Найкращі українські альбоми першого півріччя 2018-го

30 174

Журналісти Karabas Live назвали головні вітчизняні релізи року з січня до червня

В грудні ми, звісно, підіб’ємо повний підсумок 2018-го. Але ж терпіти немає ніяких сил — вже зараз ми маємо альбоми, які є важливими для української сучасної музики. Вони з’явилися протягом останніх шести місяців. Про них і мова.

ONUKA – MOZAЇКА

У дебютному альбомі 2014 року проект Нати Жижченко влаштував українській музиці перезавантаження, поєднавши в ній минуле (народні інструменти) з майбутнім (електроніка). Чотири роки потому, у другому студійнику, ONUKA заглибилася в себе. 10 треків – окремі фрагменти з біографії Нати, що разом складаються в захопливу життєво-творчу мозаїку. Тут і спогади про перший сценічний виступ, і туга за бабусею, і багато чого ще.

На MOZAЇКА Жижченко (точніше — вже Філатовій) і музикантам вдалося розширити масштаб звучання і при цьому не втратити уваги до деталей. Більшість пісень записані спільно з давніми друзями ONUKA – оркестром НАОНІ. В композиції GOLOS можна почути дитячий хор «Зернятко», а до треку VSESVIT доклав руку легендарний Ерік Муке (Deep Forest). В якості вправи на уважність пропонуємо відшукати на альбомі ще й дрідрам (індонезійський музичний інструмент), піаніно з Одеського оперного театру та звуки криги, яка ламається.

Філ Пухарєв

SINOPTIK – Fields On Fire

Третій альбом від колись донецького, а нині київського рок-тріо народжувався в дорозі. Лейтмотивом Fields On Fire став гудок Донецького металургійного заводу. А назва студійника натякає на події на малій батьківщині музикантів. Після перемоги у конкурсі Global Battle Of The Bands два роки тому та з приходом до складу барабанника Віктора Герчева гурт відчув себе впевненіше. Тож не дивно, що звучання SINOPTIK стало важчим, щільнішим і навіть грубшим. Та на останніх композиціях музиканти попускають віжки і повертаються до стоунеру та психоделіки, знайомих слухачам з попереднього альбому SINOPTIK – Interplanet Overdrive (2016).

Філ Пухарєв

KAZKA – Карма

Український поп-альбом року – складно уявити, що в 2018-му на цю роль буде претендувати хтось ще. Поки сноби кривляться, а більш вагомі гравці на ринку легкої музики посміхаються, KAZKA методично набирає очки: пісня «Плакала» загрожує найближчим часом переплюнути за ступенем вірусності хіт «Свята». І це тільки початок – в альбомі «Карма», по суті, кожна пісня має потенціал міни уповільненої дії.

Секретів цього успіху немає – все на поверхні: потрібні музиканти в потрібному місці + відточений менеджмент (компанія Юрія Нікітіна mamamusic). KAZKA поєднує в собі вишуканість і простоту в тій мірі, щоб бути прогресивним явищем на локальному рівні. Рано чи пізно мав вирости курча, який стане куркою, що несе золоті яйця нового типу – україномовні поп-хіти. Згадайте, коли до KAZKA народжувалися легкі танцювальні пісні українською мовою, які виростали до рівня мемів? Отож-бо й воно.

Ігор Панасов

INDT — Palace

До третього альбому команда шкільних друзів виросла зі штанців стандартного інді-року. Палітра звуку і варіативність жанрових комбінацій стала набагато ширше, пісні вийшли на новий рівень гнучкості. Перетворившись з Indytronics в INDT, гурт наповнився тієї самої «троніки», яка була колись у нього насамперед в назві. Додалося і психоделічного пилу в дусі Tame Impala.

Крім того, за INDT тепер репутація знатних колабораторів: якщо їх співдружність з Braii (проект Оксани Бризгалової, господині київської Istok Studio) просто вдала, то сплав з репером Wavy Dem в пісні Barcelona – це, за визнанням багатьох, перший повноцінний мікс інді-музики і хіп-хопу в історії української сцени. Зростання рівня очевидне, відкритим залишається питання меседжу: якщо INDT хочуть достукатися до більшої кількості сердець, їм доведеться спробувати співати українською або російською.

Ігор Панасов

Vivienne Mort — Досвід

Vivienne Mort вдалося пройти шлях від маленьких клубів до тисячних залів, не зраджуючи собі та своїй музиці. Альбом “Досвід” став лише другою повноформатною платівкою за 10-річну історію гурту. Це робота, в якій є найкраще з того, що робила команда Даніели Заюшкіною ці роки, концентрований досвід колективу.

Це концептуальний альбом. Усі треки пов’язані між собою логічно і музично — є вступ “Екран”, інтерлюдія “Вчора” та довге аутро на “Я і так одна”. У цьому альбомі змішані усі теми, які Заюшкіна підіймала раніше. Звісно, центральним залишається мотив любові. Але любов у Vivienne Mort — поняття всеосяжне. Це не тільки кохання, а й любов до ближнього, природи, бога та до себе.

“Досвід” гідний того, щоб потрапити в історію нової української музики. Це прекрасний приклад поєднання інтимного, ніжного інді з поп-музикою та роковим розмахом.

Олексій Бондаренко

Лінія Маннергейма — Лінія Маннергейма

За останні кілька років на українській сцені з’явилося кілька супергуртів. «Лінія Маннергейма» — один з них. І якщо потрібно назвати одне слово, яке об’єднує усіх учасників цього гурту, то це буде “Харків”. Жадан, Каданов та Турчинов знайомі давно. Останнім альбомом «Оркестру Че» Каданова — EP на вірші Жадана. Турчинов — гітарист гурту «Жадан і Собаки».

Саунд-продюсер альбому Дмитро Зінченко довгий час був барабанщиком «Оркестру Че». І от нарешті харківський письменник та один із найбільш важливих музикантів міста вирішили об’єднати зусилля в рамках одного проекту.

Із 5 треків альбому три — це вірші Жадана під мелодійні аранжування. Зокрема сюди увійшла довгоочікувана “Південно-західна” і прониклива “Їй 15”. Закриває альбом пісня із вокалом Каданова — “Навчи”, а відкриває, певне, найбільш характерна та меланхолійна композиція альбому — “Де твоя лінія?”

«Лінія Маннергейма» — гурт, який говорить про важливе без зайвого пафосу. І Жадан, і Каданов добре знають про те, що відбувається по ту сторону лінії, яка проходить зараз по сходу України.

Олексій Бондаренко

Idealism Addict — Hard Time

Альбом «Лінії Маннергейма» — не єдиний у цьому списку говорить про війну. Проект Idealism Addict з’явився лише цього року і одразу стартував з міні-альбому на непросту, але дуже важливу тему. Hard Time розповідає історію людини, що знає як це — бути на війні, чекати тих, хто на ній, і прощатись з тими, хто з неї не повернеться. Як розповідала фронтвумен проекту Лєна Ребрик, цей альбом — спосіб виплеснути свій посттравматичний розлад.

Подібні релізи дуже потрібні Україні зараз. Рани Майдану ще не загоєні, а ситуація на Сході постійно наносить нові. І поки це відбувається, людям потрібно мати музику, яка дасть їм простір не лише для патріотичного запалу, а й для суму та сліз. Маленькі історії про великих людей дають надії більше, ніж вигуки про козацьку націю.

Катерина Ятель

Jonathan Livingstone — Під Зеленими Осоками

Про львівський гурт Jonathan Livingstone ми вперше почули минулого року, коли вони випустили дебютний сингл «Колискова» на лейблі Masterskaya. І назва треку абсолютно точно відтворювала настрій музики. Весною команда випустила дебютний міні-альбом, в який увійшло три пісні. Хоч серед них не було вже відомої нам «Колискової«, настрій, який вона створила, продовжувався.

Це дуже спокійна медитативна платівка, в якій не так важливо, що співають, а важливо як. Головний зміст міні-альбому в його музиці, в тому, що її хочеться слухати із заплющеними очима.

Не дивлячись на ці позитивні слова, проект ще далекий до поняття ідеального — він звучить цікаво, але достатньо одноманітно. Виникає питання, в якому напрямку рухатись Jonathan Livingstone, аби не втратити свою магічність, але привернути більше уваги публіки.

Катерина Ятель

Також варті уваги:

Refinders — Skin Effect, Пирятин — Атентат, Somali Yacht Club — The Sea, Счастливые люди — Датаизм, Mari Cheba — Прислухаюсь, Palmo X — I.T.C.W., Адвокаты — 23:45, Braii — City of Nothing.