15 лет «Восени»: как снимался классический клип ТНМК

История создания клипа от первого лица: рассказывают участники съемок

Клипу «Восени» группы «Танок на Майдані Конго» этой осенью исполняется 15 лет. Задуманный как арт-провокация и созданный буквально за копейки, он стал визитной карточкой команды и одной из самых запоминающихся работ в истории украинского клипмейкерства.

Karabas Live расспросил участников съемки – режиссера Виктора Придувалова, оператора Ярослава Пилунского и трио главных действующих лиц клипа — Фагота, Фоззи и Дилю, – о том, как это было.

«Ця історія стала легендою», – такими словами начинается сама «Восени». Это же можно сказать о клипе.

Виктор Придувалов: Я не хотел снимать этот клип. Песня «Восени» мне не зашла. Показалась попсовой. Я хотел снимать «ПоRAPалося серце» (собственно, и снял). Но у ребят не было бюджета на два клипа. Тогда они решили потратить все на «ПоRAPалося серце», а для «Восени» мы с оператором Ярославом Пилунским могли снимать что хотим – сами.

Фагот: Коштів насправді було небагато. «ПоRAPалося серце» знімали на кіноплівку 35 мм і на це пішов увесь бюджет. Для «Восени» Придувалов запропонував ідею знімати на фото в форматі 72 мм, який по фактурі зображення – те ж саме кіно. І ми пішли на такий експеримент.

Придувалов: И по-моему, были не в восторге…

Диля: Ну, спочатку так. Було незрозуміло, як можна на фотоаппарат зробити щось схоже на кліп. Це багато років пізніше стала мода робити слайд-відео з багатьох кадрів. Можна сказати, що Придувалов з Пілунським започаткували це.

Фагот: Тут було важливо, Що і Де знімати. Є в нас рідне містечко Бучак у Канівському районі, куди ми їздимо з 1995-го року. Таке місце сили. І дорогою туди кожного разу ми бачили ідеальну локацію – сухе дерево посеред озера. «Круто, треба якось тут відзняти кліп!». І коли Придувалов прийшов з ідеєю кліпу, ми показали йому кілька фото, знятих на звичайний фотоаппарат. Його зачепило.

Придувалов: Это статика, статический кадр. Там не придумаешь никакого действия. Поэтому я предложил Пилунскому снять фотоклип.

Фагот: Найсмішніше те, що на саму локацію Вітя так і не потрапив!

Придувалов: Я был в монтаже какого-то другого проекта и все переложил на Славу. В Пилунском я не сомневался – он крутой оператор, а операторы проходят фотографию как обязательную программу.

Ярослав Пилунский: Я к тому времени уже давно мечтал снять клип на фото. Придувалов предложил концепцию, ребята показали фотографию дерева – и мы взяли фотоаппарат и решили ехать туда. Высадились далеко от цивилизации и просто провели время вместе. Встретили осень. Сценарий рождался сам – надо было просто фиксировать собственное состояние. Мы были как на другой планете – машина высадила нас, уехала и пропала. Присутствовало какое-то состояние Маленького принца.

Диля: Ми знімали там цілий день. Було холодно і це був дуже важкий день. Настільки, що я після зйомок навіть закурив – вперше за кілька років. Вночі біля вогнища було дуже холодно, зігрівалися коньяком. І якщо я не помиляюсь, ми поверталися додому на машині нашого друга — Mitsubishi L200 з великим багажником. І так втомилися, що частина людей спала в багажнику в ковдрах і прокинулися вже в Києві.

Фоззи: Так, якраз тоді це і було. Тоді взагалі часто їздили цим авто, яке належало нашому другу Вадиму Арсенюку. Якось я заснув у тому відкритому багажнику і досить сильно обгорів на сонці.

Пилунский: Нашей задачей было зафиксировать локацию по максимуму. Пацаны валялись на земле, я стоял над ними и снимал их сверху. А они стебались на эротические темы.

Диля: А знімали на якийсь ретро-фотоаппарат. Дзеркальний, який фотографує слайдовими квадратними знімками.

Пилунский: Фотоаппарат «Киев-66», один объектив «Волна». Шли по самому простому пути из возможных. Обошлось нам это в сумму порядка 300 долларов.

Фоззи: В мене стоїть $800.

Придувалов: В любом случае мы снимали за свой счет.

Диля: А коли відфотографували весь матеріал, виявилось, що треба щось іще додати. Тому виникла ідея зробити ще знімки, як ми стрибаємо на батуті. Якраз у нашого продюсера Олексія Яковлева з’явився батут – десь його він виграв в якійсь акції.

Фоззи: І це ми вже знімали на Оболоні.

Диля: Мені здається, що це було перше й останнє використання цього батуту. Стрибали недовго – весь процес зайняв кілька годин.

Пилунский: Батут? Вообще не помню, чтобы его использовали.

Фоззи: Було-було, подивися фото!

Пилунский: Мне нужен был «воздух», я люблю подвешенные состояния человека. Для этого использовали холмы. Пацаны прыгали, а я снизу снимал. Подобрал ракурс, выкинул лишнее – ничего сложного.

Придувалов: Слава наснимал, потом это все отсканировали. Я посмотрел и понял, что чего-то не хватает. И как раз Пилунский уехал на Шри-Ланку снимать рекламу чая и привез оттуда красивые цветные пейзажи. Вот тогда у меня в голове все окончательно сложилось.

Пилунский: На Шри-Ланке я выполнял задачу, имея в голове материал, снятый на озере. Цветные кадры в клипе идут как бы в противовес черно-белым. Человек видит перед собой одно, а перед глазами цветут Адам-сады. Экспедиция словно специально была задумана под это дело. Какая-то инфернальная жизнь у клипа…

Придувалов: А потом я попросил Дилю написать от руки текст песни…

Диля: Кастінг ми не проводили. Просто Фоззі сказав, що в мене гарний почерк…

Фоззи: … так, мій точно гірший…

Диля: … Там видно три почерки, але все це писав я. Щоб складалося враження, що писали три різні людини. А тоді не було ніяких планшетів, тому писати приходилося начисто на папері. Якщо я десь помилявся, доводилося все переписувати наново. Цілу сторінку. На одній я зробив свій автограф – і в кліпі він з’явився чомусь на обличчі Фоззі.

Фоззи: І тільки після цього Придувалов почав монтувати. Але вже було зрозуміло, що кліп буде відкладено до наступного року.

Придувалов: С видео работать проще – там динамика, хронометраж. А со стоп-кадрами создать цельное произведение очень тяжело.

Пилунский: Витя монтировал своим дизайном и музыкальным слогом. Это абсолютная музыка в изображении, он все это начал просто складывать как ноты. Не по структуре телевизионной – как музыкант. Тут он мастер.

Придувалов: Продюсер группы пытался наезжать, мол «время — деньги». Но пришлось сидеть и ждать, пока я не закончу.

Фоззи: … До наступної осені. Тому як кліп на осінню пісню повинний вийти з першим похолоданням. І вийшов він через 349 днів – вже восени 2002-го.

Придувалов: Я решил себе поставить самую сложную задачу. Работал над каждым кадром. И когда закончил, то понял, что это будет нечто. Вся эта «попсовость» как раз и ушла благодаря эстетике клипа. Я сделал именно тот баланс, благодаря которому «Восени» стала хитом.

Диля: Я взагалі не думав, що воно вийде таке. Але вже коли подивився – і до цього часу переглядаю цей кліп не як роботу акторів, а як роботу Віті Придувалова і Славіка Пілунського, ну і творчої групи, – я був вражений. Для мене це класика – як роботи Інгмара Бергмана за настроєм!

Фоззи: В мене сумніви щодо правильності нашого рішення залишалися аж до виходу кліпу. Наше ТБ любить зрозумілі меседжі – а тут фотокліп без сюжету…

Придувалов: Я всегда знаю, что я делаю. Тем более, клипов тогда в стране было мало, каждый становился событием. «Восени» взяли бы на ТВ по-любому. Во-первых, группа уже была в тренде, и я считался культовым режиссером – как не взять? 🙂

Пилунский: Я смотрю сейчас на «Восени» как на произведение искусства. Конечно, здорово сознавать, что ты к этому имеешь отношение. В то же время ты понимаешь, что снимал тот молодой Пилунский – другой человек. Эта дистанция тоже присутствует.

Фагот: … А найцікавіше те, що те дерево у воді зникло через кілька тижнів після зйомок. Таке враження, ніби воно чекало багато років, що ми приїдемо і знімемо його. Встигли. Потім якось знову їдемо повз – а його вже немає! В мене аж мурахи по шкірі побігли. Дочекалося свого зіркового часу і спочило в мирі…

Пилунский: Сила искусства. Когда снимали, мы словно «слизывали» это пространство – вот оно и не выдержало…

Использованы фото из архива группы