ADAM – «ЧЮЗ МЮЗ». «Чорна» музика українського виробництва
11 124
Рецензія на один з найкращих дебютів в українській музиці 2017 року
Є пісні, які краще вдаються людям із певним кольором шкіри. Це не меломанський расизм, а історичний факт. У 1960-ті нью-йоркський лейбл Motown Records подарував світові золоті зразки соулу та ритм-н-блюзу саме від афроамериканських виконавців, а два десятиліття потому рекордингова компанія Def Jam вивела із завулків «чорних» кварталів хіп-хоп.
Звісно, королі цих жанрів просять за собою не займати, однак часто змушені пропускати вперед нестандартних конкурентів, які заходять на їхні території з неочікуваних флангів. Біографії Джастіна Тімберлейка чи Емінема не дадуть збрехати.
Тим цікавіше і унікальніше, коли свій перший альбом із всуціль «чорної» музики наприкінці 2017 року випускає український артист. Артист працює під псевдонімом ADAM, а реліз називається «ЧЮЗ МЮЗ» — «Обирай музу», тобто.
У свого «боса» Олександра Пономарьова він запозичив найголовніше – вміння співати про кохання із внутрішнім надривом, ніби востаннє
Егоїстичний норов, властивий багатьом талановитим людям, цьому музиканту не загрожує. Бо в ADAM є Олександра Норова. Свою музу він вважає ключовою фігурою творчості, а сам залишається в тіні. Її, стрижену під каре темноволосу красуню, можна побачити у першому ж відеосинглі ADAM на пісню «Люба», що з`явився на YouTube 3 роки тому, коли хвиля нової української музики лише починала збурюватися.
З того часу одні інді-кумири вибилися у вищу лігу, інші так і залишилися за бортом великого успіху, а ADAM тільки те й робив, що випускав загадкові кліпи зі своєю кралею в головній ролі та власним виголеним чолом у кадрі задля більшої інтриги.
Цього року, після відео на пісню «Таку, як є», ми нарешті побачили справжнє обличчя ADAM. Знайомтеся: Михайло Клименко – автор, виконавець та саундпродюсер студії «З ранку до ночі». Також до складу гурту входять: Володими Шариков (гітара), Антон Посікера (бас-гітара), Андрій Гриценко (барабани).
Його дружина Олександра Норова теж виявилася повноцінною учасницею проекту — хоча б тому, що танцює на виступах музиканта. 14 треків, які увійшли до довгоочікуваного альбому «ЧЮЗ МЮЗ», без неї на світ не народилися б. Вона подарувала музиканту можливість відчувати, довкола її сонця і обертається музична планета ADAM.
У свого «боса» Олександра Пономарьова Клименко запозичив найголовніше – вміння співати про кохання із внутрішнім надривом, ніби востаннє. Однак питомо український ліризм ADAM подає в цілком афроамериканській соул-манері – так, що навіть у найсумніші моменти його пісень хочеться не лити сльози, а рухати тілом.
Крізь композицію «Ман» танцювальним вихором проноситься Джеймс Браун зі шлягером «Make It Funky». Він же у пісні «ТЗ» ніби нашіптує Клименку мотив хіта «It`s A Man`s World» — оди світу, де завжди «перемагає вид довгоногих». На фанкових треках «Поцілунки» та «Танцюй, мила» усміхнувся би Стіві Уандер, а після мелодраматичних «Это я», «Если не ты» та «Лучше» Михайла могли б співчутливо поплескати по спині Білл Візерс чи Марвін Гей.
На «ЧЮЗ МЮЗ» ADAM не намагається грати роль задиристого жителя Детройта. Якщо щось і об`єднує образ цього бородатого парубка у стильному капелюсі з темношкірими гангстерами – то це самоіронія. Ласкаво просимо до реальності, де «долар по 25 грн.», дівчата із провінції намагаються розгледіти в дзеркалі витончених француженок («Маруся») та дістають своїх хлопів багатогодинними приміряннями суконь («Новмо»), а пацани підвалюють до «малишок» не без простацького «шокання» («Вщент»).
У треках зі стьобним хіп-хопом прозирають місцеві кумири Клименка: суржик – від «Братів Гадюкіних», потяг погнати під гітарку та біт – від ранніх «Бумбокс». Перші поставили реконструкцію «рагулізму» на конвеєр, другі у пориві стати «наступними після ОЕ» скоро перетворяться в стадіонних рок-зірок. Якщо ADAM надалі не втратить почуття гумору та правильні музичні орієнтири – отримаємо від нього український неосоул as it is, де «битовуха» не лякає, а надихає.
Не сказати, що цим шляхом до ADAM не ходили інші молоді музиканти. Наслідувати «Motown Sound» певний час намагався Іван Дорн, але згодом у пошуках експериментів пішов в електроніку. Нові грані неосоулу зараз лише відкриває в собі Джамала. Пронизливі пісні під гітару добре виходять в «Один в каное» та «НастяЗникає», однак в їхній мрійливо-романтичній подачі видаються більше схожими на продовження традицій бардівського та акустичного року.
Михайлу Клименку поки вдається грати «темношкіру» музику напрочуд переконливо: із автентичними посиланнями на першоджерела та здатністю діставати з них діаманти авторського стилю. Якщо це тільки початок для ADAM, то до справді чорної заздрості у його бік від вже відомих колег по цеху недалеко. Начувайся, Пономарьов!
Концертна презентація альбому «ЧЮЗ МЮЗ» відбудеться 5 грудня у київському клубі Atlas
