Кохання, фольк, Майдан, війна. Як гурт Balaklava Blues прославляє Україну у світі

6 638

Про українку та канадця, які співають про події на Донбасі, де б вони не були

У 2018 році гурт Balaklava Blues заявив про себе в Україні та за кордоном. Поєднуючи фольк з електронікою та хіп-хопом, музиканти розповідають про війну на Сході.

Проект створило подружжя Марічки та Марка Марчиків. Вона – українка, відома в Україні музикантка. Він – канадієць українського походження, що завжди мріяв бути ближчим до нашої культури.

Вони познайомилися у розпал революційних подій 2013-2014 років. Працювали волонтерами в АТО, а згодом переїхали до Канади і почали займатися спільною творчістю. Допомагають нашим воїнам гривнею та піснею. І мріють про те, щоб про Balaklava Blues дізналися якомога більше слухачів у всьому світі.

Це їхня історія.

*******

Марія Кудрявцева почала свій музичний шлях у фольклорному ансамблі «Божичі». У 2000-х захопилася ще й кабаре, тому разом із Оленою Грозовською створила гурт «Сонцекльош», який згодом переріс у сольний проект «Куку Шанель». Знання та досвід, отримані в народному колективі, відіграватимуть ключову роль у творчому майбутньому Марії. А ось музичний кітч залишиться в напівзабутому вчора.

Марічка: У «Божичах» я співала більше двадцяти років. Цей гурт став моїм музичним фундаментом, у ньому я працювала паралельно з іншими проектами. Що ж до «Куку Шанель», то там я була такою собі людиною-паротягом – сама писала музику, сама ж його і просувала. Думала, що тягнутиму так і далі. Але все змінив Майдан.

Чесно кажучи, я вже починаю забувати ті пісні. Але остаточно забути не дають люди. Наприклад, знайомі дівчата-ветеранки досі цитують якісь рядки.

Марко Марчик народився у Львівській області, але виріс у Канаді. У двадцять років хлопця потягнуло до рідного. Тоді він кинув усе і подався за океан, на історичну батьківщину. Так почалася історія стосунків музиканта з автентичною українською культурою.

Марко: Я приїхав до Львова у 2008-му і залишився там на два роки. Мені завжди здавалося, що українська культура, яку популяризують у нашій діаспорі в Канаді, є якоюсь штучною. Мріяв доторкнутися до рідного по-справжньому. Наступного разу я повернувся в Україну вже під час Революції Гідності.

Гурту Balaklava Blues ніколи не існувало б, якби Марічка та Марко не зустрілися на Майдані.

*******

У 2013-му Марко приїхав до Києва по роботі. Шукав музикантів, які б могли записати саундтрек до його художнього фільму, а потрапив до революційного горнила. В один із днів на Майдані він стояв перед сценою і звернув увагу на дівчину, яка співала народні пісні. Разом із іншими музикантами вона проводжала в останню путь героїв Небесної Сотні.

Марічка: Після виступу Марко підійшов до мене і запропонував взяти участь у своєму проекті. Я відповіла: «Вибач, але зараз ніколи. У нас тут барикади». Проте ми обмінялися контактами і продовжили спілкуватися.

Марко: Мене настільки захопили революційні події, що я вирішив залишитися тут, із Марічкою та іншими.

Марія: Якийсь час ми знімали разом квартиру на Михайлівській. Коли там з`явилися снайпери, довелося з`їхати.

Поступово між хлопцем і дівчиною зав`язалися стосунки. Але у той момент їм було не до любові і, тим більше, не до музики. Весь свій час на Майдані Марія та Марко витрачали на підтримку протестуючих і спілкування з ними. Історія їхнього знайомства та цих людей стала підґрунтям для вистави Counting Sheep, яку вони презентували у Лондоні разом із Білоруським вільним театром на початку цього року.

Марія: Ми говорили з майданівцями, пізнавали один одного. Музика між нами народилася потім.

Марко: Я одразу відчув, що нас із Марічкою чекає спільний шлях. Щоправда, тоді ще не знав, який саме.

Марія: Марко випромінював шалену енергетику. Я теж доволі енергійна людина, тому не сумнівалася, що ми маємо бути разом і обов`язково створимо щось удвох.

Після Революції Гідності на закоханих чекала розлука. Марко повернувся до Канади, аби гастролювати з гуртом Lemon Bucket Orchestra. Марічка взялася за волонтерство — допомагала воїнам в АТО.

Зустрівшись знову, Марічка та Марко відчули, що не можуть стояти осторонь подій в Україні. Пройшли курси медичної допомоги, спакували рюкзаки і поїхали на фронт. Те, що відбулося далі, не просто врятувало їхні життя, а змінило їх назавжди.

Марічка: Разом з іншими добровольцями ми чекали на машину, яка мала відвезти нас у Піски. Аби не падати духом і підтримати наших воїнів, вирішили поспівати на дорогу народних пісень. Дивимося, а в бійців на очах сльози. І тоді наш командир з позивним Богема каже: «Нікуди ви з нами не поїдете, вертайтеся додому. Ви потрібні Україні там, де мир. А ми вже за вас повоюємо».

Марко: Спочатку ми розчарувалися. А потім зрозуміли, що ця ситуація повинна стати для нас творчим поштовхом. Тому вирушили із Марічкою до Канади, де і створили Balaklava Blues.

Марічка: Надалі ми багато разів їздили із концертами на фронт. Ми ж у піснях показуємо правду без прикрас, такою, як вона є. Думали, що патріотично налаштованим солдатам такий підхід може не сподобатися. Але все виявилося навпаки. Після виступів до нас підходили і говорили: «Побільше б в Україні таких гуртів».

*******

Після переїзду до Канади щастя подружнього життя затьмарилося для Марічці Марчик, було складно. Тоді вона майже не знала англійської мови і взагалі відчувала себе чужою в іншій країні.

Марічка: Я три роки переживала культурний шок. Не могла зрозуміти, що зі мною відбувається. Коли ти плануєш переїзд наперед, в тебе є час до всього підготуватися. А коли він відбувається раптово, мозку доводиться швидко перелаштовуватися під нові умови.

Марко: Посттравматичний синдром після Майдану та війни теж відіграв свою роль.

Марічка: Тому за порадою Марка я пішла до психолога. Російськомовний підстаркуватий дядечко з перстенями на пальцях сидів у кріслі і мовчки вислуховував мої проблеми. А потім спокійним тоном промовив: «Да все с тобой нормально!» Я вже подумала, що це якийсь дилетант. Але пізніше зрозуміла, що насправді він обережно і професійно перемкнув у моїй голові якийсь тумблер. І я справді повірила, що у мене все добре.

Її врятувала творчість. У Канаді Марічка приєдналася до складу Lemon Bucket Orkestra як вокалістка. Також Марічка та Марко створили тимчасовий проект Lemonchiki Project, у якому виконували революційні пісні різних народів світу. Він і став витоком Balaklava Blues.

Марічка: Lemon Bucket Orchestra – музика щастя та радості. Вона кардинально відрізняється від того, що ми робимо в «Балаклаві». Гурт існує вже десять років, його непогано знають за кордоном, тому зупинятися у цьому напрямку немає сенсу.

Марко: Разом із тим ми відчули, що хочемо робити музику, яка проливатиме світло саме на українську історію та сучасність. Та грати її не лише для веселих людей, а й підтримувати тих, кому зараз невесело. Так з`явилася «Балаклава».

*******

До появи Balaklava Blues ні Марічка, ні Марко не мали справи з електронною музикою. Довелося вчитися. Вони обрали хороші орієнтири.

Марко: Ми радилися із друзями та знайомими, які тямили в цій сфері.

Марічка: Дивилися майстер-класи в інтернеті.

Марко: І, звісно, багато слухали. Насправді під електроніку та хіп-хоп пройшло все моє дитинство. Завжди захоплювався Deadmau5 – у цього хлопця з Торонто дуже кінематографічні треки. Багато в чому на наше звучання вплинув Skrillex і дабстеп загалом. Мені здається, через такий жорсткий саунд можна доволі точно передати ситуацію, яка склалася в Україні.

Марічка: А ще ми фанати Кендріка Ламара та Jay Z. Переслухали у них все, що тільки можна.

Наріжним каменем музики Balaklava Blues є український фольклор. У піснях дует використовує матеріал переважно з центральної та східної України. Музиканти вважають, що в нашій народній творчості закладено значно більше, ніж здається на перший погляд.

Марічка: Ці пісні я збирала і співала ще з «Божичами». Але тільки у Balaklava Blues зрозуміла, наскільки пророчими вони є. Наприклад, в одній йдеться про град, що падає з неба і оббиває стріхи на хатах. От як наші предки могли знати про те, що відбудеться з нами через багато років?

Марко: І це сумно. Це означає, що наша історія йде по колу. Українці постійно проходять через травми. Але виживають і стають сильнішими.

Не підготовленого слухача може здивувати те, що у треках та кліпах Balaklava Blues використовують фрагменти з радянських стрічок і мультфільмів. Марічка та Марко пояснюють, що цей прийом несе за собою прихований символізм.

Марічка: Подобається нам це чи ні, але люди, які воюють з обох боків, росли на цій культурі. І якщо у нашому дитинстві вона сприймалася нормально, то зараз виглядає як пропаганда нездорових і неприродніх речей. Чому Вінні-Пух вважає адекватним красти мед? Чому П`ятачок тримає вдома зброю? А ці лічилки: «Ехала машина темным лесом за каким-то интересом…»

Марко: «Буду резать, буду бить, с кем останешься дружить?»

Марічка: От що це?! Або згадайте гру в ножечки. Кидаєш його в землю, стираєш ногою кордон іншого гравця, і все, це вже твоя територія. Тобто, прийти на чужу землю і забрати її шматок – це окей?

Свій творчий меседж Balaklava Blues сформулювали на альбомі Fly, що вийшов у минулому році на американському лейблі Six Degrees Records. Особливу увагу на ньому привертає трек Volnovakha. Як зрозуміло із назви, він розповідає про обстріл маршрутки у місті Донецької області в січні 2015-го. Аудіозаписи, які дует використав у пісні, відкривають очі на справжні причини тієї трагічної події.

Марічка: Коли ми робили пісню, то не збиралися вставляти в неї ці фрагменти. Але наші друзі з кінооб`єднання «Вавилон`13» працювали в архіві СБУ і вирішили поділитися знайденим матеріалом. На них можна почути розмови російського офіцера зі своїми колегами та дружиною. Ця людина безпосередньо керувала операцією обстрілу Волновахи. Ми були в шоці від того, що почули.

Марко: А мене на цю ідею надихнув ще й канадський гурт Tribe Called Red. У них є пісня про безхатька, якого безкарно вбили полісмени. ЗМІ майже не розповідали про цю історію, зате пісня лишилася. Так і у нас.

*******

«ДахаБраха», ONUKA, YUKO, Alina Pash. Список українських артистів, які працюють з фольком, можна продовжувати. Чим серед них виділяються Balaklava Blues?

Марічка: Ми виконуємо їх в унікальній манері. За кордоном її називають open voice або «білий голос». Так співають аборигени.

Марко: Ну і не варто перекреслювати вплив англомовної музики, на якій я ріс із дитинства у Канаді.

Марічка: Balaklava Blues – дует, який поєднує в собі різні культури та світогляди, на яких кожен з нас ріс на початку життя. У цьому наша унікальність.

Зараз Марічка та Марко гастролюють переважно за кордоном і зрідка виступають у нас. Наприклад, влітку Balaklava Blues можна буде почути на фестивалі «Українська пісня» у Львові. Музиканти мріють про повноцінний переїзд в Україну. Але переконані, що можуть зробити більше для української культури звідти, ніж звідси. Для них рівнозначно важливо бути популярними в Україні та представляти українську музику за кордоном.

Марко: Нещодавно у нас народилася донька. Ми будемо робити все для того, щоб вона росла в англомовному середовищі, але при цьому знала українську мову та культуру.

Марічка: Ми буваємо в Україні щонайменше тричі на рік. Тому наші діти мають можливість не втрачати своє коріння.

Марко: Виступаючи на різних континентах, ми зрозуміли, що Balaklava Blues — більше, ніж музичний проект. Зараз ми відчуваємо себе скоріше культурними дипломатами. Хочемо, аби на наші проблеми та радощі звернули увагу у світі. А головне — показуємо, що, не зважаючи на свої біди, українці вміють бути щасливими.