерту вже починали пританцьовувати. Думаю, з роками тільки краще стане.

Ваші пісні частіше беруть на радіо зараз? Чи можна говорити, що «Party на Прикарпатті» і альбом «Гуцул-метал» стали нарешті проривом для КАРНА?

Влад: Ми ніколи не ставили ставку на радіо і на телебачення. Тому навіть не слідкуємо за цим. З самого початку ми робили таку музику, з якою не розраховували потрапити в український, перепрошую за дебільне слово, «формат». Головна історія нашого життя зараз малюється в інтернеті. Весь цивілізований світ зараз живе в інтернеті. Ми не впевнені, що станемо популярніші, якщо пісні гурту КАРНА будуть звучати на ринку «Троєщина».

Олексій: Щодо прориву, то особисто для мене проривом є те, що російської попси набагато менше стало в ефірі. І більше стало навколо якісної музики.

Влад: В останні роки в Україні з’явились люди, які показують в світі нашу українську справжню музику. Вони виросли поза форматами, їздять з концертами і популярні за кордоном. Я сподіваюсь, що завдяки таким виконавцям Україну перестануть сприймати як вічну бідосю. Хочеться, щоби світ побачив особливу культуру, яка складалася не одну тисячу років. І почав сприймати нас як частину Європи, а не Азії.

Я зараз кажу про гурти з етнічною складовою. Тому що якраз ця етнічна основа підкреслює, що в нас немає нічого азіатського. У нас в основі кельтика, що ріднить українців з іншими європейськими народами. Це та основа, яку ви можете почути від Шотландії до України. Ось в нашій пісні «7 трембіт» якраз співається «від Прута до Дунаю» – і йдеться тут не лише про територію України. Згадайте – адже Дунай починається в Німеччині!

Фото (окрім спеціально зазначених) надані прес-службою гурту

Найближчі концерти гурту КАРНА відбудуться 24 березня в Києві, 31 березня у Харкові, 1 квітня у Полтаві, 7 квітня у Дніпрі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стали известны обладатели главной рок-премии 2017 года в Украине