Наші люди всюди: пригоди Zapaska та DaKooka в Європі

Українські гурти розповіли Karabas Live, як вони наприкінці року проїхали туром по п’яти західних країнах

З 9 по 23 грудня відбувся невеличкий рейд української інді-музики по європейських країнах. Кам’янець-подільський дует Zapaska та чернівецький проект DaKooka разом відвідали з концертами декілька країн. Два вітчизняних колективи разом їздять по Польщі, Германії, Чехії, Австрії, Угорщині – таке відбувається, м’яко кажучи, не кожен день.

Ми запитали музикантів, як пройшов тур, якою вони побачили Європу і з чим вони повернулись додому. Учасники Zapaska Яна Шпачинська та Павло Нечитайло і автор проекту DaKooka Катерина Єременко розповіли про це кожен у своєму стилі.

Як вийшло, що ви разом поїхали в тур? Це була ваша ідея чи вона прийшла від європейських організаторів?

Яна: Ідея прийшла з Берліна, нам запропонували об’єднати концерти місцеві промоутери. Ну, і ми вирішили: а чому б не зіграти ще кілька концертів по дорозі разом? Окремого менеджера в цього туру не було, ми самі домовлялися з місцевими організаторами.

Паша: Насправді, ми за DaKooka давно і радісно спостерігаємо. У кам’янецьких з чернівецькими – особливий контакт. Кілька років тому ми їздили в тур Європою ще з однією групою звідти – BeBobul. Зробили спільну програму. Виступали разом в Молдові, Білорусі, багато їздили Україною. Не буду розкривати всі карти, але цього разу ми їхали на тій самій машині з одним із учасників BeBobul.

Катя: Мы просто подружились в 2014 году. А потом эта история с концертом в Берлине.

У якому місці прийшло найбільше глядачів? У якому найменше?

Яна: Як на мене, по відвідуваності Варшава і Прага – найкраще, близько 60. Найменше мало би бути в Будапешті. Це мав бути «різдвяний фестиваль» за участі шести груп. По ходу половина відпали, й ми теж, коли побачили, що за годину до старту зал пустий. Це було останнє місто туру, напередодні католицького Різдва. Ми, особливо не засмучуючись, помчали додому.

Паша: Для мене, кількісний показник відвідуваності в європейському турі не є визначальним. Головне, щоб звук і атмосфера були хорошими. Я все життя грав нішеву музику. Це не інструмент для солд-аутів, а закритий клуб по інтересах.

Катя: Самая большая аудитория была на корпоративе в Гамбурге. Открытие очень классного заведения с единственной и неповторимой сценой в этом городе. 150 человек. В Бремене было человек 30. Ну, ничего.

Який концерт емоційно вам сподобався найбільше?

Яна: Всі по-своєму сподобалися, й кожен можна було допрацювати. Хороший був початок туру у Варшаві. Важко було в Гамбурзі, де в ході концерту перестав працювати один динамік. Це засмутило, але люди все одно веселились, хотіли ще.

Паша: Мені кожен концерт сподобався по-своєму. Цей тур робився по перевіреним, просмоленим місцям. В деяких ми грали втретє і вчетверте. Наприклад, клуб «Каштан» в Празі, чи культовий берлінський Hungar 49. А ось з Будапештом нам ніяк не щастить.

Катя: Мне лично понравился концерт в Будапеште. Шутка. Варшава, Берлин… Прага у меня в топе!

Вам вдалося на цьому турі щось заробити? Чи це була поїздка «в ноль» або навіть в мінус?

Яна: Невеликий плюс.

Паша: Наскільки я розумію, такі запитання (кількість людей, заробітки) диктує  специфіка видання. Я спотикаюсь об такі запитання. Метою цього туру не було заколотити копієчку. Це, в першу чергу, авантюра, пригода, подорож, емоції, враження, емоційна і душевна робота, соціальні зв’язки, апробація схем музичного шахрайства. Коли ти свідомо ставиш себе поза стилями, традиціями, субкультурами, не співаєш міжнародними мовами, не паразитуєш на популярних музичних жанрах. Граєш свій сирий, дивний стиль, і працюєш з аудиторією на рівні вібрацій. Якщо б я хотів бути завжди в плюсі, то грав би мабуть трохи іншу музику. Погодьтесь, що повний зал та пачки грошей – не зовсім адекватна оціночна шкала для того, чим ми займаємось. В нашому випадку гроші – це необхідність для підтримання життєвих процесів організму під назвою Zapaska. Відчайдушна афера під маскою музики, нон-стоп містерія, чарівний артефакт, що відкриває будь-які двері та переносить на великі відстані.

Катя: Заработать? Немного, но удалось.

Розкажіть про публіку, з якою ви зустрілись?

Яна: В основному, це добрі, відкриті до нового люди. Цього разу на концертах було помітно більше вихідців зі слов`янського світу. Двоє молодих дівчат приїхали на концерт в Берлін з Гамбурга, ми розчулились, покликали їх на гамбурзьку вечірку. Приходимо наступного дня забирати інструменти і стрічаємо їх – вони, виявилося, переплутали дату, але прийшли підготовлені: з кульком солодощів. Ми з нього під`їдали аж до Чернівців.

Паша: В останні роки я переповнений вдячністю за сценарій мого життя і все що зі мною відбувається. В Польщі у мене сталося кілька дуже особистих містичних зустрічей з людьми, які відіграли дуже серйозну роль у моєму житті. Це були ті «випадкові» зустрічі, які не бувають випадковими. Найбільш цікавою для мене цього разу була публіка в Гамбурзі. Наша подруга Аліса домовилась за виступ на відкритті нового бару. Там зібрався місцевий бомонд, тьоті і дяді солідного віку в піджаках та вечірніх платтях. Я такий контингент бачив хіба по телевізору на врученні «Оскара».

Катя: Город Пшибрань, Чехия. Девушка щелкает семки на концерте. Маленький мальчик засыпает под каждую мою песню и резко просыпается под аплодисменты, после чего снова засыпает. А вообще, публика почти везде очень искренняя и внимательная. Приятно.

Розкажіть про найбільш неординарний епізод у цьому турі?

Яна: Промоутер концерту в Варшаві не встиг забрати наші диски з пошти, тож півтуру ми проїздили майже без мерчу. Потім промоутер зненацька з`явився на концерті в Празі з тими дисками, вирішив особисто привезти. Відчайдушний сюрприз. Назад він добирався майже добу. В магазині в Берліні вибрали диск по назві Los Colorados. Вирішили, що це закордонний гурт, хотіли порадувати Лесика Omodada з гурту Tik Tu, колишнього ударника вітчизняних Los Colorados. Але виявилося, що це диск не когось, а тих самих хлопців із Тернополя!

Катя: На концерте в Вене посол Украины в Австрии попросил забронировать два места для себя и жены. И пришел на концерт! Приятно, что все, кто пришел из посольства, досидели до конца и не задохнулись от сигаретного дыма. Спасибо им. А еще в Гамбурге мы застряли в лифте.

Ви в до Дня Миколая виконали на концерті у Празі українську колядку. Як люди відреагували?

Яна: Всі усміхались, очі сяяли. Хтось швидко переказував знайомим чехам, про що пісня. На щастя, ми багато разів повторили перший куплет. В Празі я зрозуміла, що багато українських і чеських колядок мають дуже подібну мелодику (наприклад, «Три царі», «Що то за предиво»). Це надихає на пошуки унікальних мелодій в нашій спадщині.

Катя: Похлопали, как обычно.

П’ять країн за два тижні. Якими ви побачили європейців за цей час?

Яна: Всюди був передріздвяний «раш», піднесення, людей можна було поділити на ще заклопотаних і вже святкових. Трагедія в Берліні (19 грудня вантажівка в’їхала в різдвяний ярмарок – ред.), мабуть, змінила настрої людей, але ми, перебуваючи на той момент уже в Празі, не відчули змін.

Паша: Було дуже приємно насолоджуватись різдвяною атмосферою. Якихось кардинальних змін в тонких сферах, в порівнянні з нашим попереднім, лютневим європейським туром ми не відчули. Такі нюанси краще відчуваються коли «туриш» громадським транспортом.

Катя: Я не смотрела на людей, только на витрины магазинов и архитектуру. С этим у них все замечательно.

Будете грати програму Zapaska + DaKooka в Україні у 2017-му?

Яна: В нас, наче, намітилося пару спільних треків, їх і плануємо показати в 2017-му. А щодо програми – побачимо, в Zapaska з цим завжди непередбачувано.

Катя: Пока не ясно. Если захотим, то будем.

Чи відчуваєте, що нас чекає у 2017-му?

Яна: Розвиток і продовження українського музичного буму.

Паша: Не берусь прогнозувати. Достатньо для кожного дня своєї турботи.

Катя: Нас ждет хорошее настроение и много позитивной энергии.

Фото для матеріалу надані музикантами Zapaska та DaKooka

Слухати альбом Zapaska — «Pomalu» (2016):

Слухати міні-альбом DaKooka — «Очень весело с моими друзьями» (2016):