До Дня рідної мови. Якою мовою співали колискові українським музикантам?  

Karabas Live запитав деяких вітчизняних артистів, у якому мовному середовищі вони зростали

По-перше, із Днем рідної мови вас. Якщо забули, в Україні та світі він відзначається кожного року 21 лютого. По-друге, важливо пам’ятати, що ми єдина країна, але рідна мова в нас може бути різною.

Мова дитинства – те, що у значній мірі формує лінгвістичні особливості майбутніх артистів. Ми обрали деяких українських музикантів, біографія та творчість яких тісно пов’язана з декількома мовами – вони мешкали чи мешкають поза межами України, вони співають кількома мовами чи навіть дивною сумішшю мов.

Нас цікавили лише два питання. Якою мовою їм співали колискові та читали книжки їх батьки та бабусі-дідусі, а також яке мовне середовище їх оточувало вдома та при спілкуванні з близькими.

Саша Чемеров (The Gitas, екс-Димна Суміш), народився в Чернігові, 35 років:

Я народився в Чернігові – російськомовному і суржикорозмовному місті. Моя сім’я спілкувалася російською, тільки бабуся з материнської лінії була укромовною. Так що колискові співалися обома мовами – російською і українською. Говорити українською – це був мій власний вибір, тому що я вирішив, що саме так має бути правильно.

Саша Кольцова (Kryhitka), народилася в Астраханській області (Росія), 35 років:

Все було російською. Перехід був плавний — через хороших вчителів, освіту, культуру і гарних людей навколо, з якими хотілось знайти спільну мову. На мене не тиснули «вчи українську», мої вчителі також вчились і часом помилялись, тому перехід був легким і не від страху і необхідності, а від цікавості та академічного завзяття, тим більш, що мова вчиться легко.

daKooka, родилась в Черновцах, 22 года:

Я не помню, на каком языке мне пели колыбельные, и пели ли вообще. Но если и пели, то на русском. В семье у нас все говорят на этом языке. И все мое окружение в детстве, все одноклассники и подружки тоже. Сейчас я думаю, говорю и пишу песни в основном на русском языке.

Гайтана, родилась в Киеве, 37 лет:

Да на всех языках! В Конго мне пели на конголезском: когда мне было шесть месяцев, я улетела жить туда – и до 5 лет слышала все колыбельные. А когда вернулась в Киев, тут бабушка мне пела колыбельные на украинском и на русском.

Дмитрий Шуров (Pianoбой), родился в Виннице, 35 лет:

Моя мама из украиноязычной семьи, папа – из русскоязычной. Поэтому с детства я слышал оба языка. Хотя дома родители общались на русском, но мама пела колыбельные на украинском. Мои бабушка и дедушка с маминой стороны, Нина и Леонтий, прекрасно пели украинские песни, как и положено — многоголосием. А вот читали в семье в основном мировую литературу на русском языке. В 12 лет я стал изучать английский язык, много читал литературы в оригинале. В 15 лет уехал в США учиться, так что родными считаю три языка, на которых свободно общаюсь — русский, украинский и английский. А еще я очень люблю французский и мечтаю когда-нибудь довести до совершенства владение им.

Наталка Багрій (Tik Tu), народилася в селі Кутківці, Тернопільська область, 23 роки:

Мама та бабуся співали мені українські колискові та українські обрядово календарні пісні. В дитинстві лунало поруч чотири мови: українська — нею спілкувалися батьки між собою, монгольська — бо ми деякий час жили в Монголії, російська — нею спілкувалися батькові та мамині друзі військослужбовці, та литовська — ми згодом прожили дев’ять років у Литві.

Віталій Кириченко (Нумер 482), народився в Одесі, 42 роки:

Колиханочки мені співали різні люди — якщо бабуся, то звичайно, українською, якщо тато, то російською. Мій батько в минулому військовий, тому в сім’ї в основному говорили російською, але коли їздили до бабусів-дідусів на Полтавщину, одразу переходили на співучий полЬтавський суржачок, який я ще довго приймав за українську 🙂 Тато і мамо свідомо перейшли на українську… Батько зараз працює в МЧС одеського регіону і всіх колег переводить на державну власним прикладом. Років 20 тому я теж вирішив, що з дітками буду говорити українською, тому в моїй родині у нас двомовність — дружина — російською, іх бін — нормальною… людською 🙂 Дружина теж любить інколи перейти на українську, особливо це бажання з’являється, коли ти виходиш з собору святого Петра в Римі і чуєш махрову мАсковську. Що було причиною переходу, не знаю — можливо, то і є та сама самоіндентифікація, яка змушує говорити італійців — італійською, а німців — німецькою.

Дмитро Зезюлін (Latexfauna), народився в місті Тальне Черкаської області, 29 років:

Колискові співала мама на якійсь своїй мові. З прікольними зменшувально пестливими суфиксами. Я шарю досі цю мову та іспользую її коли сюсюкаюся з собакою і своєю дівчиною Ольгою. Напрімєр, не «кіт», а «котьона», собачка — «вачона», свиня — «свинона». Деякі дієслова теж були вигадані. Наприклад, гуляти звучало як «тутугайточку». Одну колискову запам’ятав. Вона називалась «Котки два». Щодо мови спілкування у моєму оточенні — це був суржик. Чистопородний і прекрасний.