Як навчити дитину музиці і не вбити любов до неї

Журналіст Євгенія Науменко розпитала викладача музики Михайла Балога про його методику роботи з дітьми

Рік тому джазовий саксофоніст Михайло Балог заснував у Львові музичну школу Vedel School. Вона незвична. Її програма намагається охопити усі музичні стилі і напрямки і дати учням базові знання, навчити грати на електронних інструментах, писати, зводити, аранжувати власні композиції.

1 квітня у Vedel School закінчився конкурсний відбір на безкоштовний курс для дітей 10-14 років. Навчання триватиме 3 місяці. Викладачі допомагатимуть кожній дитині розкрити потенціал до написання власної музики. По закінченню обіцяють музичний табір в горах і виступ разом із викладачами у рамках заходів на Leopolis Jazz Fest в червні цього року.

Ми зацікавилися методикою Михайла Балога і попросили його розповісти Karabas Live про те, як викладачам вчити дітей музиці, а батькам не зламати долю дитини музичною школою.

«Будь яка мова вчиться найкраще там, де нею спілкуються»

Більшість батьків віддають своїх дітей «на музику». Їм здається, що там саме цього і вчать. Навчання в музичних школах у XXI столітті будується не на загальному вивченні музики, а на вивченні однієї музичної традиції. Я навіть не називав би ці школи музичними, це радше школи академічної музики. Це традиція, яка мусить існувати, яку я страшенно поважаю, з якої я сам вийшов. Але мова йде про те, щоб люди мали вибір і доступ до того, що є актуальним зараз у сучасному світі.

Моя школа виникла не для того, щоби заперечити щось, а з метою об’єднати. Ми рухаємося до того, щоб школа мала збалансовану структуру, де є місце не лише академічній музиці, а й електронній, джазу, популярній. Де в процесі навчання учень має можливість самостійно дослідити феномен музики, покладаючись на свій власний досвід, а не на досвід викладачів.

Навчання музики подібне до вивчення мови. Будь яка мова вчиться найкраще у середовищі, де нею спілкуються. Дитина, що потрапляє у музичну школу, не чує у повсякденному житті музику, яку вона вивчає.

Під час одного курсу для дітей я спробував піти інакшим шляхом. Абсолютно інтуїтивно. Є така вікторина в музичних школах: викладач вмикає музичний твір, а діти повинні відгадати назву і композитора. За таким самим принципом я ставив дітям саундтреки з комп’ютерних ігор. Раптом одна дівчинка почала плакати посеред треку. Я зупинив урок і запитав, що сталося. Вона сказала, що просто це її улюблена гра, в яку вона все дитинство грала, що це частина її життя. Таким чином, ти отримуєш довіру від дитини, бо зважаєш на ті речі, які їй цікаві. Вона визнає актуальність того, що ти робиш.

Основне питання – це мотив. Батьки віддають у музичну школу дітей: 1) через необхідність мати більше власного часу і простору; 2) аби допомогти дитині розкрити свій потенціал. Звичайно, другий варіант навпаки вимагає зусиль і часу. Треба говорити з дитиною, цікавитися  і, головне,  дослухатися. Поважати особисту думку і простір дітей, треба бути з ними завжди на рівні в таких питаннях.

«Заняття нудне, коли вчитель нехтує думкою учня»

Не можна нав’язувати безглузді стереотипи типу «у тебе немає слуху, голосу, ритму». До мене якось підійшла дитина і каже : «В мене немає ритму». Думаю, ну звідки вона це взяла! Прошу  її пройтися по кімнаті – вона йде, і так, як вона крокує – це ж ідеальний ритм!

Дуже просто відрізнити дитину, яку змусили ходити в музичну школу від тієї, якій це дійсно подобається. Ти просто дивишся і бачиш в очах щире зацікавлення, запал.

Є такий тип дітей  — слухняні хлопчики і дівчатка. Просиш їх заграти – грають, заграй ще – знов заграють.  Але так в дитини ламається  стрижень особистості, і це в кожному окремому випадку матиме свої наслідки.

Діти сучасності дуже відчувають відсутність персонального підходу, уваги до своєї особистості. Дуже важливо, чи надихає викладач дитину. Заняття може бути нудним, перш за все, тому, що вчитель нехтує думкою учня. Просто  відпрацьовує години і автоматично виливає на дитину величезний потік інформації.

Підступність навчання, не лише музичного, в тому, що викладач не вчить учня, а намагається переконати його у правильності своїх смаків.

«Вести дитину, поки вона сама не відкриє для себе щось»

Ідея створення школи виникла у мене в спробі впорядкувати знання, отримані мною за досить довгий час. Це був абсолютно егоїстичний момент. Але тільки  навчаючи когось, краще розумієш, яка інформація потрібна, а яка ні. Якщо воно неважливо і непотрібно, то до біса ті роки і години,  які ти витратив на вивчення цього, просто береш і відкидаєш.

Найважчий шлях – це мати сили і сміливість дистанціюватись від знань, які ти отримав, і прийняти  факт, що тій людині, яка до тебе прийшла вчитися, це може бути не потрібно. Виявляється, це справжнє завдання – не навертати в свою релігію, а розкривати потенціал  дитини і відповідати на її чіткий запит.

Завдання викладача — підказувати і вести дитину, поки вона сама не відкриє для себе щось. І це будуть незабутні знання. Бо це  вже власний досвід, а не звичайне наслідування.

Ми акцентуємо на виключно базових речах – ритміка, мелодика, фізичні властивості звуку, музична гармонія. Це 4 стовпи, на яких стоїть будь-який музичний стиль,  в незалежності від традиції. Це може бути як рагга, написана  5 тисяч років тому,  так і сучасний твір.

Не треба пояснювати що добре, а що погано. Дайте  дитині основний теоретичний інструментарій, завдяки якому дитина зможе зорієнтуватися в цьому просторі музики і самостійно дослідити його.

Фото: Влад Машкін

ЧИТАТЬ ТАКЖЕ: Будущее музыки: что слушают дети и подростки в разных странах