Діма Зезюлін (Latexfauna): «Вся ця інтелігентна музика – п***дьож»

Юрій Береза та Філ Пухарєв зустрілися із фронтменом гурту, який став одним з головних відкриттів 2016 року в Україні, і записали його думки про альбоми, пиво та "понаєхавших"

Наприкінці 2015-го у декількох музичних пабліках, а також на «Утренней Порке» радіо «Аристократи» з’явився перший трек київського гурту Latexfauna «Аяхуаска». Сказати, що це справило враження — не сказати нічого. Latexfauna полюбили за глибокі, образні, метафоричні тексти, «тропічний» саунд та суржик, звісно.

Увесь 2016-й група «стріляла» піснями — одна іншої краще. Слухачам подобалось, однак вони натякали, що треба робити щось типу «Аяхуаски», поки в один день не з’явилась композиція нічим не гірше «Аяухаски» — «Серфер». Абсолютно п’яний, але дуже прилипливий та чарівний трек з фразами, які здатні жити своїм життям в колекціях афоризмів пересічних українців.

Після цього Latexfauna почала відчувати на собі увагу та любов аудиторії. Виступ на фестивалі Respublica, успіх на Lviv Acoustic Fest та в столичному клубі Mezzanine. А в грудні — перемога в номінації «Дебют» у підсумках року від Karabas Live.

Юрій Береза та Філ Пухарєв зустрілися із фронтменом гурту Дімою Зезюліним і записали його думки про «альбоми для галочки», «сльози від красоти» та «понаєхавших, які втерли носа корінним».

Якби Latexfauna був серіалом, то якимось із 80-х, про спасатєлєй. Ми були б накачані, в красних трусєлях рятували б фанаточєк

Перші спроби

Я починав з укр-говно-поп-року. Ну, отстойнічєк. Потім ми грали з одним чуваком, Антонієм Баришевським – геніальнєйший піаніст, зараз їздить світом. Я його знайшов у «контактіку» на другому-третьому курсі. Він на фоно грав, я на гітарі, потім ще біти накладав – в манері раннього «Бумбоксу». Получався недотріп-хоп, недоджаз. Потім був фанк. Потім ще один недотріп-хоп – ІО. А зараз Latexfauna.

Впливи

Особисто на мене дуже повліяла група Pompeya. З іностранних – The Cure. Якось скачав їх хіти, їздив на вєліку і слухав. Послухав оцей весь нью-вейв і постпанк, і подумав: «Бл*ть, ну можна ж писати красиві, тьоплі, приятні, нєжні треки без цього п**дострадальчєства!».

Увага

Знаю, що за нас постійно топить Діма Шуров, Женя Галич. Пам’ятаю, що Бурмака топила. Включали начебто Дорну, йому сподобалося. Щодо лейблів – нам треба обов’язково туди влізти, бо вони краще шарять, як продавать на «айтюнсіках» і «гуглплейчіках». Зараз нами зацікавилися два лейбли, але я поки про це не можу говорити.

Нещодавно у нас з’явився директор гурту – Богдан Уцеха. Він хоче зробити з нас групу на мільйон доларів. Зараз для нашої розкрутки підключені всі зв’язки.

Лірика, яку зараз наслідують з сучасної української музики – це тупо «контрол це — контрол ве». Цьому не віриш. А «Кургану» віриш, бо він каже настоящі вєщі

Ми чомусь нравимося людям. Мабуть, через іскренність. Насправді, ми не стараємося понравитися. Ми з самого початку максимально щирі та відкриті. Мабуть, через це нас слухають.

Карочє, якщо Порох зробить нас «народними» – та чо, підем заберем награду. Це ж яка пенсія буде!

Успіх

Попередні групи – то все було школоло. Передостанній моїй групі, «ІО», дуже сильно не вистачало продакшену. Там були талановиті речі, але вони не могли зачепити слухача, бо все робилося вдома. Гурти, що були ще до того – взагалі тьма. Ми були не готові, не дозрілі. Напевно, у всіх пацанів із Latexfauna так.

Концерти

Помню наш перший виступ на Radio SKOVORODA. 600 людей було, афігел! Потім грали на Lviv Acoustic – те саме. Потім – на ReSpublica. Народу було небагато, але вони теж знали всі слова. Тут забавно було. Бачу, що більшість – київські. Тихенько танцюють, губами слова пропєвають. Але потім ми їх розшаркали. Докачали, карочє. Хоча грали ужасно, і звук був ужасний.

Виступ із гуртом «Плесо» у Львові – перша гастроль у цьому році. А перший виступ у 2017-му був концерт в Atlas в перші 5 хвилин нового року.  Із сольниками тяжеліше, бо в нас нема великої програми зараз. Ми граємо свої 6 пісень десь 35 хвилин. Ми уже працюємо над 4 новими треками: один готовий, другий пишеться, третій додумується, а четвертий поки лежить у шухлядці. Якщо їх допілім, то будемо грати годину.

Про тур поки рано говорити. Нас вже кличе Львів. Одєска підроздуплилася, бо FM1 взяли зразу 4 трека в гарячу ротацію. Є також зацікавленість у Харкові. Але цього недостатньо.

Релізи

Поки ми випускаємо музику «сезонами». Якби Latexfauna був серіалом, то якимось із 80-х, про спасатєлєй. Ми були б накачані, в красних трусєлях рятували б фанаточєк.

Про необхідність альбомів мене питають не вперше, і я не знаю, як відповідати. Так, ми обов’язково випустимо альбом з усіма треками, що в нас зараз є. Але для галочки. Щоб показати, що Latexfauna – серйозна група, артісти. Але мені і пацанам він нафіг не треба.

А вообщє мені подобається випускати все синглами. Ми ж не сидимо, і типу такі: «Ось в нас три заготовки зараз, оця хороша і оця», а потім зводимо. Нє! Я приношу пісню, а потім ми її розбираємо до упора, поки вона нас не вопре.

Творчий процес

Робота копірайтером допомогла в написанні слів. Дала розуміння, що можна дотоньчить. Раніше я думав, що пісню треба писати за 5 хвилин. Типу, бистро – значить, класно. А цей досвід дав зрозуміти, що спішить не треба. Ось у тебе є класний рядок – остановісь, подумай трошки, походи із ним, поживи. В «Антиутопії» я спочатку написав пріпєв, і подумав: «Пріпєв ах**тєльний, але що буде в куплетах?». Якось гуляв із собакою, і вірші прийшли самі. А ідея з’явилася, коли дивився «Футураму», де Бендера загубили в космосі і на ньому поселилася мікроцивілізація. Так з’явилися слова: «Душа робота вкрита інеєм».

Тиждень – найдовше, скільки я писав пісню. Але зазвичай беру шість баночок пива, гарненько упорююся, і пісні йдуть легко. В мене не було так, що типу: «Нада написати пісню про любов. Перша строчка: “Мила моя…”». Треба писати, поки тебе не доведе до катарсису чи сльози не поллються. Ось коли писав «Серфера» – ревів від красоти, яка вийшла.

Інтелігенти vs. «пацанчики»

Мені кажеться, що вся ця надуманість і отой пласт інтелігентної, інтелектуальної музики… Всі поняли, що це п**здьож. Річ утім, що оця лірика, яку зараз наслідують з сучасної української музики – це тупо «контрол це — контрол ве». Цьому не віриш. А «Кургану» віриш, бо він каже настоящі вєщі. Це зараз така волна пійшла, що хлопчики та дівчатка з маленьких городків приїхали в столицю та втерли носа «корєнним кієвлянам». А оті пацанчики, які українську мову вважають «хахашной» – вони позникали, бо виявилися неконкурентоспроможними.

2016-й

Все виявилося краще, ніж ми сподівалися. Треки якось самі собою вийшли. Наш саундпродюсер Антон Дерев’янко зробив все фактично за безплатно. Він нам так допомогав, що ми вважаємо його шостим учасником Latexfauna. Він реально наш папуля, проводнік по звуку. Ми тратили десь дві штуки гривень на трек – це тупо для підтримки штанів. Ганяли того Антона бідного по два-три тижні – зводили, тончили. Потім кинули ці треки в усілякі пабліки, «Утрєннюю порку» на «Аристократах» – все вийшло. Потім дзвонить чувак – режисер, настоянщій. Каже: «Привіт, я Вова Журавкін, я режисер і серфер. Мені сподобалася ваша пісня «Серфер», але вона потребує мого кліпа». Тиждень тому його зняли, зараз якраз монтуємо. Ще писав Андрій Зоін із ReSpublica, Святослав Роман з Lviv Acoustic Fest. Не довелося нічого нікому доказувать, нікуди лізти, рвати рубашку, обсирать колєг.

Плани на 2017-й

Альбом. Кліп. Краще – три кліпи. І повиступать. Максімально.