Христина Соловій — про київське небо, зміни, нові пісні та натхнення від Вакарчука

Редактор Karabas Live Філ Пухарєв послухав нові пісні співачки і побачив, як Попелюшка перетворюється на Снігову королеву

«Ви куди?» — запитує у мене вахтерка на вході до Будинку звукозапису «Українського радіо». «До Соловій», — відповідаю. На обличчі бабусі з`являється добра усмішка, запитань до мене більше немає. В одній із тутешніх студій 25-річна співачка працює над своїм другим альбомом.

Альбом складатиметься переважно з авторських композицій. «Власні пісні я почала писати під враженням від народних. Коли я співала в хорі, то справді чула голоси предків, як би дивно це не звучало, — зізнається Христина Соловій. – У першому альбомі намагалася передати це відчуття. Другий для мене – це табула раса. У ньому починаю все з чистого аркуша».




«Для пісні мені достатньо однієї фрази чи рими»

На дерев`яних дверях радянських часів – табличка з написом «Відділ літературних записів», одразу під нею – пофарбовані під золото три вісімки. На порозі до студії Boutique 888 згадую, що Христина Соловій вчилася на філолога у Львівському національному університеті.

«Для того, щоб написати пісню, мені достатньо чіпкої фрази чи рими, — розповідає Христина. – Награю її на фортепіано і лише після цього несу до студії. Якби мені вистачало вміння, я б навіть акомпанувала собі під час запису. Але зараз роблю акцент на вокалі».

У студії сьогодні лише троє: сама співачка, її саундпродюсер та клавішник «Океану Ельзи» Мілош Єліч і звукорежисер Ігор Пригоровський. Ігор поступається мені своїм великим робочим кріслом, а сам вмощується на підлозі і тихенько посмикує струни, поки ми спілкуємося та слухаємо нові пісні.

«Ігор у нас скромний, але саме від нього залежить остаточне звучання, — представляє звукорежисера Христина. – Буває, що ми не можемо знайти потрібне звучання якогось інструменту, і тоді Ігор приходить на допомогу зі своєю звукоінженерною магією».

Мілош Єліч та звукорежисер Ігор Пригоровський



«Я знаю, що хочу, але рідко здогадуюся, як це зробити»

У березні Христина оголосила про пошук нових музикантів. Прощатися із попередньою командою було нелегко – рішення обмірковувала близько року. «Творчі стосунки з попередніми музикантами себе вичерпали. Так буває. В мене ніколи не було задуму створити бенд, з яким я піду і у вогонь, і у воду. На новому альбомі можна буде почути як моїх старих музикантів, так і нових. І навіть неочікуваних».

Наразі в записі її другого студійника взяли участь щонайменше 10 виконавців. Єліч зазначає, що музиканти долучаються до процесу часто несподівано і стихійно: «Ось вчора ми пішли на каву з Владо Опсеніцою (гітарист «Океану Ельзи» — ред.). Потім я повіз його на студію показати гітару, яку він ще не тримав у руках. А Владо така людина, що як бачить інструмент, не може не зіграти! Тому слухачі почують його в одній з нових пісень Христини». Сам саундпродюсер альбому теж виконав у ньому кілька партій на клавішних.

Поки я слухаю робочі версії композицій, співачка та саундпродюсер жваво обговорюють, де треба змінити інструмент, а де – пришвидшити темп. «Творчість у студії – це лабіринт із безліччю дверей, — пояснює Єліч. – Наше завдання – знайти потрібну і рухатися в цьому напрямі. От тільки Христина любить позазирати до кожної, трохи пройтися, а потім повернутися назад».

«Я завжди чітко знаю, що хочу втілити в музиці, але рідко здогадуюся, як саме це зробити, — додає співачка. – Тому Мілошу буває зі мною непросто».

«Схвалення Святослава надихнуло мене писати далі»

Коли Святослав Вакарчук взяв під своє крило Христину Соловій після її участі в шоу «Голос країни», в доробку співачки була лише одна власна пісня — «Тримай». «Вона здавалася мені надто наївною, примітивною. Але Святославу пісня сподобалася. Його схвалення надихнуло мене писати далі».

На дебютнику Соловій «Жива вода» (2015) Вакарчук був активним учасником процесу, однак до запису нового альбому не зміг долучитися повноцінно через навчання за кордоном. Тим не менше, продюсер уважно прослуховував демо-версії і давав поради музикантам із-за океану.

«На мій перший альбом потрапили лемківські пісні, які раніше виконувалися лише акапельно: одна дівчина сідала на горбочок і співала іншій. Складність була у тому, щоб обрати один варіант аранжування серед декількох, — згадує співачка. – Нині задача інша. Мені необхідно було знайти власний голос і при цьому не повторюватися у звучанні».

Вдавалося не завжди. Наприклад, пісню «Хто, як не ти», що вийшла у 2016-му, Христина вважає скоріше продовженням попереднього альбому, ніж початком нового. «Багато пісень, які я вже написала, зрештою, не увійдуть до другого альбому. Деякі я вже переросла, а деяким тут не місце».

Ті, хто чекають від наступного альбому Соловій сіквел «Живої води», будуть здивовані. Якщо перший – стрімка гірська річка, то другий – красиво танучий льодовик. Від трьох треків, які я почув в студії, віє холодом Zola Jesus та Lykke Li, ба навіть ретроманською меланхолією Лани Дель Рей. «Я ковтнула холодного київського повітря, а потім зробила перерву і ненадовго повернулася до Львова. Там і народилася більшість із цих пісень», — розкриває таємницю Христина.




«Львів – це вальс, а Київ – пісні ONUKA»

Старт музичній кар`єрі Соловій дав телепроект «Голос країни». Але перший сценічний досвід співачка отримала на виступах у культовому львівському клубі «Дзиґа». Про це вона згадує зрідка: «Я не сприймала ці концерти серйозно: ну, вийшла на сцену, ну, заспівала з музикантами. Тоді це було моїм хобі. Тепер це робота».

За три роки з моменту переїзду до Києва столиця так і не стала для Христини місцем сили: «Не можу сказати, що люблю гуляти цим містом. Що мені точно подобається в Києві, то це небо. Воно тут надзвичайне».

Вдома Соловій надовго не засиджувалася. Після двох гастрольних турів Україною співачка відкрила для себе важливу істину: «Коли ти виходиш із власної зони комфорту, то розумієш, що вона не повинна залежати від конкретного місця. Дім – всередині. Це правда».

З якою музикою дівчина могла б порівняти два найголовніших міста у своєму житті? «Львів – це вальс, а Київ — пісні ONUKA». У нових композиціях Христини вже більше відчувається енергія Києва, хоча більшість пісень написані у Львові.




«Холодно чи тепло – ми з тобою різні»

Це рядок із «Fortepiano» — найновішої пісні Соловій, вона ж – перший сингл з майбутнього альбому. Її співачка почала писати в 2015 році, коли ще не збиралася змінювати романтику львівських вулиць на скло і бетон столиці.

«Три роки тому я справді хотіла залишитися у Львові. Тоді я навіть зібрала місцевих музикантів, ми почали репетирувати. Всі були натхненні, але з того нічого не вийшло, — згадує Христина. – Пісня, яка стала передвісником другого альбому, остаточно сформувалася вже в Києві, після численних невдалих спроб, творчих потуг і переступань через себе. Та я ні за що не шкодую. Я – не з тих музикантів, які будуть випускати пісні, коли конче треба. Зірву дедлайн, але доведу справу до кінця – нехай про мене за цей час навіть забудуть».

Старі та нові пісні Христини видаються настільки ж різними, як тепло і холод. Та зміни для неї – точно на краще. Вони хоч і вибивають зі звичного русла, однак загартовують і змушують відкривати нове в собі. А якщо хтось і справді раптом забув про цю дівчину – вона нагадає про себе восени. Саме тоді й вийде другий альбом Соловій.

Фото: Сергій Тимофєєв

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я не прагну влади». Про що Святослав Вакарчук розмовляв зі студентами?

Подписывайтесь на наш канал в Telegram.

Поделиться:

Фил Пухарев

Редактор рубрик "Интервью" и "Рейтинги"