13 принципів Олександра Положинського

Лідер гурту «Тартак» розповів Karabas Live про те, що може назвати своїми власними принципами і переконаннями

*   *   *

Навіщо жалкувати з того, що чогось не зробив або щось не те зробив? Звичайно, що багато чого можна було зробити краще, якихось помилок уникнути… Якби тоді знати, що це помилки. «Тартак» проходив свій шлях, багато що дізнаючись на власному досвіді, навчаючись на власних помилках. І я вважаю, що ми непогано його пройшли. Не варто шкодувати – варто намагатися своє подальше існування зробити таким, щоби причин шкодувати було щонайменше.

Я вважаю, що квотування в радіоефірі потрібне як частина державної політики. Я за те, щоб квоти були, але вони мають бути продуманими, обґрунтованими і головне – вони повинні виконуватися як слід. Ми прекрасно розуміємо, що відсутність контролю дає можливість для фальсифікацій і фальшувань, які нівелюють позитивні сторони такого кроку. Все залежить від людей, які будуть ці квоти впроваджувати, і від того, як це буде контролюватись.

Дональд Трамп мені несимпатичний. Яким чином результат цих президентських виборів торкнеться України, покаже лише час. Що для мене набагато важливіше – Україні й українцям час вчитися не чекати на когось, а робити своє. Так, ми маємо зважати на те, що відбувається в світі і розуміти ці процеси. Але в першу чергу повинні думати про те, яким чином самим змінювати своє життя на краще, звільнятися від негараздів і набувати якогось позитиву і добробуту. Добра.

Я відкритий до нової музики. В мене залишилось багато симпатій з того, що я слухав 20-30 років тому, і є багато нових симпатій. Я постійно розширював коло своїх інтересів, але в мене ніколи не було таких різких переходів, щоб вчора я слухав одне, а сьогодні вже щось зовсім інше. Вважаю це одним із великих своїх плюсів – я не відмовляюся від того, що любив колись. Я можу не слухати активно цю музику, але не соромлюся своїх смаків і коли находить ностальгія, згадую якогось Гаріка Сукачова розливу 87-го року або групу «Ноль» зразка кінця 80-х. Якщо я таке слухав, то чому я маю робити вигляд, що цього не було?

Якщо музика мене не грузить, я можу її слухати, але не запам’ятовувати. Вона дає мені якісь емоції, заповнює мій життєвий простір в даний конкретний момент. Вона може нічого не залишити по собі – ні хорошого, ні поганого, — але створити настрій чи активний фон. Я не вважаю, що вся музика має заходити в серце, залишатися там рубцями, слідами, автографами.

В дуетних піснях для мене завжди першою є ідея. Є дуже багато персонажів, яким я симпатизую і хотів би щось зробити разом, але поки немає ідеї, нічого з того не виходить. Скажімо, пісня «Понад хмарами» розпочалася з приспіву, який я написав ще до того, як познайомився з Катею Chilly, навіть до того як з’явилася група «Тартак». Я думав, що коли допишу цю пісню, то подарую її Каті, щоб вона заспівала. Ну, а потім ми з нею познайомилися, подружилися і виникла ідея заспівати разом. У випадку з «Не плач за мною, мамо» спочатку народилася пісня, потім я почав думати, з ким її виконати. І вибір пав на Андрія Підлужного, тому що мені здалося, що саме він з його унікальним голосом і його розумінням теми пісні, мабуть, найбільше пасував до такої ідеї. В «Тартака» взагалі багато дуетів, є навіть цілий альбом дуетів – «Система нервів». А зараз ми пишемо ще один дуетний альбом.

Я не вважаю себе поетом, я вважаю себе непоганим автором текстів. Для мене було великою честю співпрацювати з Kozak System над піснею «Не моя» на вірші Василя Симоненка, для якої потрібно було написати додатковий куплет. Звичайно, є фанати Василя Симоненка, які не сприймають мою творчість, і я їх цілком розумію. Але, слава богу, є багато людей, яким здається, що я дуже органічно вписався в пісню зі своїм фрагментом тексту.

Країна і держава – це не одне й те саме. Держава – це штучний механізм, який мав би допомагати країні розвиватися, дбати про неї. Але це не значить, що в якийсь момент ми не можемо вийти в такий ідеал, коли говорячи «країна», матимемо на увазі «держава», й навпаки. Багато що залежить від нас і всі ми є складовими частинами як країни, так і держави – навіть ті люди, які категорично від цього відмовляються і відмежовуються.

Зносити пам’ятники радянських часів не завжди доцільно. Якісь можна залишити, якісь можна перемістити в спеціально відведені зони – наприклад, тематичні парки. Є багато пам’ятників, створених в різні часи існування Радянського Союзу, які мені подобаються. І якщо звільнити їх від зайвої політизації чи ідеологізації, то вони виглядають цілком цікаво, а деякі з них навіть можуть виглядати актуально в сучасній Україні. Важливо не міряти все однією міркою. Зруйнувати завжди простіше, ніж створити.

Ані радикальні реформи зверху, ані радикальний рух знизу не можуть змінити країну самі по собі. Вони повинні бути продуманими, зрозумілими і реальними у здійсненні. І головне, це не може бути односторонній процес. Не можуть «верхи» змінити життя всієї країни, не залучаючи «низів», і навпаки. Глобальні зміни – це тільки коли є співпраця, зваженість, фаховість, ну, і, звичайно, патріотизм.

Для мене ідеальний відпочинок – на рідній Волині. На природі, де чисте повітря й вода, в хорошій компанії. В Україні багато цікавих і гарних місць, окрім моря і гір. Інколи я надаю перевагу активному відпочинку, вирушаю в мандри. Інколи хочеться сховатися від людей, взяти книжку чи пограти в комп’ютерні ігри. А інколи хочеться зробити щось просте: прибрати, створити своїми руками, допомогти щось створити – і милуватися тим результатом.

Вміння працювати над собою – окремий талант. Робота над собою посилює те, що закладене в людині від початку. Сам я мало працюю над собою, тож про мій талант можуть сказати тільки люди зі сторони.

Якщо якійсь тварині лишилося недовго, можливо, доцільно припинити її страждання. І щоб мене не звинувачували в жорстокості, я готовий сказати, що якщо не дай Бог колись станеться, що буде зрозуміло, що я помру і перед смертю буду мучитись, я не матиму нічого проти, щоби хтось ці муки припинив. Можете вважати це офіційною заявою. Але дуже сподіваюся, що такого не станеться.

Ювілейні концерти «Тартак. Історія триває далі…» до 20-річчя гурту відбудуться 3 та 11 грудня в київському клубі Sentrum

Фото: Віктор Голіков, Олена Божко