Новий альбом гурту Blooms Corda у віршах

Karabas Live презентує невідому версію одного з найкращих українських альбомів року

20 жовтня київський гурт Blooms Corda презентував третій альбом «GIGOTOSIA». Це десять пісень. Але є у цього проекту і таємнича частина — як підводна частину айсбергу.

У процесі запису лідер гурту Даниїл Галико придумав сюжет про мандрівника, який потрапив у старий готель. Мешканці кімнат розповідають герою історії у формі пісень. Вірші-підводки до композицій написав сам музикант, а озвучив їх актор Іван Сенюк.

Задум все ж залишився нереалізованим. Але з нагоди релізу альбома Даниїл поділився із нами поезією та авторськими ілюстраціями. Ви бачите їх першими.

1

Земне життя пройшовши одну восьму

Я раптом розгубився на шляху

Немов імла – пригадую і досі –

Утворена з думок і розпачу

Поставила під сумнів все, у чому

Я був такий упевнений, і ху,

Точніше хто, тепер вже не згадати

Привів мене у цей старий готель,

В якому було моторошно спати,

Бо дивні звуки долинали з його стель,

А ще на дворі сильно споночіло

І двері були зняті із петель.

Пролежавши недовго в одній позі

Я вирішив пройтися навмання

Лишаючи на витертій підлозі

Скрипіння власних кроків, а знання,

Яке я несподівано отримав,

Мене не полиша до цього дня.

У різних номерах цього готелю

Я зустрічався з дивними людьми,

Одні із них тут жили, як в оселі,

А інші, як і я, ховались від пітьми,

Та кожен був охочий на розмову

І з кожним обливалися слізьми.

Дозволь же і тобі, мій невідомий друже,

У цей незвичний чи звичайний день

Повідати думки їх небайдужі

У вигляді блумс-кордових пісень.

Хтозна, можливо їх тонкі мотиви

Тобі допомагатимуть щодень?

2

Отже почнімо з номера навпроти,

В який зайшов я першим у ту ніч,

У ньому було тихо, безтурботно,

Повітря нагрівала піч,

Та мешканець його був неспокійним

І ось, у чому була річ.

3

Прослухавши слова мого сусіда,

Я трохи розгубився, чим би зміг

Зарадити його душевним бідам,

Тому, не довго думаючи, втік.

І вирішив продовжити блукання

У пошуках нових знайомств і втіх.

Наступний в черзі номер двісті восьмий,

У нього потім я зайшов,

Коли мені на мить здалося,

Що в ньому грав Рахманінов,

Та за дверима мене стрінув

Мсьє, який жадав розмов.

4

Не можу вам не розказати

Про найпікантнішу зі сцен,

Яку підгледів я в кімнаті,

Де дівчині вусатий мен

Співав любовну серенаду,

Послухайте її лишень.

5

Скажіть, який талановитий

І режисерський Амадей

Вмістив у цей готель розмитий

Пару закоханих людей.

Я з ними перетнувся раптом

Біля відчинених дверей.

6

Як важко іноді вгадати,

Хто нам знайомий, а хто друг,

Та у ту ніч щасливий фатум

Мені дав дивовижний слух

В одному з номерів готелю

Підслухати двох відчайдух.

7

Один із жителів готелю

Мені зустрівся у фойє,

Він схожий був на Жака Бреля,

І серце заповняв своє

Питаннями, на котрі, може

У когось відповіді є?

8

Одну дискусію цікаву

На сходах я тоді застав:

Два чоловіки пили каву,

Сивобородий щось казав,

Що ми одні на цілім світі,

Та інший ось відповідав.

9

Чим далі я продовжував мандрівку

Готельними покоями кудись

Тим більше думав я, а звідки

Всі його мешканці взялись.

Немов вони усі чекали,

Допоки б їх слова збулись.

Одним з таких був літній містер,

Що, мов англійський гренадер,

Стояв біля дверей барвистих,

Звертаючись до мене: «Сер».

Він розказав свою легенду

Яку переповім тепер.

10

Скільки годин триває щастя,

Скажіть мені без зайвих слів.

Мабуть, вам краще це не вдасться,

Ніж хлопцю, котрого зустрів

В кімнаті з номером 17,

Ось, що мені він розповів.

11

Останній з тих, кого побачив

Серед тьмяних готельних стін,

Був капітан морської вдачі,

Який налив мені Джим Бім,

А потім ще, і ще, і більше

І все не зупинявся він,

Не пригадаю вже, як саме

Заряд уваги в мене сів,

Чи то від чарки капітана,

Чи то приспав його заспів,

Єдине що з того лишилось –

Лише уламки тихих слів.

12

Як тільки розоперста і знайома

Еос постала із пітьми,

Я опинився в себе вдома,

Не розумію, як, коли,

І хто сюди мене доставив,

Аби ж віддячити грішми.

Минуло вже багато років

Із часу дивних тих подій,

Я встиг зробити стільки кроків,

Аби знайти готель мерщій,

Та все дарма, і вже вважаю,

Чи це не сон тоді був мій…

Та знай, якщо колись раптово

Опинишся у ньому сам,

То передай хоч на півслові

Усім привіт від мене там,

Бо іноді, щоб стало легше

Достатньо і вітання нам.