15 принципів Тараса Тополі

Лідер гурту «Антитіла» розповів Karabas Live про те, що може назвати своїми власними принципами і переконаннями

*   *   *

Ми відповідально ставимося до вибору назви для пісень і альбомів. Для нас це квінтесенція меседжу, закладеного в музиці. Альбомом «Все красиво» ми хотіли на контрасті передати через музику щось позитивне. А тепер буде «Сонце». Нашій країні потрібно щось світле і гаряче, що б рухало нас вперед. Хочеться дати людям в цей непростий період якусь надію.

Не бачу нічого поганого в створенні пісень на замовлення. Часто до мене звертаються артисти з проханням наситити свою музику моєю лірикою – їм здається, що в неї характерний почерк. Я погоджуюсь приблизно раз в одному з 20 випадків. Мені подобається співпрацювати з творчими людьми, але з такими, в яких відчувається талант. Завдяки яким те, що ти створиш, буде жити довго.

Загальнолюдські якості українців майже не відрізняються від тих, що властиві людям в усьому світі. Ми любимо заздрити і дуже гарно вміємо критикувати. Вміємо об’єднуватися проти чогось і абсолютно не вміємо гуртуватись заради чогось. Це якості українців, які хотілося б перевернути в іншу сторону. Але на противагу є й купа хороших якостей, за які я готовий цілувати людей.

Немає нічого сильнішого у всесвіті, ніж ідея і похідні від цього – переконання і принципи. Лише ідея здатна рухати людину вперед. До різних вчинків – як позитивних, так і негативних. Реальність змінюють люди, які горять ідеєю.

Я досить критично ставлюсь до людей і не ідеалізую нікого. Для мене моральний авторитет – це людина, яка має тверді принципи, навіть якщо вони відрізняються від моїх. Якщо вона стоять на них і має силу волі йти до кінця. Але безумовних авторитетів в мене немає. Є Творець, який створив все це і рухає нас всіх вперед. А ми з вами просто риби в тому океані – хтось більша, хтось менша, – але всі однаково живемо й вмираємо.

З позиції здорового громадянського суспільства знищення пам’ятників – це вандалізм. Але в ситуації, коли паростки українського починають прориватися крізь товстий прошарок радянського, можуть бути застосовані якісь радикальні методи. Пам’ятники – елементи ідеології, проти якої ми боремося. І тому з позиції відстоювання української ідентичності вони не потрібні. Вони не мають бути предметом інформації. Якщо ми хочемо побудувати щось нове українське, ми маємо бути в консолідації з усім світом – але зруйнувати старе ми так само мусимо.

Я вмію спілкуватися з різними людьми і почувати себе самостійним. Допомогло те, що я почав забезпечувати себе вже з раннього віку — моя перша робота була в 14 років. Після школи я працював у свого двоюрідного брата в мережі спортивних магазинів. На щастя, в мене ніколи не було такої ситуації, щоб не було що їсти.

Я люблю тварин. Іноді я більш лояльно ставлюся до тварин, ніж до людей. Тому що людина може себе захистити, а тварина підкорена людській волі і люди використовують це, щоб знущатися з беззахисних істот. Тоді моє почуття справедливості загострюється.

Найсильніша виховна сила в світі – це любов. Наша задача як батьків – зробити так, щоб діти розвивалися й росли в любові. До якогось моменту – абсолютна, тотальна любов і вседозволеність з обережним контролем, щоб вберегти від перших небезпек цього світу. А так хай сам пізнає світ. І тільки з віком можна щось забороняти – причому спокійно й без істерик. Обов’язково пояснюючи, чому це можна і чому не можна. Тільки любов, тільки терпіння. І все буде добре. Інших варіантів немає.

Весь вільний час – а його дуже мало – я приділяю своїй сім’ї. Робота забирає від сім’ї дуже багато, тому коли є вільна хвилина, я біжу до дітей і дружини. А якщо вдається ще разом з ними відпочити – то взагалі шикарно! Я люблю спати. Ідеально – 10 годин на добу. Але це майже ніколи не виходить. Так що відсотків 70 свого життя я сонний. І якщо буваю роздратований – то через те, що невиспаний.

Зустрічі випускників треба проводити десь за років 30 після випуску. Коли вже є налагоджений побут, діти навчаються в інститутах – і батьки нарешті можуть розслабитись. А коли ми ще молоді, то немає на це часу. Всі рвуть під собою землю, всім ніколи. Для таких людей, які мають якусь мету, часу відпочивати завжди мало.

Лейтмотивом моєї наукової роботи «Проблеми популяризації української мови серед молоді України» було те, що мова повинна стати трендом. А для цього потрібен приклад успішних людей в різних сферах. Треба, щоби українську взяли на озброєння успішні юристи, публічні особи, політики, медики і артисти. Окрім якогось алгоритму поведінки і стилю життя вони повинні давати людям ще й мову. Крім засобу комунікації, вона має стали елементом престижу. Це так само, як і з одягом. Якщо ти носиш ось таке вбрання – ти в тренді. Якщо ти спілкуєшся українською мовою – ти в тренді. Якщо ні – просто випадаєш з життя.

Зміни завжди рухають вперед 10% людей, в яких спільні цінності й спільні ідеї. Ці люди стають рольовими моделями і здатні через себе проектувати своє бачення на всіх інших, які свідомо чи несвідомо починають калькувати їх дії. Звичайно, ми б хотіли були в цих 10%.

Квоти на українську музику в ефірі мусять бути. Єдине шо – їх потрібно збалансовувати певними преференціями. Свого часу я взагалі пропонував ідею державного дотування чи скасування податку тим радіостанціям, які мають більше 30% української музики. Якщо ти маєш 50% українських пісень, то ти отримуєш дотації у розмірі 50% свого річного обороту. Це могло стати настільки вагомим стимулом, що не треба було б ніяких квот.

«Антитіла» з кожним роком намагаються підвищувати свою музичну планку і розвиватися. Давати матеріал, який займав би не примусово, а за власною цінністю місце в ефірах радіостанцій. Це важливо тому, що якщо буде гарний український музичний контент, якщо буде культура споживання українського – а вона повинна випрацьовуватись поступово, це займе років 5-10, – все буде добре. Ми забудемо, що колись в нас взагалі була така дискусія. Згадайте, скільки суперечок було навколо українського дубляжу кіно? А тепер люди свідомо обирають український дубляж, тому що він значно якісніше і цікавіше. Просто треба було дати йому шанс.

Виступ гуртів «Антитіла» та «Без билета» (Білорусь) відбудеться 8 грудня в столичному клубі Atlas.