All You Need Is Love. «ПНД» як світло в кінці тунелю

Редактор Karabas Live Філ Пухарєв розповідає, як колишній соліст культового рок-гурту «ТОЛ» у своєму новому альбомі повернувся з кошмару до життя і музики

 ПНД
«Про любов»
7.8

«ТОЛ» помер, Прозоров воскрес. Хоча у минулому житті він, м’яко кажучи, мало нагадував Ісуса. Тоді захлинався ненавистю до ворогів. Нині, – в новому альбомі свого актуального гурту «Пісні наших днів», – смиренно благає любити себе та ближнього. Поворот, який важко було передбачити. Ще важче – усвідомити, що зовсім нещодавно «іноді янгол, іноді потвора» стояв на порозі реального кінця.

«Мені не все одно, коли ти здохнеш», – саме з таких зухвалих слів «ТОЛ» розпочав у 2003-му. Гурт записав два повноформатники, один ЕР, а потім у двері Прозорова постукала втома. Він, однак, покірно відчинив їй і запросив на «Два Акорда» (2010) – альбом свого сайд-проекту «ПНД». Це був ще не той «ПНД», що зараз: там, де нині звучать «Пісні наших днів», шість років тому стояв «Психоневрологічний диспансер». Не дивно: у 2013-му Василь йде з музики за станом здоров’я.

Але трирічному мовчанню таки поклав край альбом «Про любов». «Рук не опускай, бо ти живий», – чуємо у ньому, і вже знаємо відповідь на запитання, чому Прозоров зник із радарів настільки раптово. На щастя, перед стрибком у прірву небуття щось підказало йому здійняти очі догори. Другий альбом «ПНД» – осанна світлу, яке в останній момент засліпило музиканта, і цим врятувало.

Другий альбом «ПНД» – осанна світлу, яке в останній момент засліпило музиканта, і цим врятувало.

У тому блаженному промінні Прозоров розгледів Бога. Тобто, Любов, про яку відтоді і співає. А між новими піснями дає послухати заспокійливе потріскування вогнища та храмове відлуння молитов. У цьому звукоряді – буремний шлях монаха-відлюдника, який  «побачив дорогу до істини» в найпрекраснішому з почуттів. Це сповідь про віру, але без поправок на віросповідання.

«Про любов» – релігійний симфо-рок, якщо коротко (за словами самого фронтмена – «альтернативний шансон»). Прозоров із відчуттям повної внутрішньої свободи перебирає струни. Скрипки і бас відкидають на акустичну гітару глибокі мело-ритмічні тіні. Фронтмена вони більше не лякають, бо йдуть від життєдайного сонця. Та деякі фантомні болі все ще не дають йому спокою. У пісні «Веди» вчуваються інтонації, здавалося б, назавжди покинутої музикантом електрогітарно-барабанної м’ясорубки, а у «Час випробовує нас» його колишня інкарнація береться за похмурий свінг.

Все, що писав і пише колишній лідер «ТОЛ» і нинішній «ПНД», найкраще сприймати як дзеркало його життєвого шляху. Якщо, слухаючи «Про любов», ненароком розіб’єш це люстро на друзки – матимеш велику вірогідність порізатися російським роком зразка гуртів «Алиса» чи «Воскресение». Тому варто дивитися обережно. Не витрачати час на чепуріння та надмірне самокопання, а радісно усміхнутися собі, що і зробив Василь. Саме такі пісні супроводжують його сьогодні. І слава Богу.