Концертні майданчики країни. Чернівці

7 860

Чернівецький фолк-співак Саша Буль розповів Karabas Live, де на його батьківщині грають музику

Уявіть такого собі гіпотетичного чернівчанина, що народився на початку двадцятого століття і котрому чи то Бог, чи то генетика дали щастя дожити до його кінця. І нехай цей чернівчанин далі Садгори (передмістя Чернівців) ніколи не їздив, та вдалося пожити йому в чотирьох різних країнах, не враховуючи тимчасових державних утворень.

Він пам’ятає Чернівці столицею герцогства, найвіддаленішим на схід містом Австро-Угорської імперії, сполученим залізницею із європейськими столицями. Пам’ятає прихід румунської влади по закінченню першої світової війни, «бум» конструктивізму в архітектурі та відкриття аеропорту в 1933-му.

Потім чергова війна і місто стає радянським, а разом з ним відкриваються заводи і ростуть чужі колишній столиці герцогства спальні райони. В дев’яностих наш гіпотетичний чернівчанин помирає у незалежній Україні, так і не зрозумівши, чим нова держава відрізняється від попередньої.

Ми озирнулися лише на сто років, а офіційним Чернівцям понад 600. І я не збираюся відбирати хліб у вікіпедії та екскурсоводів, вдаючись в історичні подробиці, а тому підсумую, що результатом усіх цих історичних перипетій є сьогоднішня кострубато-магічна столиця Північної Буковини, де мов скелети викинутих на берег китів, міський ландшафт прикрашають залишені Австро-Угорщиною будівлі, а в приміщенні театру, що приймав Енріко Карузо, Федіра Шаляпіна та Соломію Крушельницьку, збирають аншлаги Лепс та 95 квартал.

Мені пощастило об’їхати майже всю Україну і тому можу із впевненністю сказати, що загальна ситуація з культурою у місті Чернівці аналогічна до стану речей у більшості обласних центрів, де монополію на стадіонні концерти тримають Океан Ельзи, раз на півроку навідуються Brutto, а в пабах здебільшого грають кавер-бенди. Проте, існують виключення. І саме на них спробую зосередитися.

Літній театр

Історія. Концертний майданчик, що знаходиться в центральному парку культури та відпочинку і здатний вмістити півтори тисячі сидячих глядачів. Функціонує з 80-х років минулого століття. За цей час слугував майданчиком для концертів, муніципальних та корпоративних заходів.

Атмосфера. Оскільки це відкритий концертний майданчик, то часто вирішальним фактором тут стає погода. І якщо дах здатний захистити від дощу та поривів вітру, то при різкому похолоданні висидіти концерт там складно. Але це неабияк компенсується стіною зелених дерев, що оточує театр по периметру, залишаючи міський смог і галас авто за собою.

Літній театр взимку.

Асортимент. Ані Лорак, Потап и Настя, Друга Ріка, Оля Полякова, Ірина Білик, Тік – Літній Театр приймає здебільшого поп-артистів та естрадних зірок вищого ешелону. Хоча, знову ж таки, бувають виключення. Тут в рамках Randorn Tour’у із неочікуваним для Чернівців аншлагом відіграв Іван Дорн. Щоправда, танцювати публіці доводилося між рядами стільців та у вузькому проході під сценою, бо всидіти мало хто зміг.

Проте, напевне, найбільш маргінальним івентом, що приймав цей майданчик, став єдиний на той час в Україні, концерт пост-рокерів God Is An Astronaut. Місцевому двадцятирічному промоутеру Артему «Кетчупу» вдалося зібрати близько 1200 чоловік, з яких чернівчан було не більше 150-ти. Йшла страшенна злива і дув поривчастий вітер, що змусило прихильників творчості Астронавтів добряче померзнути. Але ж хто казав, що пост-рок – це легко?

Театр ім. Ольги Кобилянської

Історія. Трошки більше ста років тому на місці театру ще стояв густий ліс, а місцева влада закликала власників стрілецької зброї винищувати вовків, котрі забігали в центр міста. Під тиском громади тодішній муніципалітет приймає рішення, що театру в Чернівцях бути і 30 січня 1900 року сюди запрошують австрійських архітекторів Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера. Через 4 роки дует, що встиг закінчити понад 50 об’єктів по всій Європі, представляє проект чернівецького театру. А ще через рік – архітектурний шедевр вартістю у 600 тис. крон здають у експлуатацію.

Атмосфера. Щоб не вдаватися в подробиці архітектурного ансамблю, скажу, що на 600 тис. крон абсолютно тягне. Фасад рясно прикрашений скульптурами за мотивами грецької міфології та бюстами Шуберта, Моцарта, Гете, Шіллера, Бетховена, Гайдна, Шевченка та Пушкіна. Як ви могли здогадатися, останніх двох додали пізніше. Інтер’єр оздоблений золотом, оксамитом та мармуром із величезною кількістю ліпнини та орнаментовки. Зала складається з партеру, лож бельєтажу та амфітеатру, що здатні вмістити 813 місць.

Асортимент. Звісно, основний асортимент Драмтеатру – це спектаклі. Але ми розглянемо його лише крізь призму концертну. Як і у випадку з Літнім театром, тут асортимент диктує швидше рівень популярності артиста, ніж жанровість. БГ и Аквариум, Dakh Daughters, Діана Арбеніна та Нічні Снайпери, Стас Пьєха, Святослав Вакарчук із проектом Вночі та Григорій Лепс – така от мішанина. І це лише те, що вдалося пригадати одразу.

Обласна філармонія

Історія. Приміщення було здане в експлуатацію 10 грудня 1877 року, після майже 10-річного процесу збору коштів та будівництва. Ініціатором будови стало Товариство розвитку музичної культури на Буковині, члени якого і займалися пошуком інвесторів та земельної ділянки під зведення споруди.

Атмосфера. Хоча за багатством внутрішнього та зовнішнього оздоблення Філармонія і поступається театру, та з практичної сторони цей концертний майданчик нічим не гірший. Так, Цісарем тут себе не відчуєш, але сповна насолодитися концертом вдасться. Хороше світло і звук.

Асортимент. Зі своїм основним завданням Філармонія справляється чудово – концертів класичної музики в Чернівцях багато. Це і місцеві артисти, і запрошені з-за кордону та інших міст хори та оркестри. Проте, часом Філармонія виступає і майданчиком для сторонніх організаторів, що везуть сюди більш комерційні проекти — 14 лютого тут зіграв концерт «Тік». Облюбували Філармонію також різноманітні оркестри, що переграють світові хіти. Позаяк сцена здатна вмістити велику кількість музикантів, а стаціонарне світло і звук значно полегшать завдання організатора.

Органний зал

Історія. Зал органної музики відкрито 18 серпня 1992 року, після того як було прийняте рішення розмістити його в приміщенні Вірменської католицької церкви. Щоправда, орган знаходився там від моменту зведення храму у 1875 році. Як і в історії з Філармонією збором коштів займалися пересічні чернівчани, члени вірменської громади. З приходом радянської влади церква припинила своє існування. Її майно конфіскували, а приміщення залишили пустувати. Потім там організували склад і аж у кінці 80-их передали в користування обласної Філармонії. Саме тоді, враховуючи акустичні характеристики приміщення, була проведена реконструкція та встановлено новий орган чеського виробництва.

Атмосфера. Кращого місця для залу органної музики в Чернівцях годі придумати. Знадобиться добрий десяток концертів, щоб розгледіти вітражі і розписи на стінах та стелі. І це, якщо добряче крутити головою і не відволікатися на спостереження за органом. Зал, в котрому тиша відіграє не менш важливе місце в композиції, ніж нота. Подвір’я церкви ділять між собою старі покручені дерева та кам’яні скульптури. Сама будівля виконана з червоної цегли і за архітектурним ансамблем перегукується із славнозвісним Чернівецьким Національним Університетом. І не дивно, адже обидва проекти – це дітища австрійського архітектора Йозефа Главки.

Асортимент. Лише класична, на 99 відсотків органна музика. Ділити сцену доводиться хіба з немовлятами, яких тут часом хрестять та нареченими, котрих деколи вінчають.

Паб Public

Історія. Заклад, що з’явився у 2010-му році на хвилі повальної моди на так звані арт-паби. Місцеві ресторатори, ніби зговорившись, вирішили, що не пивом та кренделями єдиними і протягом року-двох у Чернівцях з’явилося півдесятка місць, що позиціонували себе як паби-концертні. Але невблаганна провінційна публіка та ринкові відносини внесли свої корективи і магічне слово «арт» залишилося хіба в фігурно виведеному на тарілці зі свинячими вушками дресінгу. Хтось зрозумів, що караоке приведе багатшу публіку, хтось зосередився на гастрономічній частині, а хтось вирішив, що кавер-бенд раз на тиждень і є арт. А от Public тримає марку якого не якого концертного майданчика вже 7-й рік. Жива музика тут лунає щодня.

Атмосфера. Чималенький паб на третьому поверсі торгівельно-розважального центру зі стандартною лінійкою пива; з не типовим для канонічного пабу, проте типовим для українських пабів меню, де можна знайти все що завгодно, від пивних закусок до суші та пасти. Ну і з невеличкою сценою. Майданчик здатний вмістити близько 150-ти глядачів. Щоправда, відсотків 80 публіки не матимуть візуального контакту з артистом. Публіка тут абсолютно різношерста: і випадкові відвідувачі торгівельного центру, які зайшли перепочити від шопінгу, і ті, що прийшли послухати конкретного артиста, і ті кому просто хочеться випити, а тут ще й концерт на шару. Проте, є й гроно постійних клієнтів, яких можна побачити там практично щовечора.

Асортимент. Public зіграв свого часу визначну роль для чернівецького концертного життя. Позаяк через нього пройшли усі без виключення місцеві музиканти: від друзів-студентів, що зібрали рок-бенд, зіграли раз і вирішили, що досить, — до тих, хто з музики живе. Це місце часто відвідують і закордонні артисти, що заїжджають в Україну, через наявність стаціонарної апаратури та демократичну політику майданчика. Проте, бувають у Public’у і концерти гучніших виконавців. Тут встигли побувати Тартак, Скрябін, Zdob si Zdub, Vivienne Mort, The Вйо, Kozak System, O. Torvald, Антитіла тощо. Але такі концерти швидше виключення, бо здебільшого вхід на івенти вільний і частенько музика просто грає як фон.

Dolce Club

Історія. Розважальний комплекс Dolce Club постав буквально кілька років тому на базі колишнього нічного клубу Астарта в одному зі спальних районів Чернівців. Коли була зведена Астарта, вже й не згадати. Трьохповерховий Dolce зробив акцент на клубні вечірки, додавши боулінг, більярд, ресторан та караоке. Вже згодом промоутери облюбували його для проведення клубних концертів, через наявність сцени, необхідної кількості світла та звуку.

Атмосфера. В центрі залу розташований чималий танцмайданчик, довкола котрого вздовж стін розтягнулися канапи зі столиками. Над ними по периметру тягнеться балкон із аналогічними сидячими місцями. Домінують червоний та синій кольори. Сказати, що майданчик володіє якоюсь особливою атмосферою – не візьмуся, але й вибігти звідти з криком бажання не виникає.

Асортимент. Всі ті, хто або не можуть потягнути театри та філармонії, або й не хочуть, бо прагнуть саме клубного шоу. Жанрових обмежень тут теж немає. Грали Onuka, Антитіла, Брутто, Hardkiss, Ярмак, Время и Стекло, Дзідзьо та безліч інших артистів.

Костел Пречистого серця Ісуса

Історія. Костел збудований в кінці ХІХ століття у неготичному стилі. З приходом радянської влади втрачає своє основне призначення і його перетворюють на архів, значно спотворивши зсередини. Приміщення костелу розбивається бетонними плитами на кілька поверхів, де томляться тонни списаного паперу. Більшість вітражів також знищуються. У 2010 році костел повертають католицькій громаді, яка починає його реконструкцію власними силами. У 2014-му в костелі проводять перший благодійний концерт.

Атмосфера. Це місце створене для сумної музики. Обідрані стіни, де все ще видніють старі вицвілі розписи, будівельне сміття, що постійно накопичується через невпинні роботи по відновленню колишнього вигляду, і готична велич споруди, яка не змогла встояти перед невіглаством комуністів.

Асортимент. Концерти тут страшна рідкість і відбуваються в середньому раз на рік. Усі, без виключення, благочинні. Першим тут зіграв Sasha Boole, згодом був збірний концерт кількох місцевих команд, а останнім прозвучав у костелі датський композитор Йозеф Ван Вісем, давши концерт на лютні для кількасот чернівчан.

Саша Буль виступить у київському Сarribean Club 4 березня