Історія Jerry Heil: як відеоблогерка з Василькова зачарувала ONUKA та The Maneken

Коли вчора ти співаєш вдома пісні "Океану Ельзи", а вже завтра тебе запрошують на зустріч одні з найкращих музикантів України

Років із десять тому в Jerry Heil могло нічого не вийти. Своїм успіхом ця дівчина із Василькова завдячує інтернету.

У 2012-му Яна Шемаєва почала знімати відео, у яких переспівувала хіти «Океану Ельзи», «Бумбокс», Adele, Джона Ледженда та інших виконавців. Згодом захоплення Яни переросло в повноцінний відеоблог із роликами про те, як обирати косметику, швидко прокидатися та боротися із стресом. На середину грудня канал Jerry Heil в YouTube налічує 35000 підписників.

Весь цей час дівчина із музичною освітою за плечима мріяла про повноцінну кар`єру співачки. Намагалася зібрати гурт, але він швидко розпався. Домовлялася із продюсерами, ті зникали безвісти. Щасливим випадком для Яни став таємничий алгоритм Facebook, який вивів її на сторінку VIDLIK – лейблу, створеного саундпродюсером Євгеном Філатовим (The Maneken) та музикантом Натою Жижченко (ONUKA). Кілька кліків комп`ютерною мишею, одна надіслана у паблік пісня, коротка переписка із Натою — і наприкінці цього жовтня на лейблі виходить міні-альбом Jerry Heil під назвою «Де мій дім».

Коли я надіслала на VIDLIK чернетки своїх пісень, Женя відповів, що це вже готові композиції і їх майже не треба змінювати

Це 4 пісні про пошук притулку, життєві втрати, зневіру та віднайдену надію, оформлені в стильне інді-поп звучання із саундпродюсерським почерком The Maneken. Насправді ж Філатов втручався у композиції Jerry Heil мінімально — всі аранжування Шемаєва написала сама.

Зустрічаємося із Jerry Heil у нашому офісі, дорогу до якого їй не допоміг знайти навіть GPS-навігатор таксиста. Дівчина виглядає так, ніби транслює усе своє життя в Instagram онлайн. Навіть у звичайному акваріумі та продуктових кіосках вона може розгледіти гарний фон для стильного луку. А поміж сміхом і жартами Яна час від часу наспівує мелодію, не схожу на жодну відому мені пісню.

«Ніхто не підчистить твої червоні очі краще, ніж ти сама»

Ти так багато розповідаєш про себе у своїх відеоблогах, що я навіть не знаю, про що запитати перш за все.

Це правда! (Сміється) Інтернет – це моє друге життя. Зараз вже, можливо, навіть перше. Коли друзі цікавляться моїми справами, я довго думаю, що їм відповісти, щоб не повторюватися.

Ти почала із каверів на хіти і досі продовжуєш їх робити. Чому ти вирішила заявити про себе на YouTube саме через музику?

Так, першими моїми відео були кавери. Але тоді я просто викладала їх на YouTube і ще не думала про те, що це може стати відеоблогом. А своїм серйозним відеоблогерським дебютом вважаю ролик про речі, які мене бісять.

Перші відео зроблені на дуже паршивому рівні. Я тоді навіть не готувалася до зйомки. Хоча, я і зараз не готуюся (сміється). Але тоді могла просто дивитися у вікно 20 хвилин і думати, що сказати.

Хто допомагає тобі зі зйомкою?

Спочатку все робила сама. Згодом мені почали писати, що в мене щось не так зі звуком. Один чувак навіть задонатив (перерахував – ред.) мені 2000 гривень, щоб я купила нормальний мікрофон. А потім ще один хлопець, якого звуть Богдан Конюхов, погодився допомагати мені зі звуком безкоштовно. Після цього глядачі писали, що на моєму каналі почалася нова ера.

А от монтаж я повністю беру на себе. Ніхто не підчистить твої червоні очі краще, ніж ти сама (сміється).

Як ти ставишся до хейтерів у коментарях?

На диво, в мене їх небагато. Найчастіше негативні відгуки з`являються чомусь російською – не в образу російськомовним. Буває і об`єктивна критика, до неї я завжди прислухаюся.

Ти також маєш профіль в Instagram. Які поради ти могла б дати людям, які хочуть зробити круті сторінки в соцмережах?

Я вважаю, що поради в таких випадках тільки шкодять. Бо замість того, щоб увімкнути фантазію, людина починає робити так, як сказав хтось. Особисто мені подобаються влоги від Dasha Tsenter, яка жила в Білорусі, а зараз переїхала в Нью-Йорк. Багато відеоблогерів нині копіюють її стиль.

Із українським YouTube щось не так?

Зараз із ним все вже не так погано, як було кілька років тому. Коли я починала, таких, як я в українському YouTube було небагато. А нині активність вітчизняних відеоблогерів росте.

«Через псевдонім всі думають, що мене звати Женя»

Повертаємося до музики. З чого вона для тебе почалася?

У три роки батьки затягнули мене в музичну школу. Пам`ятаю, як на прослуховуванні при вступі співала «Ветер с моря дул» Наталі. Мені здавалося, що це такий вид вітру – «ветер-сморядул», як південно-західний (сміється). Я так підняла настрій вчителям, що вони повели мене за руку по інших кабінетах і в кожному просили повторити.

До 15 років провчилася в музичній школі, потім вступила на відділ хорового диригування в інституті Глієра.

Як на тебе вплинула музична освіта?

Не буду говорити, що в навчальних музичних закладах все погано і що музична освіта не потрібна. Це каже людина, яка залишила консерваторію на 2 курсі (Сміється) Я люблю вчитися. Просто мені подобається робити це більш інтерактивно. Буває, почуєш у кафе класну мелодію, починаєш прокручувати її в своїй голові, і з цього вже народжується власна пісня. Це ж теж своєрідне навчання.

І академічну музику люблю. Мій улюблений композитор – Франсіс Пуленк. Бачили б ви моє обличчя, коли я чую, як він поєднує у творах оркестр із хором!

Ти переспівуєш пісні здебільшого улюблених виконавців?

Не сказала б, що маю улюбленців. Хоча, можу окремо виділити для себе Keane чи Coldplay. І Woodkid – у нього кожна пісня, як окрема поема.

З останнього українського сподобалася KAZKA та їхня пісня «Свята». Довго до неї прислуховувалася, і з часом вона мені таки зайшла.

Бачив, що у деяких відео ти ставиш фоном пісню львівського електронного проекту The Cancel.

Про The Cancel я вперше дізналася на якомусь із музичних сайтів, а потім мені їх порадила подруга зі Львова. Цю музику треба слухати на грамофоні, але й у моїх відосах вона звучить супер! Щоправда, дозволу на використання пісні я у хлопців не питала (усміхається). Але завжди вказую їх в описах під роликами.

Тебе ще не задовбали запитанням, чому Jerry Heil?

О, це моє улюблене запитання! (Сміється). Через псевдонім люди чомусь думають, що мене звати Женя. «Привіт, Женя!» — пише мені якийсь Сергій. І я йому відповідаю: «Привіт, Костя!» (Сміється)

Як я тільки не підписувалася в інтернеті: і Яся Шемаєва, і Яся Кокачупс (сама досі не розумію, що це означає). Нарешті, дійшла до нікнейму Jerry Mouse – типу, як в «Том і Джеррі». Але у 16 років вирішила, що я вже «доросла женщіна» і треба знову його міняти. Пішла на сайт із англійськими прізвищами і обрала перше, яке мені сподобалося. «Heil» перекладається з англійської якось на кшталт «сонячний». Згодом зрозуміла, що в німецькій мові це читається як «хайль», і ось це вже цікаво! (Сміється)

«Зі мною хотів працювати відомий продюсер, але потім кудись зник»

Із каверами зрозуміло. А як ти почала писати власні пісні?

У 13 років. Викладала їх «ВКонтакті» і підписувала «Яся Шемаєва» — особливо допитливі можуть знайти їх досі. Це були сльозливі тінейджерські балади російською: «Любили, верили, мечтали…» (наспівує, не стримуючи сміху). Я вже тоді вважала, що «попса» — це «такоє». Але й розуміла, що така музика добре зайде аудиторії.

Матеріал, який став основою для музики Jerry Heil, я почала напрацьовувати два роки тому. Першою написала пісню «Небо». Серед інших вона увійшла до мого міні-альбому «Де мій дім», виданого на лейблі VIDLIK.

Як ти наважилася звернутися до VIDLIK?

Минулого року радіостанція «Джем ФМ» запросила мене виступити на відкритті премії «Селекція». І після виступу мені кажуть: «Скоро літо, а напиши пісню! Будемо її крутити!» Таким чином і з`явився трек «Де мій дім».

Успіх на радіо підштовхнув мене до пошуку саундпродюсера. Надіслала пісню одному відомому, він відповів: «Круто, давай працювати!», але згодом кудись зник. Звернулася до іншого, ще більш відомого, а перед цим прочитала його інтерв`ю. В матеріалі було посилання на його сторінку у Facebook, а в кутку праворуч – дві рекомендовані сторінки: Masterskaya та VIDLIK. Я подумала, що це доля, і написала на обидві.

З Masterskaya мені досі не відповіли. А з VIDLIK відписала сама Ната Жижченко! Сказала, що дала послухати пісню Євгену (Євген Філатов – ред.), що їм дуже сподобалося і що вони хочуть мене продюсувати! Це при тому, що до цього моменту вони випускали на VIDLIK тільки музику ONUKA, The Maneken та The Elephants – тобто, тільки себе і «своїх» артистів.

А буквально за кілька днів до цього я ходила і думала: «Як класно було б попрацювати із The Maneken. Але де взяти на нього гроші?!» Виходить, це я собі намріяла! (Сміється)

Ви із Натою та Євгеном розвіртуалилися?

Ми одразу ж домовилися із ними про зустріч. Мене здивувало, наскільки вони відкриті і прості у спілкуванні. Женя взагалі виявився супер-веселою людиною.

Мені завжди простіше пишуться сумні композиції. Я можу співати про сумне, навіть коли відчуваю себе суперкласно

За що саме в твоїй творчості відповідає лейбл?

Коли я надіслала на VIDLIK чернетки своїх пісень, Женя відповів, що це – вже готові композиції і їх майже не треба змінювати. Тому лейбл лише допомагає із майстерингом та розкруткою Jerry Heil. Саундпродюсування залишається на мені. Тож зараз в мене сильно виросла планка вимог до себе у написанні музики.

«Я – інтроверт, хоч зі сторони цього не помітно»

Наскільки я розумію, у тебе вже чимало пісень. Чому до дебютного релізу увійшли лише чотири?

«Де мій дім», «Небо», «Надію» — три пісні із вже готових обрали Ната і Євген. А я була настільки окрилена спілкуванням із ними, що на емоціях швидко написала ще одну – «Постіль».

У «Постілі» ти співаєш про людей, яким можна і не можна довіряти. Ти часто розчаровуєшся у тих, хто поряд?

Та ні. Ідеї пісень приходять до мене спонтанно і найчастіше ніяк не пов`язані з моїм життям.

Мені завжди простіше пишуться сумні композиції. Ось «Небо» я написала в меланхолійному настрої. А взагалі можу співати про сумне, навіть коли відчуваю себе суперкласно.

В одному з відеоблогів ти розповідала, що творчість допомогла тобі переступити через власні страхи та комплекси.

Так і є. Вчора зізналася подрузі, що я інтроверт. Вона такого точно не очікувала! Можливо, зі сторони цього не помітно. Але іноді я буваю настільки виснажена спілкуванням, що приходжу додому і грубо відповідаю на запитання мами, сама того не бажаючи. А мама потім ображається.

Коли ти довго говориш на камеру, то вчишся як мінімум правильно ставити вимову. А ще в голові народжуються чимало тем та ідей, які потім можна обговорювати з друзями.

«Для успіху на «Євробаченні» треба мати історію, голос і харизму»

Ти проходила кастинг на «Голос країни» та «Х-Фактор», але тебе не взяли. Як думаєш, чому?

Думаю, у них склалося враження, що в мене й без цих шоу все добре. Під час інтерв`ю я розповіла, що займаюся музикою і маю свій відеоблог. Не плакала і не скаржилася на те, що народилася в сараї (сміється).

Не хочеш спробувати себе у нацвідборі на «Євробачення»?

Якраз днями кілька людей радили мені сходити на нацвідбір. Я думаю про це давно, але не вважаю себе достатньо сильною артисткою, аби представляти Україну на конкурсі. Для успіху на «Євробаченні» потрібно мати одночасно красиву історію, сильний голос і яскраву харизму – Джамала це довела. З іншого боку, іти на нацвідбір є сенс для того, щоб показати свою музику людям. Тому в 2019-му варто спробувати.

Які ж тоді плани у Jerry Heil на наступний рік?

Продовжу співпрацювати із VIDLIK. Хочу зняти кліп – думаю, що на пісню «Надію».

Поступово працюю над повноцінним альбомом. Пісень назбиралося багато, намагаюся довести кожну до ідеалу і по одній надсилаю на лейбл. Не знаю, коли саме вийде цей реліз, але я покладаю на нього великі надії. Всі треки дуже різні.

Також шукаю двох музикантів для живих виступів – барабанника та електронника, який буде стояти за пультом. Коли знайду, можна буде думати про серйозний концерт. Не хочу виходити на сцену під фонограмму – це вже вчорашній день.

Ми живемо в чудові часи, коли можна поєднувати декілька справ. Я не закину відеоблоги, навіть якщо стану відомою співачкою

Розкажи про свій сценічний досвід.

Суперсерйозних концертів у мене поки не було. Хіба на премії «Селекція», де я співала попурі з пісень номінантів. А до того – лише дитячі виступи в будинку культури Василькова (сміється). Вони тривали не більше п’яти хвилин, тому й хочеться нарешті повноцінної програми хоча б на годину.

Хвилюєшся перед виходом на сцену?

Зараз все хвилювання кудись поділося. Напевно, камера все забрала на себе.

«Іноді встигаю багато, іноді загрузаю в ліні»

На українській сцені чимало хороших інді-співачок. Чим серед них виділяється Jerry Heil?

(Пауза) Хм, не думала про це. Можливо, тим, що у моїй музиці намішано багато впливів – і класика, і електроніка. Спершу я хотіла, щоб мій музичний проект був саме поєднанням академізму із сучасністю.

Музика для тебе – це…

Спосіб життя, лайфстайл. Я співаю завжди і всюди, де б не була. Створюю фотоконтент для однієї компанії, і мої колеги вже не дивуються тому, що постійно щось намугикую собі під ніс.

Ти могла б відмовитися від відеоблогів заради музики?

Дуже не люблю такі запитання! Ми живемо в чудові часи, коли можна поєднувати декілька справ. Я не закину відеоблоги, навіть якщо стану відомою співачкою, просто тоді вони більше будуть присвячені сценічному життю.

Хоча, зараз мені не подобаються мої влоги. Витрачаю багато часу і зусиль на створення каверів, а потім стомлена наговорюю на камеру абищо. Навіть мої глядачі вже це помітили.

Останнє запитання: як тобі все вдається?

Не сказала б, що завжди і все. Іноді мені подобається навмисне заганяти себе в рамки, вибудовувати режим дня. Якийсь час живу так і думаю: «Боже, як класно!» А потім в один прекрасний день не чую будильника, прокидаюся в обід, і до вечора мені вже нічого не хочеться.

Моє життя йде хвилями. Іноді встигаю зробити 100500 справ за день, іноді загрузаю в ліні. Завжди чимось у собі не задоволена.

Фото: Олена Котик