13 принципів Валерія Харчишина

Лідер гурту «Друга Ріка» розповів Karabas Live про те, що може назвати своїми власними принципами і переконаннями

*     *     *

Я з малих років мріяв стати музикантом. Тому кожна моя робота була так чи інакше пов’язана з музикою. Я не обирав собі ремесло на все життя. Всі мої «роботи» були лише засобом досягнення мети.

«Другу Ріку» весь час порівнюють з Depeche Mode, хоча ми граємо абсолютно іншу музику. Так, це велика група, це монстри. І навіть скоріше динозаври, бо це музика не майбутнього, а минулого.

На мене свого часу сильно вплинули Radiohead. Саме їх музика, саме Том Йорк – зо всім тим, що він робить. Коли я тільки починав виходити на сцену, я не міг бути самим собою. Я ловив себе на тому, що повторюю чиїсь чужі рухи – навіть вокальні. Роблю щось те, що не є мною насправді. Замість того щоб співати, я хотів бути фронтменом. А Том Йорк – який не є фронтменом в традиційному сенсі — просто дозволив мені бути собою. Всі ті рухи, які він робить, йому допомагають співати. Одного разу я просто закрив очі і почав прислухатися до себе, до своїх звуків. І допомагати собі руками і ногами. Ось тоді насправді і відчув себе собою.

Я нічого не забороняю трьом своїм синам — окрім того, що може зашкодити їх здоров’ю і життю. Нічого їм не нав’язую. Якщо будеш насаджувати, навряд чи з того вийде щось добре.

Я би хотів, щоби мої діти були пов’язані з музикою. Але бачу, що ніхто не сприймає це заняття серйозно – хлопці починають грати на якомусь інструменті і швидко полишають. Це не заважає нам робити «квартирники»: коли ми починаємо грати всі разом, це справжній дурдом. Ніхто ні на чому грати не вміє – але весело!

Я вважаю, що за штучним інтелектом майбутнє. В побуті він буде незамінний. Але щодо творчості, то ніякий робот не намалює геніальну картину і не напише геніальну пісню. Тут важливі емоції, яких немає в бездушної машини. Якщо ти не відчуваєш біль, розчарування, радість і так далі, ти не напишеш нічого, що могло б зачепити і викликати зустрічні емоції.

Я думаю, що в кожної людини – якою би принциповою вона не була – є момент, коли вона може наступити на горло своїм правилам. З необхідності чи з користі. А потім себе картати і знищувати психологічно за такий поступок. Іноді важко встояти, бо життя дуже швидко летить і втрачати якісь можливості дуже не хочеться. Головне, не пошкодувати про це потім.

На мою думку, O.Torvald — єдиний колектив, якому було потрібно засвітитися на «Євробаченні». Вони такі трудоголики, вони стільки всього зробили, щоб стати топ-групою, вони заслужили на перемогу. Навіть якщо вони не переможуть у фіналі, вони вже виграли, бо стрибнули в перший ешелон.

Своїм моральним авторитетом я можу назвати свою дружину. Я довіряю їй і час від часу звертаюся за порадою. Я вдячний просто за те, що вона є. Це не значить, що ми не втомлюємось іноді одне від одного. Як творча людина, я люблю самотність. І час від часу можу спонтанно взяти і поїхати кудись. Відкрив розклад літаків аеропорту «Жуляни» чи «Бориспіль», вибрав кращий рейс і полетів на 5-6 днів. В нас взаємодовіра.

Мені здається, що наші сни навчають нас чомусь. Мені здавна сниться один і той же сон: я деруся кудись високо вгору, а залізши туди, не можу спуститися. Зазвичай, якщо мені сниться цей сон, щось погане має трапитися в реальності. Але нещодавно сон трохи змінився. Я побачив якогось незнайомого чоловіка і, переборовши ніяковість, запитав у нього, що мені робити. А він відповів: «Якщо пройти трохи назад, побачиш похилий спуск». Я прокинувся щасливий, і нічого поганого не трапилось. Навіть навпаки – день виявився прекрасний.

Я за українізацію України (чуєте, як незвично воно звучить?). В нас нарешті з’явилася мода на українську мову, якої не було десятки років. За 10-15 років українізації, якою б недолугою вона б не була, діти в дитячих садках і школах почали говорити українською мовою. Люди перестали соромитися говорити українською в громадських місцях, у побуті. Українська музика почала частіше звучати в ефірі завдяки квотам. А я ще пам’ятаю, як колись отримав у пакет в Житомирі, коли звернувся до когось українською. Так що, якщо вибирати – я за «примусову» українізацію, вона приносить свої плоди. Але без того, щоб товкти комусь пики за російську. Час – найкращий лікар та й вчитель непоганий.

Мені більше подобається дарувати, ніж отримувати подарунки. Це надзвичайні емоції, коли ти влучив з подарунком! Якщо ти віддаєш, якщо отримуєш від цього задоволення – це справжнє свято. А от коли щось дарують мені, я й донині відчуваю якусь незручність – на межі сорому. Не знаю, чому так.

Я з дитинства цікавився футболом і вболівав за київське «Динамо». Але не можу назвати себе футбольним фанатом. Ось гітарист «Другої Ріки» Саша Барановський – справжній фанат, намагається ходити на всі матчі. Одного разу в Донецьку мені на сцену винесли футболку «Шахтаря» і запропонували одягти. І поки я співав, весь час відчував спиною його буравлячий погляд. Розійшлися мирно – а міг би і гітарою стуконути!..

Концерт до 21-річчя гурту Друга Ріка «20 + 1» відбудеться 10 березня в столичному клубі Atlas.

Фото в тексті: Дмитро Комісаренко, Сергій Сараханов. Фото для коллажу — сторінка гурту на Facebook.